Вирок № 68767763, 11.09.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа №225/62/15-к

Провадження №1-кп/225/11/2017

В И Р О К

іменем України

11 вересня 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Качаленка Є.В.,

суддів Ткач Г.В.,

Челюбєєв Є.В.,

за участю:

секретаря Міщук І.І.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Соловйова В.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника Брацило Р.Л.,

потерпілого ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області у режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050220001808 від 05.11.2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Торецьк Донецької області, українець, громадянин України, одружений, має трьох дітей, працює на шахті «Північна» забійником, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м.Єнакієве Донецької області, українець, громадянин України, середня спеціальна освіта, одружений, має малолітню дитину, працює на шахті «Торецька» забійником, зареєстрований АДРЕСА_2, проживає АДРЕСА_3, в силу ст.ст.86, 88, 89 КК України раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2014 року вранці у невстановлений слідством час ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у посадці біля шахти «Північна» по вул.Леніна с.Північне м.Торецька викопували із землі металевий кабель з метою здати його на металобрухт. Близько 08.00 години ранку цього ж дня у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виник спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з огородженої території будівельного майданчика, розташованого біля шахти «Північна» по вул.Леніна, 1 с.Північне м.Торецька, повз який вони проходили, йдучи у посадку, і вони вступили між собою у злочинну змову скоїти крадіжку.

Реалізуючи свій злочинний умисел 04.11.2014 року в період часу з 08.00 години до 09.00 години, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що виразилось у досягнутій заздалегідь домовленості про сумісне вчинення крадіжки, з метою таємного викрадення чужого майна, прийшли до огородженої парканом охоронюваної території будівельного майданчика, розташованого біля шахти «Північна» по вул.Леніна с.Північне м.Торецька, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перелізли через паркан, тобто незаконно проникли на вищезазначену територію, де біля приміщення охорони почали таємно викрадати чуже майно.

В момент вчинення крадіжки з приміщення охорони вийшов охоронець ОСОБА_6, який почав вимагати від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинення їх незаконних дій.

Побачивши охоронця ОСОБА_6, який вимагав припинити викрадення майна та покинути територію, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 усвідомили, що їх дії щодо викрадення майна, задумані і розпочаті таємно як крадіжка, були виявленні і вже не є таємними.

Попередньо не узгодивши свої подальші дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, розуміючи, що викрадення майна не завершене, оскільки вони ще не отримали реальну можливість розпоряджатися протиправно вилученим майном, діючи відкрито, умисно, з метою усунення перешкод їх незаконним діям, здійснили напад на потерпілого - охоронця ОСОБА_6, застосовуючи насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього, що виразилось у тому, що ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_6 та наніс йому удар по плечу, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в області правого плеча. Після цього підбіг ОСОБА_2 і вони разом із ОСОБА_4 відібрали у ОСОБА_6 дерев'яну палку, насильно внесли його у приміщення охорони, поклали на ліжко та за допомогою скотча зв'язали останньому руки та ноги, з метою обмежити можливість у подальшому чинити активний опір нападникам.

Подолавши опір ОСОБА_6 та знерухомивши його, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 таким чином забезпечили собі можливість подальших безперешкодних дій, вийшли з приміщення охорони на територію та відкрито продовжили вчиняти протиправні дії щодо викрадення майна, а саме збирали речі та складали у знайдену на території тачку.

Через деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повернулись до приміщення охорони, де лежав знерухомлений ОСОБА_6, та почали відкрито викрадати речі, що знаходились у приміщенні.

У момент, коли ОСОБА_4 знаходився у протилежній від ліжка, на якому лежав ОСОБА_6, частині приміщення, а саме біля дверей, ОСОБА_2, перебуваючи біля цього ліжка, взяв у руки дерев'яну палку, яку вони раніше відібрали у ОСОБА_6 Далі ОСОБА_2 діючи умисно, з метою помсти та придушення у потерпілого волі до опору, будучи у стані алкогольного сп'яніння, застосував до ОСОБА_6 насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а саме дерев'яною палкою наніс декілька ударів по ногам та іншим частинам тіла ОСОБА_6, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які відносяться: відкритий перелом обох кісток правої гомілки - до тяжких тілесних ушкоджень; тупа травма грудної клітини зправа, що супроводжувалась правосторонім пневмотораксом - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, синці в області правого передпліччя та садна обличчя - до легких тілесних ушкоджень.

Побачивши, що ОСОБА_2 наносить палкою удари ОСОБА_6, ОСОБА_4 почав вимагати від ОСОБА_2 щоб той зупинився, після чого останній припинив наносити удари.

Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, розуміючи, що їх дії є очевидними для потерпілого ОСОБА_6, викравши майно останнього: мобільний телефон марки «Нокія» модель та ІМЕІ телефону не встановлені, вартістю 100 гривень, з сім картою оператора «МТС», номер якої в ході слідства не встановлений, вартістю 10 гривень, на абонентському рахунку якої грошових коштів не було, блокнот, який для потерпілого не становить матеріальної цінності, в якому знаходились грошові кошти в сумі 140 гривень, а також майно обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»: зварювальний апарат вартістю 500 гривень, обігрівач з відкритим теном вартістю 100 гривень, металеву тачку вартістю 300 гривень, а також майно приватного охоронного підприємства РВС «Перун»: три бушлати зимові вартістю 150 гривень за одиницю, двоє штанів формених чоловічих вартістю 50 гривень кожні, дві куртки формені чоловічі вартістю 75 гривень кожна, з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 250 гривень, обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» матеріальний збиток на загальну суму 900 гривень, приватному охоронному підприємству «РВС- Перун» матеріальний збиток на загальну суму 700 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав частково. У судовому засіданні ОСОБА_2 надав плутані і суперечливі показання, стверджував, що погано пам'ятає обставини, оскільки пройшло багато часу.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 зводяться до наступного: 04.11.2015 року вони з ОСОБА_4 копали кабель у лісосмузі. ОСОБА_4 запропонував піти на огороджену територію вкрасти метал. Пропозиція про викрадення йшла від ОСОБА_4, ОСОБА_2 лише спитав у нього «Чи є в тебе, де можна щось «узяти»?» Коли ОСОБА_4 пропонував йти за металобрухтом на огороджену територію, ОСОБА_2 не знав, що там буде сторож. Прийшли до огородженої території, перелізли забор, почали викрадати майно. Там були вагончики. Вийшов чоловік у чорному бушлаті, без шевронів, це був потерпілий, зауважень він не робив, хотів прогнати дубінкою, ОСОБА_2 зразу не зрозумів, що це охоронець. ОСОБА_4 підбіг до потерпілого і ударив рукою один раз, відібрав дубінку. Після цього підійшов ОСОБА_2, перехватив у ОСОБА_4 дубінку. Вони разом занесли потерпілого у вагончик на ліжко.

Потерпілий робив їм зауваження: «Що ви робите, йдіть звідси». ОСОБА_2 сидів біля потерпілого, не розмовляв з ним, не погрожував, сказав, щоб той закрив рот. Потім ОСОБА_2 палкою, яку забрав у потерпілого, ударив останнього по нозі. Як причину ОСОБА_2 пояснив - «заспокоїти» потерпілого, бо той чинив опір, обурювався. ОСОБА_2 вказав, що наносив удари - один раз по нозі і ще один раз «під дих». Крові не було, це були легкі ушкодження. ОСОБА_2 припустив, що тяжкі ушкодження виникли, коли потерпілого везла швидка. Де був ОСОБА_4 коли ОСОБА_2 наносив удари потерпілому - не пам'ятає, можливо на вулиці збирав речі.

Коли ОСОБА_4 зайшов у вагончик, то зробив ОСОБА_2 зауваження - «Що ти робиш?»

ОСОБА_2 у своїх поясненнях наполягав, що бив потерпілого, коли той лежав на ліжку не зв'язаний, зв'язали його після цього. ОСОБА_2 пригадав, що разом із ОСОБА_4 вони зв'язали потерпілого на два-три рази скотчем, не міцно, взагалі не хотіли зв'язувати. Рот не зв'язували. Палку, якою ОСОБА_2 наносив потерпілому удари, він там і залишив.

Як зв'язали, відразу з ОСОБА_4 забрали речі: зварювальний апарат, 3 камуфляжі, електричний вентилятор із сторожки, а також тачку. Чи забирали телефон і блокнот не пам'ятає. ОСОБА_2 також збирав речі. 270 гривень - це вартість речей на пункті прийому металобрухту. Чи підпирали, закривали двері сторожки, ОСОБА_2 не пам'ятає.

З території виходили через ворота. ОСОБА_2 зателефонував своєму другу ОСОБА_21, той приїхав на мотоциклі і вони з його допомогою увезли речі. ОСОБА_21 на мотоциклі забирав їх поза межами території, біля будинку побуту. ОСОБА_2 згоден з вартістю викраденого майна.

ОСОБА_2 наполягав, що ударив потерпілого палкою легко. ОСОБА_2 припустив, що потерпілому ногу «доломали» у скорій. Крові не бачив, звідки перелом не знає.

ОСОБА_2 пояснив суду причину ударів - потерпілий чинив опір, щоб завадити їм красти речі, і за це ОСОБА_2 завдав йому тілесне ушкодження. ОСОБА_4 не допомагав наносити удари, лише зупиняв словесно - «Що ти робиш?», як раз у той момент як зайшов. Після допиту обвинуваченого ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_2 погодився, що завдав перелом потерпілому.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав частково і надав показання, що із ОСОБА_2 познайомився за 2-3 дні до події. Напередодні увечері вживали алкогольні напої. 4 листопада о 7:00 годині ОСОБА_4 прийшов до ОСОБА_2, вранці алкогольні напої вони не вживали, разом пішли у посадку копати кабель, щоб здати на металобрухт. Накопали небагато, треба було більше грошей, бо у дочки ОСОБА_2 день народження. Коли вони шли до посадки де копали кабель, проходили повз огороджену територію, де вони зрозуміли можна викрасти метал. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 залишили інструмент у посадці і пішли до огородженої території.

Перелізли через забор, почали шукати металобрухт. Хвилин через 10 із сторожки-вагончика вийшов чоловік без форми, сказав: «Що ви тут робите? Я - охоронець.» Це був потерпілий ОСОБА_6. Потерпілий підбіг до ОСОБА_4. ОСОБА_4 ударив потерпілого у плече і відштовхнув від себе. Після цього підбіг ОСОБА_2, вирвав палку, яку потерпілий тримав у руках. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 затовкали потерпілого у вагончик - він рухався сам, без травм, вони не знерухмлювали його. У вагончику, куди вони затовкали потерпілого, останній сів на ліжко. У ОСОБА_4 не було намірів наносити потерпілому травми, ОСОБА_4 бачив, що це літній чоловік, він був зляканий.

ОСОБА_2 взяв скотч зі столу і зв'язав потерпілого - змотав йому руки і ноги. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_2, щоб той тільки не чіпав ОСОБА_6.

ОСОБА_4 вийшов з вагончика на територію шукати метал, зібрав тачку, зварювальний апарат.

Потім ОСОБА_4 почув крик потерпілого, забіг у сторожку, побачив як ОСОБА_2 наносив удар потерпілому по нозі, і звернувся до ОСОБА_2: «Що ти робиш?» Як ОСОБА_2 бив потерпілого по ребрам та голові ОСОБА_4 не бачив, можливо це було в той момент, як ОСОБА_4 перебував на вулиці. Крові ОСОБА_4 не бачив.

Після цього ОСОБА_4 силком почав відтягувати ОСОБА_2, при цьому казав, що не треба так робити.

Після того як ОСОБА_4 відтягнув ОСОБА_2, вони разом зібрали речі - апарат, спецовку, вентилятор, телефон, маленький ножик-брелок. Зварювальний апарат, тачка та металолом вже були зібрані у тачці.

Двері у вагончик зачинили, але з середини можна було вийти, вони їх не підпирали.

Після цього вони пішли. Апарат намагались вивезти на тачці, він весь час падав, тому це зайняло у них деякий час - близько півгодини.

Винесли все за територію, поруч був магазин. ОСОБА_2 зателефонував другу, якомусь своєму знайомому чи родичу. Той приїхав на мотоциклі, і ОСОБА_2 сказав йому, що це речі ОСОБА_2, які він зберігав у гаражі. Усі речі вони разом вивезли у поле. ОСОБА_21, так звали чоловіка на мотоциклі, виніс їм спиртні напої. ОСОБА_4 напився і пішов додому. Вранці проснувся у під'їзді будинку своєї дружини. Що ОСОБА_2 зробив із речами, ОСОБА_4 не знає.

На уточнюючі питання ОСОБА_4 пояснив, що запропонував йти на огороджену територію ОСОБА_2, бо у нього був день народження у дочки, і йому потрібні були гроші. Умислу на розбій у ОСОБА_4 не було, він йшов на крадіжку, не знав, що там охоронець, чи виникне конфлікт.

Ідея зв'язати ОСОБА_6 належала ОСОБА_2. Сторожа зв'язали, щоб не звонив у міліцію. Зв'язував ОСОБА_2, при зв'язуванні ОСОБА_4 був поруч, просто стояв. Потерпілий був зляканий і не опирвася. Про подальші дії ОСОБА_4 із ОСОБА_2 не домовлялись. ОСОБА_4 спонтано вийшов на територію, щоб підшукувати металобрухт і готувати речі до вивезення, він не розумів, що буде робити ОСОБА_2. Неузгодженість їх дій почалась вже коли вони залізли на територію. Явних ушкоджень чи крові у потерпілого ОСОБА_4 не бачив. Якби побачив, можливо надав би допомогу. Після того як потерпілий представився охоронцем і вони затовкали його у вагончик, ОСОБА_4 розумів, що заволодіння майном стає відкритим.

У присутності ОСОБА_4 ОСОБА_2 не погрожував потерпілому. Чому ОСОБА_2 побив потерпілого - ОСОБА_4 припускає, що причина у почутій ним фразі ОСОБА_2, яку той адресував ОСОБА_6 - «Якби ти не вийшов, все було б добре». Особисто сам ОСОБА_4 не планував бити ОСОБА_6. ОСОБА_4 пояснив, що йшов щоб украсти, не збирався завдавати тілесні ушкодження потерпілому.

Перелік викраденого і вартість майна ОСОБА_4 не оскаржував. Про погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 під час нападу йому нічого не відомо.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, суд допитав потерпілого, а також дослідив надані у судовому засіданні письмові докази:

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 надав суду показання, що працював охоронцем на фірмі «Перун», охороняв огороджену територію з обладнанням. 04 листопада 2014 року він вранці о 7:30 прийшов на роботу, змінив напарника, зайшов до вагончика-сторожки, однак не встиг перевдягнутися, як почув шум на території. Коли вийшов з вагончика побачив чоловіка, це були ОСОБА_2 і ОСОБА_4. Вони перелізли через забор, почали розбирати інструменти і обладнання, яке було на території. ОСОБА_6 звернувся до них: «Що вим робите?» Вони відповіли, щоб він їм не заважав. Потерпілий зрозумів, що вони були на підпитку, зброї у них він не помітив. Потерпілий ОСОБА_6 зайшов до вагончика, взяв палку і знову вийшов на двір, сказав їм, що він охоронець, на роботі і щоб вони забирались із території. Потерпілий розраховував на те, що вони злякаються його і втечуть. Однак обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_4 окружили його, відібрали палку, ОСОБА_4 ударив його один раз по плечу, від цього удару у потерпілого була зсадина. Вони збили його з ніг і затягнули у вагончик, поклали на ліжко, яке було усередині, взяли із столу скотч, який був у вагончику, і зв'язали потерпілого - руки, ноги і заклеїли рота. Жодних погроз вони не висловлювали. Потім обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вийшли з вагончика і зайнялись тим, що збирали майно на території і вантажили його на тачку. Потерпілий ОСОБА_6 увесь цей час лежав тихо і не намагався рухатись чи звільнятись, оскільки злякався їх нападу і не хотів, щоб вони йому зашкодили. Потерпілий лежав зв'язаний на ліжку, а обвинувачені удвох збирали речі на території, у трьох-чотирьох метрах від потерпілого, а оскільки у вагончику залишились відчинені двері, ОСОБА_6 боявся, що вони почують його спроби звільнитись і повернуться до нього, він боявся за своє здоров'я.

Через деякий час, потерпілому здалося що минуло півтори години, обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_4 повернулись у вагончик, потерпілому здалося, що вони стали більш п'яні ніж спочатку, оскільки від них сильніше пахло алкоголем, і їх поведінка була дужче схожа на поведінку п'яних. Вони почали забирати речі у вагончику - три комплекти форми, телефон, записну книгу і гроші 140 гривень у потерпілого із столу, а також зварювальний трансформатор, при цьому між собою не спілкувались, свої дії не обговорювали, до потерпілого не звертались. Потім без жодної видимої причини, без пояснень, ОСОБА_2 взяв палку і почав бити потерпілого, ударив один раз по плечу, потім по голові у висок. Після кількох ударів палкою потерпілий ОСОБА_6 вже був у крові. Потім ОСОБА_2 підійняв високо палку і сказав «Прощайся з життям», потерпілий закрив руками голову, а ОСОБА_2 ударив його палкою по нозі так сильно, що зломалась нога, відразу стало видно, що це відкритий перелом, було багато крові. Потім ОСОБА_2 ще раз ударив по голові. ОСОБА_4 в цей час намагався словами зупинити ОСОБА_2, він казав йому «Перестань, що ти робиш, не трогай». Потім ОСОБА_2 зупинився, сказав потерпілому: «Ми ж тобі говорили, щоб ти не виходив, якби ти не вийшов, залишився б живим». Після цього ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 забрали речі, підперли двері і пішли. Потерпілий ОСОБА_6 на одній нозі підстрибав до дверей, не зміг їх відкрити і повернувся на ліжко, де чекав, коли його знайдуть. Лише вранці прийшов змінний черговий охоронець і знайшов потерпілого ОСОБА_6 у вагончику, викликав швидку.

Потерпілий ОСОБА_6 висловив здогадку, що вперше, коли він вийшов із вагончика у цивільному одязі, обвинувачені можливо не сприйняли його як охоронця і тому сказали, щоб він їм не заважав. Однак коли потерпілий удруге вийшов із палкою, то він їм вже сказав, що він охоронець і працює тут, і щоб вони йшли з території, тоді вони вже усвідомлювали, що він охоронець.

Під час додаткового допиту потерпілий ОСОБА_6 підтвердив суду, що удари палкою, від яких він отримав тілесні ушкодження, йому наносив один ОСОБА_2 На зламану ногу він не ставав, вона була зламана саме від удару палкою, який наніс ОСОБА_2 - він це зрозумів, бо був відкритий перелом і багато крові.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 пояснив, що експертизу проводив на підставі медичних документів потерпілого ОСОБА_6 Критерієм для висновку про наявність тяжких тілесних ушкоджень було те, що у ОСОБА_6 серед інших ушкоджень був також відкритий перелом великих трубчастих кісток правої голені, а таке ушкодження класифікується як небезпечне для життя. Експерт прийшов до висновку, що тілесні ушкодження, зафіксовані у висновку експерта, були завдані ударною дією тупого предмету, яким може бути дерев'яна палка.

Також судом було досліджено:

Витяг з ЄРДР №12014050220001808 (т.2 а.с.76) відповідно до якого 05.11.2014 року надійшла заява від ОСОБА_9, про те що 04.11.2014 року близько 10.05 невідомі особи проникли в сторожку на території охоронюваного будівельного об'єкту, який знаходиться на території шахти «Північна» м.Торецька (колишня назва Дзержинськ), та скоїли напад на охоронця ОСОБА_6, заподіявши йому тілесні ушкодження. У кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_4, ОСОБА_2

Рапорт старшого інспектора чергової частини Дзержинського МВ (т2. а.с.77) про те, що 05.11.2014 року о 10:20 у міський відділ міліції надійшло повідомлення від медсестри ОСОБА_22 про надану медичну допомогу ОСОБА_6, який отримав травму на території шахти «Північна» 04.11.2014 року о 12:00.

Завірена копія службового листа від 06.11.2014 року №10 (т.2 а.с.78), про те що територія будівельного майданчику, розташованого в районі шахти «Північна» за адресою Донецька область, м.Торецьк (колишня назва Дзержинськ) сел.Північне (колишня назва Кірове), вул.Леніна, 1 перебуває під цілодобовою охороною Приватного охоронного підприємства «РВС- ПЕРУН».

Рапорт старшого інспектора чергової частини Дзержинського МВ (т2. а.с.79) у якому зафіксовано, що 05.11.2014 року о 10:05 у міський відділ міліції надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що на території шахти «Північна» на будівельному об'кті невідомі скоїли крадіжку.

Протокол огляду місця події 05.11.2014 року (т.2 а.с.80) відповідно до змісту якого оглянуто територію у дворі шахти «Північна» у м.Торецьку (колишня назва Дзержинськ), встановлено що територія огороджена металевим забором стального кольору. На території знаходяться будівлі споруд, а саме два фундаменти. При вході на територію зліва розташована металева будка окрашена в червоний колір. При вході в будку знаходиться холодильник «Зіл Москва». Далі розташований дводверний шкаф, дерев'яний стелаж, два столи. На дерев'яному стелажі знаходиться одяг. Стелаж і одяг в плямах бурого кольору. На підлозі між стелажом і столами також плями бурого кольору. На столах знаходяться магнітофон «Megasonic», спіральна піч, електрична лампа. Поверхня лампи оброблена дактилоскопічним порошком «Малахіт», з поверхні лампи вилучено 2 сліди рук, які зафіксовано на двох відрізках липкої стрічки розмірами 9х2,4 см та 3,7х2,4 см. Відрізки наклеїні на лист паперу. Також на підлозі усюди знаходяться шматки скотчу з плямами бурого кольору і дерев'яна палка довжиною 70 см. Дерев'яна палка і скотч вилучені з місця події. Біля входу в будку виявлено два вогнегасника червоного кольору і трансформатор червоного кольору. В ході огляду проводилось фотографування, заяв та зауважень не надійшло. До протоколу огляду додано план-схему (т.2 а.с.81)

Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т.2 а.с.82) згідно якого 6.11.2014 від ОСОБА_6 прийнято усну заяву , що 04.11.2014 року двоє невідомих на території охоронюваного об'єкту розташованого біля шахти «Північна» побили його, завдавши тілесні ушкодження та заволодівши особистим майном, били дерев'яною палкою. ОСОБА_6 нападників бачив, зможе упізнати.

Протокол огляду (т.2 а.с.84-88) складений 06.11.2014 року, було оглянуто та вилучено біля воріт будинку АДРЕСА_4 металевий корпус з кришкою та трансформатор.

Заява (т.2 а.с.89) від свідка ОСОБА_11 про добровольну видачу предметів.

Протокол огляду (т.2 а.с.90-92) складений 06.11.2014 року, було оглянуто та вилучено у внутрішньому дворі Дзержинського міського відділу міліції м.Торецьк, вул.Дружби,2 мотоцикл МТ з коляскою, садову тачку, штани, дві куртки, бушлат.

Протокол пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.94-96) складений 06.11.2014 року, яким зафіксовано результат цієї слідчої дії, під час якої потерпілий ОСОБА_6 серед сторонніх статистів впізнав у ОСОБА_2 чоловіка, який бив його палкою з метою заволодіння майном.

Протокол огляду місця події (т.2 а.с.97-100) складений 07.11.2014 року, було оглянуто квартиру АДРЕСА_3, виявлено та вилучено у ОСОБА_12 бушлат зимовий каммуфльований, штани камуфльовані, ремінь чорного кольору з металевою бляхою.

Протокол пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.104-106) складений 08.11.2014 року, яким зафіксовано результат цієї слідчої дії, під час якої потерпілий ОСОБА_6 серед сторонніх статистів впізнав у ОСОБА_4 чоловіка, який скоїв на нього розбійний напад.

Протокол пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.107-109) складений 08.11.2014 року, яким зафіксовано результат цієї слідчої дії, під час якої підозрюваний ОСОБА_2 серед сторонніх статистів впізнав у ОСОБА_4 чоловіка на ім'я ОСОБА_4, з яким вони разом скоїли розбійний напад на охоронця будівельного майданчику в районі шахти «Північна».

Висновок експерта з судової дактилоскопічної експертизи №61 від 12.11.2014 року (т.2 а.с.111-122), за результатами якої надано наступні відповіді: 1) Сліди рук, зафіксовані на двох відрізках стрічок технічних, максимальними розмірами: 30х16 мм, 11х21 мм, виявлені та вилучені при огляді місця події 05.11.2014 року за адресою: сел.Кірове, вул.Леніна 1 м.Дзержинськ, Донецької області, придатні для ідентифікації по ним особи. 2) Сліди рук, зафіксовані на двох відрізках стрічок технічних, максимальними розмірами: 30х16 мм, 11х21 мм, виявлені та вилучені при огляді місця події 05.11.2014 року за адресою: сел.Кірове, вул.Леніна 1 м.Дзержинськ, донецької області, придатні для ідентифікації по ним особи та залишені ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Висновок експерта №275м/д від 01.12.2014 року (т.2 а.с.123-124) відповідно до змісту якої судово-медичний експерт провів судово-медичну експертизу за медичними документами ОСОБА_6, 1955 року народження. Експерту повідомлено фактичні обставини, що 04.11.2014 року близько 10:00 невідомі особи проникли у сторожку і скоїли розбійний напад на охоронця ОСОБА_6, завдавши йому тілесні ушкодження: перелом верхньої третини правої голені, закритий перелом ребер, пневмоторакс, забій м'яких тканей голови. На підставі судово-медичного дослідження медичних документів ОСОБА_6, 1955 року народження, у відповідь на поставленні питання, експертом викладенні наступні висновки: 1) Відкритий перелом обох кісток правої голені утворився від ударної дії тупого предмета, можливо у вказаний строк. Дане ушкодження, як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. 2) Тупа травма грудної клітини зправа, що супроводжувалась правостороннім пневмотораксом, утворилась від ударної дії тупого предмету, можливо у вказаний строк. Дане ушкодження, як таке що потребує для свого загоєння строк більше 21 дня, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості. 3) Синці в області правого предпліччя, правого плеча, і зсадна обличчя утворились від ударної дії тупих предметів, можливо у вказаний строк. Дані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.125-127) складений 19.12.2014 року, яким зафіксовано результат цієї слідчої дії, під час якої свідок ОСОБА_11 серед фотознімків сторонніх статистів впізнав на фотознімку ОСОБА_4 чоловіка, який разом із ОСОБА_2 просив свідка перевезти речі.

Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.128-130) складений 19.12.2014 року, яким зафіксовано результат цієї слідчої дії, під час якої свідок ОСОБА_13 серед фотознімків сторонніх статистів впізнав на фотознімку ОСОБА_4 чоловіка, якому сумісно із ОСОБА_2 допомагав вантажити вироби із металу.

Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.131-133) складений 22.12.2014 року, яким зафіксовано результат цієї слідчої дії, під час якої свідок ОСОБА_14 серед фотознімків сторонніх статистів впізнав на фотознімку ОСОБА_4 чоловіка, який разом із ОСОБА_2 продав свідку зварювальний апарат.

Протокол проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.142-145), складений 24.12.2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_2, присутній захисник Туренок А.П. В ході проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_2 вказав, що разом із ОСОБА_4 він проник на територію будівельного майданчику в районі шахти «Північна» (м.Дзержинськ, п.Кірово, вул.Леніна,1) - перелізли через забор. ОСОБА_2 вказав на це місце, було виявлено, що у вказаному місці є пом'ятість однієї із секцій профнастилу. Далі ОСОБА_2 вказав, що він із ОСОБА_4 направились до металевої сторожки. ОСОБА_2 зупинився на відстані 10 м від сторожки, а ОСОБА_4 підійшов на відстань 3 м від сторожки. Далі ОСОБА_2 вказав, що із двері сторожки вийшов охоронець, після чого ОСОБА_4 підбіг до нього і кілька разів ударив по корпусу, внаслідок чого охоронець зігнувся. Після цього підбіг ОСОБА_2 і разом із ОСОБА_4 занесли охоронця в середину металевої сторожки. ОСОБА_2 вказав на дерев'яне ліжко і показав, що охоронця він разом із ОСОБА_4 поклали на ліжко, після чого удвох зв'язали охоронцю руки і ноги за допомогою скотча, який знаходився на столі всередині металевої сторожки. ОСОБА_2 вказав, що на підлозі сторожки він виявив металеву палку і підняв її. Далі ОСОБА_2 підійшов до ліжка і за допомогою вказаної палки наніс декілька ударів в область корпуса та ніг охоронця. Також ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_4 в цей час знаходився всередині сторожки біля вхідних дверей. Після цього ОСОБА_2 вказав, що вони викрали майно із сторожки та з території площадки, а потім покинули територію через вхідні ворота, які відкрили зсередини. До протоколу додано фототаблицю, заяв чи зауважень на протокол від учасників і присутніх не надійшло.

Протокол проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.146-149), складений 26.12.2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4, присутній захисник Туренок А.П. В ході проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_4 вказав, що разом із ОСОБА_2 він проник на територію будівельного майданчику в районі шахти «Північна» (м.Дзержинськ, п.Кірово, вул.Леніна,1) - перелізли через забор, вказав це місце. У вказаному місці було виявлено пом'ятість однієї із секцій профнастилу. ОСОБА_4 вказав, що він із ОСОБА_2 попрямували до металевої сторожки, при цьому ОСОБА_2 залишився на відстані близько 10 м від сторожки, а ОСОБА_4 - на відстані 3 м від сторожки. Після цього ОСОБА_4 вказав, що із вхідних дверей сторожки вийшов охоронець, ОСОБА_4 підбіг до нього і штовхнув плечем у корпус. Далі підбіг ОСОБА_2 і вони разом занесли охоронця в сторожку. ОСОБА_4 вказав на дерев'яне ліжко і вказав, що охоронця вони поклали на нього, після чого ОСОБА_2 зв'язав йому руки і ноги, а ОСОБА_4 спостерігав за цим. Потім ОСОБА_4 вийшов із сторожки і знаходився на вулиці, поки не почув крики із сторожки. Зайшовши усередину, він побачив як ОСОБА_2 наносив дерев'яною палкою удари по нозі охоронця. ОСОБА_4 сказав, що треба йти, ОСОБА_2 кинув палку на підлогу. Разом вони забрали все викрадене майно і покинули територію будівельного майданчику через вхідні ворота. До протоколу додано фототаблицю, заяв чи зауважень на протокол від учасників і присутніх не надійшло.

Оцінюючи представлені сторонами докази відповідно до ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що обвинувачені, не заперечуючи своєї безпосередньої участі у досліджуваній події, зайняли захисні позиції, що в певній частині суперечили одна одній, та наполягали на своїх версіях з метою зменьшення відповідальності.

Суд зауважує, що оскільки показання обвинувачених та потерпілого є неузгодженими у певних деталях, суд вважає достовірною саме версію потерпілого, і в той же час критично ставиться до версій обвинувачених, оскільки вони були у стані сп'яніння, що очевидно ускладнило запам'ятовування деталей.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає їх часково правдивими, однак констатує певні викривлення деталей, які суд розцінює як спроби обвинуваченого зменшити у суду негативне враження від характеру його злочинних дій, а відповідно і пом'якшити покарання. При цьому суд надає їм іншу правову оцінку, на відміну від сприйняття, що намагався представити ОСОБА_2, захищаючись від обвинувачення і прагнучи уникнути відповідальності.

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_2 наполягає, що потерпілого бив, поки той був не зв'язаний. Зв'язали вони потерпілого після того, як він побив його палкою, зв'язали не міцно.

Обвинувачений ОСОБА_2 видавав події як такі, ніби ОСОБА_6 був вільний на той момент, і мав змогу захищатись від ударів. Суд розцінює такі твердження ОСОБА_2 як спробу певним чином виправдати свої дії та зменшити ганебність агресії щодо лежачого літнього чоловіка, знерухомленого і зв'язаного скотчем. Вони повністю спростовані сукупністю досліджених судом доказів - показаннями потерпілого ОСОБА_6, показаннями ОСОБА_4, протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_4, протоколом слідчого експерименту із самим ОСОБА_2, якими підвтерджується, що на момент побиття потерпілий вже був зв'язаний скотчем.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснював, що під час нападу йому стало зле, він не розуміє, що на нього найшло, і чому він почав бити потерпілого. Спроби ОСОБА_2 видати свої дії за неосудні, у судовому засіданні були спростовані висновком судово-психіатричної експертизи №492 від 10.05.2017 року (т.2 а.с.184-189), згідно якого останній є психічно здоровим, у період скоєння інкримінуємого діяння ОСОБА_2 по психічному стану міг усвідомлювати свої дії і керувати ними; вчиняв правопорушення у стані простого алкогольного сп'яніння; не знаходився у тимчасово-хворобливому стані, по психічному стану міг усвідомлювати свої дії і керувати ними; у дійсний час повністю усвідомлює свої дії і керує ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Також обвинувачений ОСОБА_4 своїми показаннями спростував, що ОСОБА_2 проявляв будь-яке погіршення стану свого здоров'я під час нападу.

Упродовж усього судового розгляду захист ОСОБА_2 наполягав, що він наніс лише два удари, вони були не сильними, не могли спричинити тяжкі тілесні ушкодження і звідки у потерпілого виник перелом він не знає.

Суд вважає необгрунтованою таку позицію обвинуваченого ОСОБА_2, вона спростована наступними доказами:

Відповідно до наведеного вище висновку експерта №275м/д від 01.12.2014 року (т.2 а.с.123-124) наявні у ОСОБА_6 тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток правої голені утворився від ударної дії тупого предмета, можливо у вказаний строк, дане ушкодження, як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень; тупа травма грудної клітини зправа, що супроводжувалась правостороннім пневмотораксом, утворилась від ударної дії тупого предмету, можливо у вказаний строк, дане ушкодження, як таке що потребує для свого загоєння строк більше 21 дня, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості; синці в області правого предпліччя і зсадна обличчя утворились від ударної дії тупих предметів, можливо у вказаний строк, дані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується, що виключно ОСОБА_2 наносив удари дерев'яною палкою, цих ударів було декілько по різним частинам тіла. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердив що тілесні ушкодження, зафіксовані у висновку експерта, були завдані ударною дією тупого предмету, яким може бути дерев'яна палка.

Відтак сукупністю цих доказів підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого ОСОБА_2 - декількома ударами дерев'яною палкою по ногам та іншим частинам тіла ОСОБА_6, та завданою шкодою здоров'ю останнього у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя - відкритий перелом обох кісток правої гомілки, тілесних ушкоджень середньої тяжкості - тупа травма грудної клітини справа, що супроводжувалась правосторонім пневмотораксом; легких тілесних ушкоджень - синці в області правого передпліччя та садна обличчя.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_2, що він не сприймав ОСОБА_6 як охоронця, і побиття його палкою не було пов'язане із заволодінням майном, спростовується дослідженими доказами - показаннями потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що ОСОБА_2 почав бити без пояснень, сказав «Прощайся з життям», та «Ми ж тобі говорили, щоб ти не виходив, якби ти не вийшов, залишився б живим». Також обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що чув як ОСОБА_2 звернувся до потерпілого із словами «Якби ти не вийшов, все було б добре». Тобто, якби потерпілий не вийшов із вагончика на територію і не втрутився у процес викрадення, для нього б не було поганих наслідків у вигляді побиття.

Суд констатує непослідовність свідчень ОСОБА_2, який під час допиту пояснив причину ударів - потерпілий робив їм зауваження, обурювався, чинив опір, щоб завадити їм красти речі, і за це ОСОБА_2 завдав йому тілесне ушкодження, щоб "заспокоїти". Після допиту обвинуваченого ОСОБА_4, сам ОСОБА_2 погоджувався, що завдав перелом потерпілому, але пізніше знову відмовлявся від цього.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_4, суд вважає їх переважно правдивими, однак критично сприймає показання стосовно певних важливих деталей, викривлення яких, суд розцінює як спроби обвинуваченого зменшити негативне враження від характеру його певних дій, а відповідно і пом'якшити покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні намагався свої початкові насильницькі дії щодо потерпілого ОСОБА_6 представити як такі, що вчиненні у відповідь на напад самого ОСОБА_6, коли той нібито з палкою підбіг до нього. Однак це спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_6, протоколами, складеними за результатами слідчих експериментів з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також самими показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, наданими у судовому засіданні. Саме на підставі цих доказів суд робить висновок, що коли потерпілий ОСОБА_6 вийшов з палкою з вагончика, саме ОСОБА_4 перший підбіг до нього, відібрав палку та завдав удар у плече, який не був небезпечним для життя та здоров'я останнього.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4, що він не приймав участь у зв'язуванні потерпілого скотчем, а лише спостерігав, спростовується сукупністю інших досліджених судом доказів - показаннями потерпілого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_2, протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_2, які свідчать про те, що потерпілого ОСОБА_6 зв'язували скотчем ОСОБА_4 із ОСОБА_2 удвох.

ОСОБА_4, бажаючи підкреслити свою непричетність до завдання тяжких тілесних ушкоджень, пояснював, що в момент, коли ОСОБА_2 почав палкою бити ОСОБА_6, він знаходився на території. Однак, суд вважає, що це спростовується показанням потерпілого ОСОБА_6, та протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_2, якими підтверджено, що ОСОБА_4 у цей час знаходився у вагончику.

З тією ж самою метою, ОСОБА_4, у своїх покзаннях зазначав, що відтягував ОСОБА_2 від потерпілого силою. Однак, як було встановлено судом із показань ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_2 та протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_2, у дійсності обвинувачений ОСОБА_4 не застосовував силу до ОСОБА_2, а спиняв лише словесно. Разом з тим суд акцентує увагу на важливому моменті, що згідно показань потерпілого ОСОБА_6 саме завдяки втручанню ОСОБА_4 ОСОБА_2 припинив завдавати удари, на думку потерпілого, аби не ОСОБА_4, наслідки насильницьких дій ОСОБА_2 могли бути більш тяжкими.

Показання ОСОБА_4 про те, що він викраденні речі не збував, а почав вживати алкогольні напої, спростовані у судовому засіданні дослідженими доказами - а саме протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками відповідно до яких свідки ОСОБА_11 (т.2 а.с.125-127) ОСОБА_13 (т.2 а.с.128-130), ОСОБА_14 (т.2 а.с.131-133) серед фотознімків сторонніх статистів впізнали на фотознімку ОСОБА_4 чоловіка, який разом із ОСОБА_2 вантажив і перевозив речі, а також продав викрадений зварювальний апарат.

Аналізуючи подію злочину з метою кваліфікації дій обвинувачених суд послуговується наступними міркуваннями:

У ОСОБА_4 і ОСОБА_2 виник умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки). Попередною змовою охоплювались лише початкові дії обвинувачених, розпочаті як крадіжка. Той факт, що змова у обвинувачених відпочатку була саме на крадіжку, а не грабіж чи розбій, підтверджується їх показаннями, що їм не було відомо про наявність охоронця на огородженій території. Це ілюструє також черговість їх дій - почали викрадення, потім, коли їх виявили, застосували насильство, а не навпаки - могли спочатку нейтралізувати охоронця, а потім безперешкодно закінчити викрадення майна. Не брали з собою зброї (палки) чи знарядь для вчинення нападу (скотч для знерухомлення знайшли у приміщенні охорони). На це також вказує і їх перша реакція на появу потерпілого (відповідно до його свідчень) - коли він вийшов із вагончика, не будучи вдягнутий у форму, вони сказали йому, щоб він їм не заважав, оскільки вони не очікували побачити охоронця і не сприймали потерпілого як охоронця.

Коли потерпілий вийшов із вагончика вдруге з палкою і заявив обвинуваченим, що він на роботі, є охоронцем, щоб вони забирались геть, обвинувачені зрозуміли що їх дії із заволодіння майном вже не є таємними і стали відкритими, оскільки потерпілий своєю поведінкою продемонстрував, що усвідомив протиправний характер дій обвинувачених і розцінив як викрадення.

Суд констатує, що в цей момент, в діях ОСОБА_4 і ОСОБА_2 крадіжка ще не була завершеним злочином, оскільки вони не встигли вилучити майно і не мали реальної можливості розпорядитися чи користуватися ним.

Після цього, не обговорюючи свої наступні дії, обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_2 застосували до потерпілого насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме - вдарили по плечу, відібрали палку, затягнули до сторожки, поклали на ліжко і зв'язали за допомогою скотчу, якій знайшли у вагончику.

Метою застосування такого насильства до потерпілого з боку обвинувачених було підкорити його своїй волі, знерухомити його, щоб він не зміг завадити їм заволодіти майном. Це підтверджується тим, що після цього вони продовжили пошук майна, яке можна було викрасти, на території і пізніше у вагончику, а також складали його у тачку.

Суд зауважує, що з моменту викриття потерпілим дій обвинувачених, спрямованих на таємне викрадення майна, їх дії набули ознак грабежу.

Так, згідно абзацу 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Судом встановлено, що згадані насильницькі дії обвинувачених по відношенню до потерпілого не були передбачені та узгоджені ними до початку нападу. Згідно показань обвинувачених та протоколів слідчого експерименту, вихід охоронця для них був несподіванкою, на яку вони відреагували наступним чинном - ОСОБА_4 підбіг до потерпілого, вихопив палку, і застосував насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я останнього, а саме вдарив його у плече. Коли ці дії ОСОБА_4 побачив ОСОБА_2, він також підбіг та допоміг затягнути потерпілого у вагончик і знерухомити його за допомогою скотчу.

У даному випадку, на думку суду, для правильної кваліфікації важливим моментом є відсутність попередньої змови між обвинуваченими на грабіж - до моменту їх викриття вони не обговорювали вчинення грабежу, не домовлялися про спільність своїх дій саме під час грабежу, розподіл ролей, можливості застосування насильства, його мету і межі тощо. Обвинувачені не готували знаряддя для вчинення грабежу, а скотч, який вони використали для знерухомлення потерпілого, знайшли на місці у сторожці. Рішення про застосування насильства і знерухомлення за допомогою скотчу було спонтанним, ситуативним, прийнятим в процесі вчинення злочину.

Відтак, не відкидаючи факту наявності спільних дій обвинувачених із застосування насильства до потерпілого з метою пригнічення його волі та продовження заволодіння майном, яке стало відкритим, суд не знаходить підстав вважати, що грабіж був скоєний обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з такою кваліфікуючою ознакою як попередня змова групою осіб.

Щодо характеру насильства, завданого потерпілому у процесі грабежу - обвинувачений ОСОБА_4 ударив його по плечу, разом із ОСОБА_2 вони відібрали у потерпілого палку, затягнули до сторожки, поклали на ліжко і зв'язали за допомогою скотчу. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №275м/д від 01.12.2014 року (т.2 а.с.123-124) - синці, зокрема, в області правого плеча утворились від ударної дії тупих предметів, можливо у вказаний строк. Дані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Подальші дії обвинувачених, які були спрямовані на пошук майна на території і у вагончику, його складання у тачку, а також вивезення за межі території, охоплювались складом грабежу, оскільки останній вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. На таке розуміння орієнтує абзац перший пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Збирання майна на території і складання у тачку зайняло тривалий час - від сорока хвилин за свідченнями обвинувачених, до півтори години за сприйняттям потерпілого.

Найбільш дискутивним в ході судового розгляду був момент щодо подальших дій обвинуваченого ОСОБА_2, а саме причина і мета нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому, їх характер, а відтак і кваліфікація його дій.

Зібравши майно на території, обвинувачені перейшли до вагончику, де також заволоділи майном, в тому числі особистим майном і коштами потерпілого. Цей момент характеризується відсутністю спілкування між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, відповідно до показань потерпілого і обвинувачених вони між собою не спілкувались. Всі учасники також були одностайні у своїх показаннях, що подальші насильницькі дії по відношенню до потерпілого вчиняв лише обвинувачений ОСОБА_2

Коли ОСОБА_2 взяв палку і почав завдавати удари потерпілому по голові, по грудній клітці і по ногах, це було несподіваним для потерпілого, він не зрозумів чим була викликана ця агресія. Також ці дії ОСОБА_2 були несподіваними і для ОСОБА_4, оскільки він почав зупиняти словесно ОСОБА_2 Зокрема, характер висловлювань ОСОБА_4 свідчив про його здивування побиттю та бажання припинити дії ОСОБА_2 Так ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_4 словесно звернувся до нього «Що ти робиш?» ОСОБА_4, окрім пояснень щодо цієї сказаної ним фрази, наполягав, що при цьому відтягував ОСОБА_2 Очевидно що характер фрази «Що ти робиш?» свідчить про те, що особа не зрозуміла певних дій іншої особи, оскільки вона є свідком цих дій, ця фраза також набуває певного характеру здивування.

Найвагомішим з точки зору доказування, на думку суду, є сприйняття саме потерпілим аналізованої ситуації та реакції ОСОБА_4 в ній. Так, потерпілий пригадав і надав свідчення, що обвинувачений ОСОБА_4 сказав ОСОБА_2 - «Перестань, що ти робиш, не трогай». Тому суд вважає, що реакція ОСОБА_4 на дії обвинуваченого ОСОБА_2 зовні характеризувалась як неочікувана, несподівана, не схвалена, поєднана з вимогою припинення.

Таким чином суд робить висновок, що побиття ОСОБА_2 за допомогою палки зв'язаного потерпілого не охоплювалось умислом ОСОБА_4, останній не передбачав цих дій, не надав цьому схвалення і звернувся із вимогою припинити. Втручання ОСОБА_4 завадило імовірним більш тяжким наслідкам.

Щодо мети застосування насильства до потерпілого - побиття його палкою у вагончику, суд вважає, що ці дії ОСОБА_2 вчинив із мотивів помсти ОСОБА_6 за викриття їх дій, бажаючи остаточно придушити волю потерпілого до опору. Міркування, з яких виходив суд, наведено вище - ОСОБА_2 казав потерпілому, якби той не втрутився, все було б добре, залишився б живим.

Щодо характеру насильства, спричиненого ОСОБА_2 під час побиття у вагончику, а саме - нанесення ударів палкою по голові, грудній клітині і ногам потерпілого, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №275м/д від 01.12.2014 року (т.2 а.с.123-124) - 1) Відкритий перелом обох кісток правої голені утворився від ударної дії тупого предмета, можливо у вказаний строк. Дане ушкодження, як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. 2) Тупа травма грудної клітини зправа, що супроводжувалась правостороннім пневмотораксом, утворилась від ударної дії тупого предмету, можливо у вказаний строк. Дане ушкодження, як таке що потребує для свого загоєння строк більше 21 дня, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.

Вище було наведено положення абзацу 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Пунктом 6 роз'яснено, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

За змістом пункту 11 умисне заподіяння у процесі розбою середньої тяжкості тілесного ушкодження, та тяжкого тілесного ушкодження охоплюються статтею 187 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я, не потребують.

Відтак з моменту заподіяння ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження та тілесного ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_6, в діях обвинуваченого ОСОБА_2 наявний закінчений склад злочину - розбій.

Суд вважає, що оскільки побиття ОСОБА_2 за допомогою палки зв'язаного потерпілого не охоплювалось умислом ОСОБА_4, останній не передбачав цих дій з боку ОСОБА_2 Злочином є передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб'єктом злочину. Вина (психічне ставлення) у злочинах за ст.186, ст.187 КК України може проявлятись лише у формі умислу. А тому обвинувачений ОСОБА_4 не має відповідати за ті дії ОСОБА_2, які не охоплювались спільним умислом. З цих самих підстав, необгрунтованою є така інкримінована ОСОБА_2 кваліфікуюча ознака як вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб.

З моменту вивезення обвинуваченими через ворота за межі огородженої охоронюваної території викраденого майна, в діях ОСОБА_4 наявний закінчений склад злочину - грабіж.

Розмежовуючи характер застосованого обвинуваченими насильства до потерпілого, суд вважає за доцільне навести позицію Верховного Суду України, висловлену ним у постанові від 14.11.2013 року у справі №5-35кс13 -

"1. Розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства.

Напад складається (може складатися) з одномоментного акту або системи поведінкових актів, за допомогою яких відбувається заволодіння чужим майном. Властивістю нападу є включення, «вплетення» в нього насильства - дії, що робить заволодіння майном нападом...

...Нападник покладається й обирає форми (способи) насильства, які самі по собі становлять реальну небезпеку для життя і здоров'я потерпілого у разі їх негайного застосування чи впродовж тривання нападу. В уяві нападника таке насильство забезпечує безперешкодний перехід чужого майна на його користь або уможливити його утримання, якщо воно вже у нього перебувало...

...Зовнішні прояви нападу і насильства (погрози його застосування) можуть бути й іншими. У часі вони можуть збігатися або між ними є часовий розрив, особливо тоді, коли насильство застосовується для утримання майна, яким особа володіла на момент його застосування. Має значення місце, пора доби, обстановка, обставини, форма та порядок перебігу нападу і застосування насильства.

2. Насильство, яке застосовується під час відкритого заволодіння майном (грабежу), має іншу правову природу. Особа має намір викрасти чуже майно і для цього застосовує відкриту форму заволодіння ним. Для досягнення своєї мети вона ігнорує небезпеку бути викритою у злочині і не зупиняється перед застосуванням насильства до особи, яка може перешкодити їй завершити задумане. Для здійснення злочинного наміру особа обирає способи і засоби посягання, які вважає прийнятними для цього. Нерідко ці способи і засоби зовні схожі на поведінку, характерну для розбою. Зокрема, проявляється це тоді, коли особа інколи несподівано накидається на потерпілого, ривком вихоплює у неї майно й відразу втікає з місця події. Можлива ситуація, коли особа знає, що доступ до майна утруднений присутністю сторожа, охоронця, власника майна тощо, тому для заволодіння ним відразу або у час тривання посягання вдається до засобів, що унеможливлюють (сковують, нейтралізують) спроможність таких осіб завадити їй довести злочин до кінця.

Зазначені ситуації не виключають, а інколи й неможливі без застосування насильства. Проте насильство в цих та подібних ситуаціях має інше спрямування й призначення. Головним у намірі грабіжника є бажання відкрито заволодіти майном. Стосовно цієї мети насильство має факультативне, другорядне, хоча обтяжуюче й кваліфікуюче, але побічне значення; в умислі винного воно не є переважаючим чинником. В одному випадку насильство може проступати як форма заволодіння майном (ривок), в іншому - як засіб (функція, знаряддя) подолання перешкоди у доступі до майна. У цьому сенсі насильство є не так способом заволодіння майном, як відображенням (свідченням) підвищеної суспільної небезпеки особи, яка його вчинила.

При грабежі неможливо заподіяти небезпечні для життя чи здоров'я тілесні ушкодження, оскільки форма, в якій реалізується злочинний умисел, не передбачає використання дій (прийомів, засобів), які можуть призвести до більш тяжчих наслідків. Інакше ці дії за певних обставин матимуть ознаки розбою. Особа, яка вчиняє грабіж, не вдається до демонстративної агресивно-насильницької поведінки і своїм станом та характером дій не виражає її, не використовує предметів із підвищеною травмувальною дією, не застосовує засобів впливу, які очевидно можуть призвести до наслідків, небезпечних для життя чи здоров'я, не погрожує застосуванням саме такого насильства, оскільки такі погрози при грабежі об'єктивно неможливі.

5. ... можна зробити висновок, що відмінність між насильством при розбої і насильством при грабежі слід шукати в природі самого насильства, його спрямованості та характері дій особи, яка його застосовує. Якщо поведінка винної особи в конкретний час, місці, за обставин та в обстановці є підступною, несподіваною, раптовою і неспровокованою; спрямована проти волі або поза волею потерпілого; насильство є реальним, інтенсивним і небезпечним для життя чи здоров'я особи або ж воно не застосовується (є нереальним), але характер дій особи є агресивно-насильницьким, то такі ознаки свідчать про напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або з погрозою його застосування, і мають розцінюватись як розбій.

За відсутності цих ознак вчинене має кваліфікуватись як насильницький грабіж."

В контексті наведеного, суд робить висновок, що початкові насильницькі дії обвинувачених по відношенню до потерпілого - коли ОСОБА_4 підбіг до охоронця, ударив його по плечу, відібрав палку, після чого підбіг ОСОБА_2 та допоміг силою затягти потерпілого до приміщення охорони, далі вони удвох зв'язали його скотчем - мали на меті нейтралізувати спроможність охоронця завадити їм довести викрадення майна до кінця, застосоване насильство не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого і лише забезпечило ефективне подолання його опору. А тому сукупність цих ознак має кваліфікуватись як насильницький грабіж. Суд зауважує, що це застосоване обвинуваченими насильство було ефективним і достатнім для підкорення волі потерпілого і унеможливило його подальший опір їх діям щодо відкритого заволодіння майном - увесь час поки вони на території збирали майно і складали у тачку, охоронець зв'язаний і знерухомлений лежав на ліжку та не мав змоги перешкодити завершити злочин.

Подальше застосування обвинуваченим ОСОБА_2 насильства - нанесення палкою ударів по зв'язаному і знерухомленому потерпілому, на думку суду, вийшло за рамки необхідного і достатнього для підкорення волі потерпілого об'єму насильства, який би виключно охоплювався складом насильницького грабежу. На це вказують ті обставини, що цю мету вже було очевидно досягнуто попередніми насильницькими діями, і наступне насильство було зайве.

Це застосоване обвинуваченим ОСОБА_2 насильство було реальним, інтенсивним проявом неспровокованої демонстративної агресивної поведінки із використанням предмету підвищеної травмувальної дії, що призвело до більш тяжчих наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечним для життя потерпілого, а відтак має кваліфікуватись як розбій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 винуватий у вчиненні злочину і його дії слід кваліфікувати

- за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднане із проникненням у сховище.

Також, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 винуватий у вчиненні злочину і його дії слід кваліфікувати:

- за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у сховище, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до змісту статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Аналізуючи пред'явлене прокурором обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд вважає його частково необгрунтованим.

За змістом статей 91, 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення) та винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до принципу «презумпції невинуватості», що знайшов своє відображення у статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини також закріплена у статті 17 КПК України, - ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Так, сторона обвинувачення інкримінувала ОСОБА_2, що умисел на заволодіння майном виник у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 04.11.2014 року в період часу з 08.00 години до 09.00 години коли вони знаходились у АДРЕСА_3 під час сумісного розпивання спиртних напоїв.

В ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження саме таких інкримінованих обставин виникнення умислу суду надано не було.

Разом з тим із співпадаючих показань обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було встановлено, що умисел на крадіжку у них виник 04.11.2014 року вранці, коли вони у посадці біля шахти «Північна» по вул.Леніна, с.Північне м.Торецька викопували із землі металевий кабель з метою здати його на металобрухт. Тому суд вважав встановленими і доведеними саме такі обставини.

Також прокурор інкримінував ОСОБА_2 вчинення розбою із такою кваліфікуючою ознакою як вчинення його за попередньою змовою групою осіб. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що завдання ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не було узгоджено та не охоплювалось умислом ОСОБА_4, із наведених вище міркувань суд вважав, що слід виключити таку кваліфікуючу ознаку із кваліфікації дій ОСОБА_2

За неведеної вище позиції суд вважав також необгрунтованими інкриміновані ОСОБА_4 обставини виникнення умислу у квартирі АДРЕСА_3 під час сумісного розпивання спиртних напоїв.

Також прокурор інкримінував ОСОБА_4 вчинення грабежу із такою кваліфікуючою ознакою як вчинення його за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим в ході судового розгляду було встановлено, що початковий умисел ОСОБА_4 і ОСОБА_2 був спрямований саме на таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Аналіз підтверджуючих такий висновок доказів було наведено вище - це доводять показання обвинувачених, показання потерпілого.

Стороною обвинувачення жодним доказом не доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачені передбачили наявність охоронця на території, спланували відкрите заволодіння майном, узгодили свої можливі дії щодо застосування насильства до потерпілого і його об'єм, підготували знаряддя чи зброю. Навпаки, в ході судового розгляду встановлено, що поява охоронця була несподіванкою, а черговість дій (розпочали викрадення, а потім застосували насильство, коли їх виявили), характер застосованого насильства і знерухомлення свідчив про певну імпровізацію з боку обвинувачених.

За відсутності доказів, що б підтверджували попередню згоду та домовленість обвинувачених на застосування насильства і вчинення саме відкритого заволодіння майном, суд вважає, що із кваліфікації дій ОСОБА_4 слід виключити таку кваліфікуючу ознаку як вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, і обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме:

ОСОБА_2 вчинив за ч.4 ст.187 КК України особливо тяжкий злочин. Характер цього злочину - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу - розбій із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень становить особливо велику суспільну небезпеку.

ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (т.2 а.с.153), у лікаря-психіатра на обліку не перебуває (т.2 а.с.154)

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №492 від 10.05.2017 року (т.2 а.с.184-189) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є психічно здоровим, виявляє акцентуацію особистості по аффективно-нестійкому типу, ускладену психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю (побутове п'янство). У період скоєння інкримінуємого діяння ОСОБА_2 по психічному стану міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Вчиняв правопорушення у стані простого алкогольного сп'яніння. В період скоєння інкримінуємого діяння ОСОБА_2 не знаходився у тимчасово-хворобливому стані, по психічному стану міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. У дійсний час ОСОБА_2 повністю усвідомлює свої дії і керує ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 не потребує.

Згідно виробничої характеристики (т.2 а.с.155) ОСОБА_2 за час роботи забійником з 05.11.2012 року на шахті «Північна» зарекомендував себе позитивно.

Згідно громадської характеристики (т.2 а.с.156) ОСОБА_2 за час проживання за адресою АДРЕСА_1 зарекомендував себе з негативної сторони. Суд критично ставиться до даної характеристики, оскільки в ній зазначено, що ОСОБА_2 раніше судимий, що не відповідає дійсності.

Обвинувачений ОСОБА_2 одружений (т.2 а.с.160), має малолітнього сина ОСОБА_17, 2006 року народження (т.2 а.с.157), малолітнього сина ОСОБА_18, 2015 року народження (т.2 а.с.158), малолітнього сина ОСОБА_19, 2005 року народження (т.2 а.с.159).

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий (т.2 а.с.161)

Відповідно ст.66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлено.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Оскільки до обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського міського суду від 07.11.2014 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у відповідності до ч.5 ст.72 КК України суд зараховує строк попереднього ув'язнення у строк покарання.

Згідно ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Зазначена редакція ч.5 ст.72 КК України була чинна до 20.06.2017 року, з 21.06.2017 року набрав чинності Закон України №2046-VIII від 18.05.2017, яким ч.5 ст.72 було викладено у наступній редакції "Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.".

Відтак суд зараховує строк попереднього ув'язнення з 07.11.2014 року до 20.06.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 до 11.09.2017 року включно - день за день.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, і обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме:

ОСОБА_4 вчинив за ч.3 ст.186 КК України тяжкий злочин. Характер цього злочину, а саме відкрите викрадення чужого майна, пов'язане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я та життя потерпілого - насильницький грабіж становить велику суспільну небезпеку. Разом з тим суд зауважує, що на думку потерпілого саме втручання ОСОБА_4 зупинило його побиття ОСОБА_2 і завадило імовірним більш тяжким наслідкам.

Обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, у лікаря психіатра не перебуває.

В силу ст.ст.86, 88, 89 КК України обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий (т.2 а.с.164,169-171).

Згідно громадської характеристики (т.2 а.с.167) ОСОБА_4 за час проживання за адресою АДРЕСА_3 зарекомендував себе з негативної сторони.

Згідно виробничої характеристики (т.2 а.с.168) ОСОБА_4 за час трудової діяльності на шахті «Торецька» з 10.06.2014 року зарекомендував себе посередньо.

ОСОБА_4 одружений, має малолітню дитину - сина ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_13 (т.2 а.с.7)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Оскільки до обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського міського суду від 08.11.2014 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у відповідності до ч.5 ст.72 КК України суд зараховує строк попереднього ув'язнення у строк покарання із розрахунку наведеного вище.

У кримінальному провадженні прокурором міста Торецька (Дзержинська) в інтересах держави в особі позивача Торецької (Дзержинської) міської ради в особі Центральної міської лікарні м.Торецька (Дзержинська) заявлено цивільний позов до цивільних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення з них солідарно витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 7640,05 грн.

Позов обгрунтовано тим, що у зв'язку із заподіянням обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6, останній перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Центральної міської лікарні міста Торецька (Дзержинська) з 05.11.2014 року до 29.12.2014 року. Згідно довідки ЦМЛ, вартість лікування ОСОБА_6 склала 7640,05 грн. У позові зазначено, що Центральна міська лікарня м.Торецька (Дзержинська) Донецької області перебуває у комунальній власності й фінансується за рахунок коштів міського бюджету м.Торецька (Дзержинська), отже кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6, є бюджетними й повинні бути відшкодовані до міського бюджету м.Торецька (Дзержинська).

Обвинувачений ОСОБА_2 визнав цивільний позов у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав цивільний позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання заявленого цивільного позову суд зауважує, що правові норми відшкодування матеріальної (майнової) шкоди передбаченні положеннями КПК та Цивільного кодексу України:

Згідно ч.2 ст.127 КПК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За змістом частин першої та третьої статті 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину; якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

На підтвердження вимог цивільного позивача прокурор надав довідку із розрахунком витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с.150-151). Витрати "Центральної міської лікарні" склали 7640,05 грн.

З урахуванням доведеності вини обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд, враховуючи положення ч.2 ст.127 КПК України та ч.1, ч.3 ст.1206 ЦК України, вважає правильним стягнути солідарно з обвинувачених заподіяну злочином матеріальну шкоду на користь Комунальної установи "Центральна міська лікарня" м.Торецька, а саме витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 у розмірі 7640,05 грн.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Відтак витрати на проведення дактилоскопічної експертизи №61 від 12.11.2014 року в розмірі 393 гривень 12 копійок (т.2 а.с.110) слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частинах - по 196 гривень 56 копійок з кожного.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років із конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 07.11.2014 року.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення за період з 07.11.2014 року до 20.06.2017 року включно відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року до 11.09.2017 року включно - із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) гривень 56 копійок.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років 5(п'ять) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 08.11.2014 року.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення за період з 08.11.2014 року до 20.06.2017 року включно відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року до 11.09.2017 року включно - із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_4 таким, що повністю відбув покарання за даним вироком.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 - скасувати та звільнити його з-під варти негайно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) гривень 56 копійок.

Цивільний позов, заявлений прокурором міста Торецька в інтересах позивача Торецької міської ради в особі Центральної міської лікарні м.Торецька - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно витрати на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 7640 (сім тисяч шістсот сорок) гривень 05 копійок на користь Комунальної установи "Центральна міська лікарня" м.Торецька (ідентифікаційний код 01990418, м.Торецьк, вул.Центральна, 55) до міського бюджету міста Торецька.

Речові докази: дерев'яну палку, яка знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП у Донецькій області - знищити; бушлат зимовий формений камуфльованого кольору, штани чоловічі формені камуфльованого кольору, бушлат зимовий формений чорного кольору, штани чоловічі формені чорного кольору, куртку чоловічу формену чорного кольору, куртку чоловічу формену камуфльованого кольору - залишити власнику Приватному охороному підприємству "РВС Перун"; тачку будівельну металеву, обігрівач, зварювальний апарат (корпус металевий та трансформатор) - залишити власнику ОКП "Донецьктеплокомуненерго"; паперовий конверт із слідами пальців рук та паперовий конверт з фрагментом стрічки технічної із слідами речовини бурого кольору - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченим.

Головуючий суддя:

Судді: