Постанова № 6876763, 16.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-15422/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Буряк І. В.

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:                              Хана В.М. дов. від 12.10.2009р.

відповідача:                              Верстакова М.Ю. дов. від 13.11.2009р. №40191/10/10-013-5

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ре Марка»

до          Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про          визнання недійсним акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ре Марка» (надалі – позивач, ТОВ «Ре Марка») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (надалі – відповідач ДПІ у Калінінському районі м.Донецька) про визнання недійсним рішення комісії ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про анулювання реєстрації ТОВ «Ре Марка» як платника податку на додану вартість № 135 від 17.07.2009р.

Позов мотивовано тим, що відповідачем анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ре Марка» без обґрунтованих правових підстав, а посилання відповідача на пп.«в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним, оскільки підприємство позивача не належить до кола платників податків відносно яких застосовується названа норма Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, позивач звертає увагу на невідповідність спірного акту анулювання свідоцтва платника податку по формі вимогам додатку № 5 до Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000р. «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

Відповідач надав заперечення на вказану позовну заяву за змістом яких зазначив, що правомірно склав акт про анулювання реєстрації ТОВ «Ре Марка» як платника податку на додану вартість № 135 від 17.07.2009р., оскільки встановив порушення позивачем абз. 3 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», а саме встановлено факт виписки платником податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов’язання, обсяг яких перевищує 300000,00 грн., що встановлено на підставі даних автоматизованої бази співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

У судовому засіданні від 13.10.2009р., оголошувалося про відкладення розгляду справи до 03.11.2009р. за клопотанням відповідача.

У судовому засіданні від 03.11.2009р. оголошувалась перерва на підставі ч. 2 ст. 150 КАС України, до 16.11.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні від 16.11.2009р., позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні від 16.11.2009р., проти позовних вимог заперечували з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просили у їх задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ре Марка» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що свідчить Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Ре Марка» від 03.10.2007р., у зв’язку із зміною юридичної адреси, вказане свідоцтво замінено на свідоцтво від 31.03.2008р. №12661050001027479 серії АОО № 739587.

На податковому обліку знаходиться у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 04.10.2007р.

З 14.04.2008р. є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість серія НБ № 228748 № 100111294.

Копії перелічених документів наявні у матеріалах справи.

Відповідно Акту по платнику податку на додану вартість від 17.07.2009р. № 135/15-312 зазначено, що перевіркою встановлено, що підприємство позивача подає податкову звітність, але виявлено факт виписки платником податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов’язання, обсяг яких перевищує 300000,00 грн.,

На підставі даного акту відповідачем прийнято Акт № 135 від 17.07.2009р., у якому із посиланням на порушення п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та на підставі пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд, перевіривши правомірність прийняття вказаного акту, дійшов наступних висновків.

Відповідно пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

Згідно п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання;

У разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

З викладених норм, судом вбачається, що застосування норми пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» можливе та стосується випадків, коли суб’єкт господарювання переходить на застосування систем оподаткування, що є відмінними від системи передбаченої даним законом, звільняються від сплати податком на додану вартість за рішенням суду або з інших причин, які обумовлюють інший порядок сплати податку на додану вартість.

Тобто законодавець, надаючи формулювання «з будь-яких інших причин», встановив що дані причини пов’язані з переходом особи на іншу систему оподаткування податком на додану вартість, відмінну від передбаченої Законом України «Про податок на додану вартість» або звільненням такої особи від сплати цього податку.

Таким чином, тлумачення відповідачем пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», як право податкового органу скасовувати свідоцтво платника податку з будь-яких інших причин є - неправомірним.

Даному висновку кореспондує зміст п.9.8 ст. 9 вказаного закону, який передбачає виключний перелік підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, такої підстави як анулювання свідоцтва «з будь-яких інших причин» за ініціативи податкового органу - не передбачено.

Крім того, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» у редакції від 01.07.2009р.,є чинним з моменту прийняття, офіційно опубліковано 15.07.2009р. газета «Урядовий кур’єр» та діє з 01.07.2009р., тобто саме з даного моменту зобов’язує платників податків декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання;

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

За змістом п. 10.6 ст. 10 10.6. даного закону передбачено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Відповідно пп. «а» пп. 4.1.4. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000, № 2181-III, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, для обґрунтованого висновку щодо правомірності декларування платником податкового зобов’язання з податку на додану вартість, за липень 2009р., відповідач мав дослідити декларацію за вказаний звітний період, яка однак станом на момент прийняття Акту про анулювання свідоцтва платника податку від 17.07.2009р. № 135, платником не подавалась, оскільки законодавчо встановленні граничні строки подання за такий звітний період ще не настали.

Також із зазначеного порядку вбачається, що за змістом останнього міститься вимога, що саме щодо декларування сум податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання та саме порушення порядку декларування має наслідком скасування свідоцтва платника податку.

Однак припис щодо скасування такого свідоцтва на підставі даних автоматизованої бази співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів у даному порядку не міститься

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності скасування відповідачем свідоцтва платника податку на додану вартість «ТОВ «Ре марка».

Крім того, як вбачається із позовної заяви, позивач просить судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Відповідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, судові витрати стягуються не з відповідача, а з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ре Марка» задовольнити частково.

Скасувати Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 17.07.2009р. № 135.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ре Марка» (83003, м. Донецьк пр. Дзержинського 69 «Б» ЄДРПОУ 35484322, МФО 334992, п/р 26002000038957 в ВАТ КБ «Промекономбанк» м. Донецьк) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 16 листопада 2009 року, повний текст виготовлено 19 листопада 2009р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Буряк І. В.