Ухвала суду № 68760612, 08.09.2017, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4774/17

№ провадження 1-кп/646/574/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2017 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Теслікової І.І.

за участі секретаря судових засідань Біляєва М.О.

прокурора - Хихля О.П.

захисників - Ключко Д.Є., Кузьміна М.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_4

при проведенні підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017050000000329 від 05.04.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України-

ВСТАНОВИВ:

З прокуратури Донецької області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

У підготовчому судовому засіданні, адвокатом Ключко Д. та Кузьміним М.Г. заявлено клопотання підтримане їх підзахисним, про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 прокурору у зв'язку із тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, а саме не містить формулювання обвинувачення, не містить описання дій їх підзахисного які б свідчили про наявність кваліфікуючої ознаки «вимагання», хоча саме за цією кваліфікуючою ознакою кваліфіковані його дії за ч.3 ст.368 КК України, що з її точки зору суттєво порушує право її підзахисного на захист.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував з посилання на те, що справа підсудна Червонозаводському районному суду м. Харкова, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, відсутні підстави для повернення обвинувального акту.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступного висновку

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений в п. «а» ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997р., де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Суд зазначає, що формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі як суб'єктивної, так і обєктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Із зазначеної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинно бути конкретним.

Відсутність чіткого формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Право обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі Абрамян проти Росії від 09 жовтня 2008 року, справі Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії від 25 липня 2000 року, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

В Роз'ясненнях, викладених у листі № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначено, що суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам статті 291 КПК: зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; обвинувальний акт не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав його самостійно) чи не затверджений прокурором: до нього не долучено передбачені законом додатки.

Органом досудового слідства кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Досудове слідство вказало, що ОСОБА_4 є службовою особою, тому повинні були послатися на його службові права та обов'язки, вказати, чим вони передбачені та написати з використанням яких конкретно службових обов'язків він отримав неправомірну вигоду та в чому це виражається.

Однак, досудове слідство ці вимоги закону не виконало, в обвинувальному акті не вказано які конкретно службові обов'язки та яким нормативним актом це передбачено, використовував ОСОБА_4 та в чому це виражалося.

Наведене свідчить про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того, орган досудового слідства послався, що ОСОБА_4, будучи службовою особою одержав неправомірну вигоду, поєднану з вимаганням.

Так, в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначено, що вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст. 368 КК України саме за кваліфікуючою ознакою вимагання, але обвинувальний акт не містить відомостей про те, в чому саме, в яких діях полягало вимагання.

Відповідно до діючого закону, кваліфікуюча ознака вимагання, має місце в тих випадках, коли: 1)ініціатор давання одержання є службовою особою; 2)пропозиція про давання неправомірної вигоди має характер вимоги (примусу), яка підкріплюється: а) відкритою погрозою; б) або створенням таких умов, які переконують того, хто дає, в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його інтересам, що змушує його погодитися з вимогою отримувача, 3) дії (бездіяльність), якими погрожує вимагач: а) обумовлені його службовим становищем; б) мають протиправний характер, оскільки спрямовані на заподіяння шкоди лише; в) правам та законним інтересам того, хто дає.

Але, ці вимоги закону орган досудового слідства не виконав.

Так, в обвинувальному акті написано, що обвинувачений ОСОБА_4 вимагав неправомірну вигоду.

Але, не розкрито в чому виражається вимагання із зазначенням конкретних вищенаведених критеріїв визначення такої кваліфікуючої ознаки.

Це також свідчить про невиконання органом досудового слідства вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Таким чином обвинувальний акт складений відносно ОСОБА_4 не містить формулювання обвинувачення, а лише містить опис обставин скоєного правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, в обвинувальному акті не зазначені конкретні обєктивні ознаки спрямованості умислу і мотиву дій обвинуваченого, а фактичні обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину є незрозумілими та суперечливими. При цьому обставини скоєного правопорушення викладені неповно, у зв'язку із чим неможливо встановити відповідність викладених обставин кваліфікації дій

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що відсутність формулювання обвинувачення, неповнота та наявність положень, які суперечать одне одному у викладених фактичних обставинах кримінального правопорушення, порушує право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку із чим, суд не має можливості розглянути зазначений обвинувальний акт згідно положень КПК України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу.

Вислухавши учасників судового засідання, прокурора, який заперечував проти повернення обвинувального акту, враховуючи що вищезазначені недоліки свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, суд доходить висновку, що вказані обставини значно порушують право обвинуваченого на захист та перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Тому обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України в продовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55, 62 Конституції України, рішеннями Європейського суду з прав людини, по справам Абрамян проти Росії від 09 жовтня 2008 року, Камасінскі проти Австрії від 23 листопада 1989 року, Матточіа проти Італії від 25 липня 2000 року, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, ст. ст.55, 91,314-316, 333, 372, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017050000000329 від 05.04.2017 року, повернути до прокуратури Донецької області надавши розумний строк для усунення недоліків.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Суддя Теслікова І.І.