Постанова № 6875761, 24.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.11.09Справа №2а-8118/09/9/0170           Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Кримські генеруючи системи»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополь в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача - Коновалова О.Ю., довіреність від 02.01.2009 №2, Торосян Л.А., довіреність від 02.01.2009, Ісаченко І.В., довіреність від 22.07.2009 №11, Філіпович О.О., довіреність від 23.03.2009 №7.

відповідачів – Нечаєва Н.О., довіреність від 14.07.2008 №81/100;

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК із позовною заявою до ДПІ у м.Сімферополь в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2009 №0010241502/0, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.7.5.1., 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 11624,70 грн.

12.11.2009 від позивача надійшло уточнення позовних вимог, де позивач просить суд протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2009 №0010241502/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 127871,70 грн., у тому числі 116247,00 грн. основного платежу та 11624,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач проти позову заперечує, вважає що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 10.06.2009 посадовими особами ДПІ в м.Сімферополь була проведена невиїзна документальна перевірка ДП Кримські генеруючи системи з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем 12.06.2009 складено акт №5412/15-2/30909683, за яким вбачається про порушення позивачем пп.7.5.1., п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон про ПДВ) до податкового кредиту у податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року, включено дублікати податкових накладних, отриманих в травні 2009 року (відповідно до відмітці на дублікатах податкових накладних), в порушення п.7.2.6 Закону про ПДВ скарги до ДПІ у м.Сімферополь з приводу відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення. Таким чином за результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року ДП «Кримські генеруючи системи» встановлено завищення податкового кредиту у сумі 1016417,00 грн. і відповідно до чинного законодавства, підлягає зменшенню сума від’ємного значення по рядку 22.2. податкової декларації з ПДВ за квітень в розмірі 900170,00 грн. та донарахуванню податкового зобов’язання у сумі 116247,00 грн.

16.06.2009 позивачем були спрямовані заперечення на акт перевірки, у яких в них вказував про безпідставність висновків ДПІ, оскільки 24.04.2009 підприємством були отримані податкові накладні від ДП ТОВ «БІК «Місто», але в подальшому оригінали були втрачені з вини працівника позивача. 18.05.2009 підприємство отримало дублікати втрачених податкових накладних та додало їх до матеріалів перевірки.

Листом від 22.06.2009 відповідач не прийняв думку позивача до уваги, та додатково вказав, що податкові накладні, з яких встановлена невідповідність розміру податкового кредиту за квітень 2009 року, були вже охоплені податковою перевіркою за період з 30.09.2006 по 30.09.2007, за результатами якої розбіжності між даними податкового кредиту та валових витрат не встановлено.

22.06.2009 на адресу позивача було спрямоване податкове повідомлення-рішення №0010241502/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 127871,70 грн., у тому числі 116247,00 грн. основного платежу та 11624,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.7.5.1., п.7.2.6. ст.7 Закону про ПДВ.

Судом встановлено наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «БІК «Місто» був укладений договір на виконання робіт. Оплата за договором була проведена позивачем у липні-серпні 2007 року, що не заперечується сторонами. Період оплати вартості робіт був охоплений документальною перевіркою та за висновками акту розбіжностей не встановлено.

Податкові декларації за липень, серпень, вересень, грудень 2007 та вересень 2008 року були спрямовані на адресу позивача ТОВ «БІК «Місто», згідно листу від 16.04.2009 (а.с.16). Загальна сума ПДВ за вказаними деклараціями склала 1023531,04 грн., у тому числі:

за податковою накладною від 30.09.2007 №106 – 39518,00 грн.;

за податковою накладною від 30.09.2007 №105 – 171947,17 грн.;

за податковою накладною від 31.08.2007 №92 – 538182,00 грн.;

за податковою накладною від 31.07.2007 №87 – 78127,00 грн.;

за податковою накладною від 31.07.2007 №86 – 70635,67 грн.;

за податковою накладною від 31.07.2007 №85 – 118007,00 грн.;

за податковою накладною від 29.12.2007 №123 – 4805,20 грн.;

за податковою накладною від 04.9.2008 №45 – 2309,00 грн.

У зв’язку з втратою оригіналів податкових накладних 15.05.2009 ТОВ «БІК «Місто» листом від 15.05.2009 спрямував на адресу позивача їх дублікати (а.с.20).

19.05.2009 позивач сформував податкову декларацію з податку на додану вартість, яку спрямував в електронному вигляді до ДПІ у м.Сімферополь. Відповідно до рядку 10.1 кол.Б декларації сума податкового кредиту склала 1030289,00 грн. Згідно розділу П Додатку 5 у вказаній сумі податкового кредиту враховані суми ПДВ за 2007-2008 рік за постачальником ТОВ «БІК «Місто».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом, сума у розмірі 1016416,84 грн. віднесена до податкового кредиту на підставі дублікатів податкових накладних, що не оскаржує відповідач.

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит, але ж не зобов’язує його сформувати податковій кредит по даті здійснення першої події. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків у квітні 2009 року, що підтверджується копією листів ТОВ «БІК «Місто», та не оскаржується відповідачем, вказані суми ПДВ були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за квітень 2009 року у повній сумі.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як бачимо, відповідно до Закону про ПДВ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Згаданий абз. 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 №165, дублює наведену норму Закону про ПДВ, тобто теж вказує на відповідне право (а не обов'язок!) платника податку.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону про ПДВ єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного суд зазначає.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88. Згідно вказаних нормативних актів вбачається, що після встановлення факту знищення документів, переліку відсутніх документів, підприємство повинно приступити до їх поновлення.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого у Мін’юсті України 23.06.1997 за №233/2037 податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Отож, поновлення податкових накладних може бути здійснено шляхом запиту до контрагентів та отримання від них дублікатів.

За встановленим визначенням поняття «дублікат» - це другий примірник документа, що має силу оригіналу.

Таким чином суд надходить висновку, що наявність дубліката податкової накладної є належним доказом, що підтверджує суму податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до загальних критеріїв адміністративної процедури. Серед яких є принцип розсудливості, згідно котрому суб’єкт владних повноважень повинен діяти логічно, відповідно до здорового глузду, загальноприйнятих моральних стандартів та відповідно до обов’язків, покладених на нього за законом.

Висновок посадових осіб відповідача вказаним принципам не відповідає, тому суд визнає неправомірним нарахування ДП «Кримські генеруючи системи» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 116246,74 грн.

Оскільки суд визнає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то також визнає неправомірним нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11624,70 грн.

Згідно з п.2.5 Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 N567/5758, податкове повідомлення, письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, встановлених законодавством.

З урахуванням вказаного, суд надходить висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення від 22.06.2009 №0010241502/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11624,70 грн., оскільки з тексту вказаного рішення не надається можливим встановити на підставі якої правової норми встановлений вказаний розмір штрафної санкції.

Таким чином суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постанова складена та підписана 27.11.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополь в АР Крим від 22.09.2009 №0010241502/0 про визначення державному підприємству «Кримські генеруючи системи» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 127871,70 грн.

3.          Стягнути на користь державного підприємства «Кримські генеруючи системи» (95493, м.Сімферополь, вул.Монтажна, 1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Цикуренко А.С.