Рішення № 68756624, 30.08.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/395/17

Провадження № 2/185/1381/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря - Пожидаєвої Л.М., представника позивача - Карапиш В.П., представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.04.2008 року у розмірі 24303,03 грн., а також судові витрати. Мотивує позов тим, що 12.04.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконує умови договору, у зв'язку з чим станом на 30.11.2016 утворилася заборгованість у розмірі 24303,03 грн. ПАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, дав пояснення відповідно до обставин викладених в позовній заяві від 13.01.2017 року та письмових пояснень позивача від 21.04.2017, 28.04.2017, 28.07.2017 року. Додатково зазначив, що 12.04.2008 року відповідачем з банком було укладено кредитний договір, який складався з заяви, умов і правил надання банківських послуг та Тарифів, шляхом підписання відповідачем заяви від 12.04.2008 року. Підписанням заяви відповідач підтвердив його ознайомлення з умовами кредитування які діяли в 2008 році. Завірена копія умов кредитування, які діяли в 2008 році, додана до позову, дата не зазначена, загальний строк позовної давності в три роки цими умовами не збільшувався. Далі в 2010 році умови кредитування банком були змінені, згідно змінених умов строк позовної давності був збільшений до 50 років. Змінені умови кредитування відповідачем не підписувались, та письмово до його відома не доводились, але вони є загальнодоступними на сайті банку, та клієнти повинні самостійно з ними ознайомлюватись. Строк дії кредитного договору від 12.04.2008 року був встановлений строком дії картки, та закінчився в березні 2012 року. В 2015 році відповідачем було отримано іншу, другу картку в ПАТ КБ "ПриватБанк" - картку для виплат, анкета - заява була підписана відповідачем 18.06.2015 року, підписавши її відповідач приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг, які були затверджені 06.03.2010 року. На питання суду, додатково уточнив, що заява від 18.06.2015 року з умовами та тарифами складають інший, окремий договір банку з відповідачем, який ніякого відношення до договору від 12.04.2008 року не має. Зазначив, що всі наявні письмові докази позивачем надані, інших доказів не має, справу просить розглянути на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав пропущення позивачем строків позовної давності. Дала пояснення відповідно до письмових заперечень на позов від 12.04.2017 року та додатку до письмових заперечень від 13.06.2017 року. Зазначила, що відповідач 12.04.2008 року уклав кредитний договір з банком шляхом підписання відповідної заяви та отримання картки, строк дії кредитного договору закінчується строком дії картки - в березні 2012 року. Останній платіж за зазначеним кредитним договором був зроблений в грудні 2008 року. Ніяких додаткових угод про збільшення строку позовної давності відповідач з позивачем не укладав, зі зміненими умовами відповідач ніяким чином не знайомився, ніякими діями борг не визнавав, картка для виплат отримана відповідачем в 2015 році є окремим договором, строк дії кредитного договору від 2008 року закінчився в 2012 році, тому на момент звернення позивача до суду сплив строк позовної давності в три роки, про застосування якого відповідачем та його представником заявлено клопотання, тому в позові просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.04.2008 відповідач ОСОБА_3 став клієнтом ЗАТ КБ «Приватбанк», отримавши кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується матеріалами справи.

Зазначені факти визнані сторонами в судовому засіданні.

Зазначений Договір відповідно до ст. 1054 ЦК України є кредитним.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі - Умови), «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, зі строком дії картки № НОМЕР_1, який закінчується в березні 2012 року, як зазначено в заяві від 12.04.2008 року, підписаної відповідачем.

Відповідно до приписів п.п. 3.2, 3.3 Умов клієнт (відповідач) дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт; підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

За умовами п. 5.5 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів у році.

Пунктом 5.3 Умов передбачено право банку односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Відповідно до п. 6.4 Умов у разі незгоди зі зміною Правил та/або «тарифів Банку» позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Згідно п. 6.5 Умов відповідач зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 4.6 Умов передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Згідно п.6.6 Умов у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу позивача відповідач повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди позивачу.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» передбачено штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, тобто внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором, вищезазначені кредитні кошти у повному обсязі не повернув, останній платіж здійснив 16.12.2008 року, що підтверджується розрахунком заборгованості до договору № б/н від 12.04.2008 року та витягом по рахунку ОСОБА_3 за карткою № НОМЕР_1, наданими позивачем.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, за попередній місяць, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до постанови ВСУ по справі № 6-116цс13 від 6.11.2013 року у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Крім того, за кредитним договором № б/н від 12.04.2008 рокуукладеним між позивачем та відповідачем визначено строк дії договору - кінцевий термін повернення, що відповідає строку дії картки, а саме березень 2012 року, як зазначено в заяві від 12.04.2008 року. Умовами та правилами надання банківських послуг, які складають частину договору від 12.04.2008 року, та з яким відповідач був ознайомлений 12.04.2008 року підчас підписання заяви, збільшення строку позовної давності не передбачено.

Таким чином, до даного кредитного зобов?язання застосовується загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України в три роки.

Станом на день звернення позивача до суду (13.01.2017 р.) сплинули строки позовної давності, передбачені ЦК України, як за щомісячними платежами за спірним договором від 12.04.2008 року, так і по кінцевому строку повернення кредиту - строку дії договору від 12.04.2008 року. Так, позивач повинен був дізнатися про порушення умов кредитного договору від 12.04.2008 року з боку відповідача ще в січні 2009 року, адже відповідач останній щомісячний платіж здійснив 16.12.2008 року, після чого належним чином не виконував умови договору. Також, з урахуванням встановлення кінцевого терміну повернення кредиту, що відповідає строку дії картки - березень 2012 року, то строк позовної давності за вимогою повернення кредиту за даним кредитним договором б/н від 12.04.2008 року - сплив в квітні 2015 року.

Щодо посилання позивача на те, що умови кредитування були змінені в 2010 році, і було збільшено строк позовної давності до 50 років, і ці умови були загальнодоступні і відповідач повинен був ознайомитись з ними самостійно, а також те, що відповідачем було визнано свій борг та нові умови кредитування, підписанням ним заяви на отримання картки від 18.06.2015 року, необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено, та підтверджено письмовими доказами по справі, що 18.06.2015 року відповідачем було підписано анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, який є окремим договором, на підставі якого відповідачу була видана інша банківська карта, а саме картка для виплат, і цей договір ніякого правового зв?язку з кредитним договором від 12.04.2008 року не має. Ці обставини, також, були визнані та підтверджені в судовому засіданні сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови та правилами надання банківських послуг, затверджені ПАТ КБ "ПриватБанк" 06.03.2010 року, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю до 50 років, не містять підпису відповідача, відповідач з ними взагалі не був ознайомлений до 18.06.2015 року - дати укладання іншого договору з банком.

Судом встановлено, що заява та Умови, які розумів та з якими був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника в 2008 році, не містили положень про зміну загального строку позовної давності.

Також, судом встановлено відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови від 06.03.2010 року, які містять збільшений строк позовної давності, доводились до відома відповідача, були ним підписані до квітня 2015 - строку спливу позовної давності за кредитним договором від 12.04.2008 року.

Крім того, у заяві позичальника від 12.04.2008 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Тому, Умови від 06.03.2010 року не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 12.04.2008 року.

Зазначене узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 11.03.2015 року № 6-16цс15.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що сплив строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач та його представник, а позивач із заявою про поновлення строків позовної давності не звертався, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то позивачу понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. С. Зінченко