Рішення № 68756565, 05.09.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/875/17

2/214/1507/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 вересня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Євтушенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про визнання особи спадкоємцем квартири, звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації предмету іпотеки, встановлення початкової ціни предмета іпотеки, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить : визнати ОСОБА_1 спадкоємцем квартири АДРЕСА_1, що за життя належала на праві приватної власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м., що за життя належала на праві приватної власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0307/0908/88-224 від 12.09.2008 року, що становить 693310 грн. 37 коп., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження; визначити спосіб реалізації предмету іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження; початкову ціну предмету іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м., встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову навів наступне. 12.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк», що в подальшому на підставі рішення Загальних зборів акціонерів банку із Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство, у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства, банком змінено найменування із Закритого акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі за текстом - первісний кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі за текстом - позичальник, відповідач, спадкоємець) було укладено кредитний договір № 0307/0908/88-224 (далі за текстом - кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 60000,00 доларів США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 11.09.2018 року.

12.09.2008 року з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 (далі за текстом - іпотекодавець, спадкодавець) та первісним кредитором було укладено іпотечний договір № 0307/0908/88-224-Z-1 (далі за текстом - договір забезпечення, іпотечний договір), згідно із яким іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Обтяження нерухомого майна іпотекою та заборона на його відчуження, на підставі вищевказаного договору забезпечення, були зареєстровані у порядку, передбаченому законом у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит. Відповідно до п. 6.1.3. кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства України та умов іпотечного договору. Відповідно до п. 6.1.4. кредитного договору, при настанні подій, зазначених у п.п.3.8. 3.9., 6.1.2. даного договору, банк має право вимагати погашення заборгованості позичальника за цим договором у повному обсязі (суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій).

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17.07.2012 року утворилась кредитна заборгованість на загальну суму 693310 грн. 37 коп.

27.12.2012 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу було ухвалено рішення по справі № 0413/8289/2012 про стягнення з відповідача цієї заборгованості за кредитним договором. Це рішення набрало чинності 07.03.2013 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника).

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

В силу вказаних норм 02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» ( в подальшому - клієнт), та ТОВ «Вердикт Фінанс», ЄДРПОУ 36698193,( в подальшому - фактор), керуючись главою 73 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уклали договір факторингу № 11,( в подальшому - договір № 11, у відповідності до п.2.1. договору № 11 клієнт відповідно до умов даного договору відступає факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому договором.

У відповідності до п.2.2. договору № 11 з моменту відступлення клієнтом факторові прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі пов'язанні з ними права, зокрема, права вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до умов вказаного правочину первісний кредитор відступив на користь позивача право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27.12.2012 року, яке набрало чинності 07.03.2013 року по справі № 0413/8289/2012 та повторного доведення не потребують.

Крім цього, 02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» уклали договір про відступлення прав за іпотечним договором ( в подальшому - договір про відступлення прав за іпотечним договором), у відповідності до п.1.1. якого, та керуючись ст.24 Закону України «Про іпотеку», сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу №11 від 02.02.2012 року, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору про відступлення прав за іпотечним договором, первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права за договором забезпечення. На момент подання даної позовної заяви позичальник не виконав рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу про стягнення заборгованості та ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, не здійснює погашення наявної перед позивачем заборгованості, чим продовжує порушувати права позивача та взяті на себе зобов'язання.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч.1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідності до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ч.1 ст.575 ЦК України одним із видів договору застави є іпотека. Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до п.11 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання , а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання ( як основного боргу, так і процентів за договором).

Відповідно до п.12 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотеко держателя, 12.1 - за рішенням суду.

Згідно з ч.5, 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього закону.

Звертає увагу суду, що відповідно до п. 42 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На виконання вимог закону, позивачем здійснено оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ВАЛІОН». Згідно висновку про вартість майна, визначено ринкову вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка складає 170814 грн. 00 коп.

У зв'язку із тим, що позичальником було порушено основне зобов'язання перед позивачем, позивачем було прийнято рішення задовольнити своє право вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення на нього стягнення шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця має право пред'явити вимоги до спадкоємців.

В ст. 1282 ЦК України зазначено про обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до актового запису про смерть №1102 від 01 липня 2011 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а відповідач на момент смерті спадкодавця проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_2. Факт проживання відповідача разом з спадкодавцем підтверджується також довідкою про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру, спадкоємці ОСОБА_3 не заявляли про відмову від спадщини, а тому відповідач, який на момент смерті проживав разом із померлою ОСОБА_3, прийняв спадщину, в тому числі і квартиру, що є предметом іпотеки згідно договору забезпечення.

21.07.2014 року позивач звернувся до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою-претензією до спадкоємців щодо сплати заборгованості за кредитним договором.

За результатами розгляду даної претензії Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу та прийнято вимоги кредитора позивача, що підтверджується відповіддю Сьомої криворізької державної нотаріальної контори.

На момент звернення позивача з вказаним позовом до суду, спадкоємцями не було виконано вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним, яка виникла внаслідок порушення та неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до вимог п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.

Отже, правила статті 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд відповідно до частини 2 вказаної статті може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності, заперечень проти розгляду справи у заочному порядку не висловив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим на підставі ст. 169 ч.4 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: кредитний договір (а.с.13-16), додаток № 1 до договору (а.с.17-18), іпотечний договір (а.с.19-21), витяг (а.с.23-24, 25), рішення суду (а.с.32-34), виконавчий лист (а.с.35-36), актовий запис про смерть (а.с.37-39), паспорти (а.с.40-42,43-45,46), інформаційна довідка (а.с.47-49), повідомлення нотаріальної контори (а.с.50), договір купівлі-продажу (а.с.51-52), технічний паспорт (а.с.53), план (а.с.54), довідка (а.с.55), звіт (а.с.56-57), договір про відступлення прав (а.с.66-68).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

12.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк», що в подальшому змінено на ПАТ «Сведбанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0307/0908/88-224.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 60000,00 доларів США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 11.09.2018 року.

12.09.2008 року з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк», що в подальшому змінено на ПАТ «Сведбанк», було укладено іпотечний договір № 0307/0908/88-224-Z-1, згідно із яким іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Обтяження нерухомого майна іпотекою та заборона на його відчуження, на підставі вищевказаного договору забезпечення, були зареєстровані у порядку, передбаченому законом у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит. Відповідно до п. 6.1.3. кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства України та умов іпотечного договору. Відповідно до п. 6.1.4. кредитного договору, при настанні подій, зазначених у п.п.3.8. 3.9., 6.1.2. даного договору, банк має право вимагати погашення заборгованості позичальника за цим договором у повному обсязі (суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій).

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17.07.2012 року утворилась кредитна заборгованість на загальну суму 693310 грн. 37 коп., яка була стягнута з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27.12.2012 року, яке набрало чинності 07.03.2013 року.

ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «Вердикт Фінанс», 02.02.2012 року уклали договір факторингу № 11, у відповідності до п.2.1. якого ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах. Відповідно до умов вказаного правочину первісний кредитор відступив на користь позивача право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача.

Крім цього, 02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» уклали договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до п.1.1. якого, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 02.02.2012 року, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, зокрема іпотечним договором № 0307/0908/88-224-Z-1.

Відповідно до п.1.2. договору про відступлення прав за іпотечним договором, первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права за договором забезпечення.

Відповідач не виконав рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу про стягнення заборгованості та ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, не здійснює погашення наявної перед позивачем заборгованості, чим продовжує порушувати права позивача та взяті на себе зобов'язання.

У відповідності до п.11 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання , а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання ( як основного боргу, так і процентів за договором).

Відповідно до п.12.1 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, а саме за рішенням суду.

Згідно висновку про вартість майна, визначено ринкову вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка складає 170814 грн. 00 коп.

У зв'язку із тим, що позичальником було порушено основне зобов'язання перед позивачем, позивачем було прийнято рішення задовольнити своє право вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення на нього стягнення шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до актового запису про смерть №1102 від 01 липня 2011 року, іпотекодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, сином якої доводиться відповідач ОСОБА_1, який на момент смерті матері проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру, спадкоємці ОСОБА_3 не заявляли про відмову від спадщини, а тому відповідач, який на момент смерті проживав разом із померлою ОСОБА_3, прийняв спадщину, в тому числі і квартиру, що є предметом іпотеки згідно договору забезпечення.

21.07.2014 року позивач звернувся до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою-претензією до спадкоємців щодо сплати заборгованості за кредитним договором.

За результатами розгляду даної претензії Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу та прийнято вимоги кредитора позивача.

На момент звернення позивача з вказаним позовом до суду, спадкоємцями не було виконано вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним, яка виникла внаслідок порушення та неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Вказані факти й обставини встановлені судом на підставі письмових доказів: кредитного договору (а.с.13-16), додатку № 1 до договору (а.с.17-18), іпотечного договору (а.с.19-21), витягів (а.с.23-24, 25), рішення суду (а.с.32-34), виконавчого листа (а.с.35-36), актового запису про смерть (а.с.37-39), паспортів (а.с.40-42,46), інформаційної довідки (а.с.47-49), повідомлення нотаріальної контори (а.с.50), договору купівлі-продажу (а.с.51-52), технічного паспорту (а.с.53), довідки (а.с.55), звіту (а.с.56-57), договору про відступлення прав (а.с.66-68).

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов′язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов′язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. У відповідності до ч. 2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності до ст. 512 ч.1 п.1 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ч.1 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 1261 ч.1 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до вимог ст. 1268 ч.3 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У відповідності до вимог ст. 1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач заборгованість за укладеним кредитним договором № 0307/0908/88-224 в сумі 693310 грн. 37 коп., перед позивачем, до якого перейшли усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором, не погасив, а тому позивач, до якого перейшли усі права іпотекодержателя за іпотечним договором № 0307/0908/88-224-Z-1, відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмету іпотеки, встановлення початкової ціни предмета іпотеки, є обґрунтованими, а тому суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України звернувся за захистом своїх прав до суду.

У судовому засіданні встановлено, що у відповідності до вимог ст. 1261 ч.1 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця - іпотекодавця ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки доводиться їй сином. Відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 1268 ч.3 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» щодо визнання відповідача ОСОБА_1 спадкоємцем квартири АДРЕСА_1, що належала на праві приватної власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними, оскільки останній відповідного до вимог ст. 1261 ч.1 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом і ця обставина не вимагає визнання її у судовому порядку, а тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2562 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 512, 514, 525, 526, 546, 549, 1049, 1050, 1054, 1261, 1268, 1282 ЦК України, ст. ст. 3,12,33,35,38,39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м., що за життя належала на праві приватної власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0307/0908/88-224 від 12.09.2008 року, що становить 693310 грн. 37 коп., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження.

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження.

Початкову ціну предмету іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м., встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 2562 грн. 21 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов