Рішення № 68756335, 05.09.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4619/14-ц

2/214/200/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 вересня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Горбуновій Л.С., Зваді Л.В., Євтушенко В.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника позивача - ОСОБА_2

за участю відповідачки - ОСОБА_3

за участю представників відповідачки - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю, поділу майна, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, в якому первісно просив: встановити факт його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2008 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, належною їм в рівних частках по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1; поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнавши за ним, позивачем право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 та за відповідачкою визнати право власності на 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

Позивач, уточнивши і доповнивши позов, зазначивши відповідачем також ОСОБА_6, крім раніш пред'явлених вимог просить: встановити факт його, позивача, проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, належною їм в рівних частках по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 13 серпня 2014 року, посвідчений Умріхіною К.А. - приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1626, повернувши сторони в стан, що існував до укладення договору (застосувати наслідки реституції); поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнавши за ним, позивачем, право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та за відповідачкою визнати право власності на 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

В обґрунтування уточненого та доповненого позову навів наступне. В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частини квартирі.

Ним, позивачем, було подано 19 травня 2014 року заяву про забезпечення позову, що підтверджується вхідним штампом суду на заяві про забезпечення позову, яка мається в матеріалах справи.

Про цей факт відповідачці, як і про наявність позову в суді, ОСОБА_3 було достовірно відомо. Під час розгляду справи було встановлено, що відповідачка ОСОБА_3, порушуючи його, позивача, право як співвласника, без його згоди, розпорядилась належним їм обом майном, а саме уклала 13 серпня 2014 року договір купівлі-продажу спірної квартири із ОСОБА_6, який посвідчений Умріхіною К.А. - приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1626.

Він, позивач, з 2008 року мешкав за адресою: АДРЕСА_4 з ОСОБА_3, як чоловік та дружина, перебуваючи з нею у фактичних шлюбних відносинах.

Від шлюбних відносин з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась донька - ОСОБА_8.

За час сумісного проживання з ОСОБА_3 на протязі 6 років однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут та сімейний бюджет.

В період спільного проживання з ОСОБА_3, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, у листопаді 2010 року він з ОСОБА_3, за сумісні гроші, придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, а саме актом від 15 травня 2014 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.235 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факт, що має юридичне значення.

Згідно з п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Проте відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, зважаючи на те, що між ним, позивачем, і відповідачкою, існує спір про право, а саме про визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте під час спільного проживання без шлюбу, та його поділ, вважає, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу також підлягають вирішенню в порядку позовного провадження та встановленню судом.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Під час розгляду справи ухвалою суду 24 листопада 2016 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог з боку відповідача, залучений приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Умріхіна К.А.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та надав пояснення, які відповідають змісту позову. Також пояснив, що відповідачка ОСОБА_3 не працювала. На придбання квартири були зняті та використані «дитячі» гроші.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю та підтвердила його зміст. Крім того, пояснила, що позивачка 13 серпня 2014 року вчинила продаж спірної квартири, знаючи, що існує спір відносно даної квартири. Чому суд в 2014 році не наклав арешт на квартиру, не знає. Під час спільного проживання позивач та відповідачка ОСОБА_3 придбавали предмету вжитку, ОСОБА_3 проживала разом з позивачем в квартирі АДРЕСА_5, дитина проживає разом з позивачем, де зареєстрована дитина, не знає.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала. При цьому підтвердила зміст письмових заперечень (т.№1, а.с.87-88), відповідно до яких, вона та позивач не проживали однією сім'єю, в них нічого спільного не було, ні сім'ї, ні сімейних доходів, ніякого майна не було придбано. Проживала в гуртожитку, виписалась з нього в вересні 2008 року. Відповідач за своїм місцем проживання та реєстрації відмовився її зареєструвати. Вимушена була прописатися у своїх батьків в Широківському районі, де в основному проживала. Відповідач жив у своїх батьків, вона у своїх. З позивачем іноді зустрічались, від зустрічей ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька ОСОБА_8, яку ОСОБА_1 записав на своє прізвище. З квітня 2010 року, після народження дитини, жила у відповідача на вулиці Балакіна, у його батьків, до листопада 2010 року. Відповідач відмовився зареєструвати за своїм місцем проживання і дитину, а тому її, відповідачки, батьки, за свої кошти придбали дитині однокімнатну квартиру. Нею було зняти кошти в цей день - допомога на дитину - 10000 грн. Вказує, що у позивача взагалі не було грошей і за період півроку, що з ним прожила, в них ніяких грошей не було, з ним не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі. З відповідачем жодної речі не придбала, бо сім'єю не жили і сумісно нічого не набули. Її батьки купили їй з донькою квартиру, в якій проживала з дитиною, бо відповідач негідно поводився в сім'ї, вживав наркотики, безпричинно бив її в присутності дитини, жорстоко ставився до неї та дитини. Позивач розбещував дитину, ходив голий, без трусів, роздягнутий при своїй матері з батьком, при дитині, до теперішнього часу надсилає смс- повідомлення з нецензурними погрозами, фотографії, де вчить дитину жорстокості, дурницям, з цього приводу змушена була звертатись в міліцію. Вимушена була зареєструвати доньку в Широківськом районі, вона у позивача до сих пір не прописана, хоча позивач і утримує її в себе. Зазначає, що відповідач викрав малолітню доньку ОСОБА_8 в травні 2014 року і до теперішнього часу не дає бачитись з дитиною, увіз її в іншу область. Така поведінка відповідача була і раніше, така вона і залишилась. Вона, відповідачка, на заочних підставах продала квартиру, на яку відповідач не має ніякого права, їй з дитиною потрібно жити від відповідача подалі, бо він знущався над нею та донькою, коли жили в квартирі, придбаній її батьками для дитини.

Крім того, пояснила, що з позивачем ніколи не проживала. Спірну квартири вона, відповідачка, купила разом із своїми батьками, за кошти батьків, були зняті та використані «дитячі» гроші. Спірну квартиру купили 20 листопада 2011 року. Батьки передали їй, відповідачці, гроші, а вона передала ці гроші продавцю. Після народження дитини проживала разом з позивачем в квартирі батьків останнього, з травня 2010 року по листопад 2010 року. Спірну квартиру продала в кінці серпня 2015 року. Позивач викрав дитину в червні 2014 року. Далі пояснила, що з позивачем знайома з 2001 року, коли їй було 18 років. Між нею та позивачем були інтимні стосунки починаючи з 2008 року. Після 2008 року почала проживати у своїх батьків в Широківському районі Дніпропетровської області, періодично приїздила до батьків позивача. Батьком її дитини є позивач. Її, відповідачці, батьки проживають в Широківському районі. Також пояснила, що договори, які маються в т.№1, а.с.26, 28 укладені її батьками, за ці кошти була придбана спірна квартира. Їй, позивачці батьки передали 120000 грн., зі свого рахунку вона, позивачка, зняла 10000 грн. для придбання квартири. Гроші батьки привезли до нотаріуса, передача грошей між її батьками та нею, ніяким чином не оформлювалася. Гроші їй, позивачці, віддала в кабінеті нотаріуса мати, в присутності нотаріуса. Позивач про те, що вона їде купляти квартиру, не знав. Оглянувши фотокартки (т.№1, а.с.172-177) пояснила, що за їх змістом неможливо зробити висновок, що зображені на них люди перебувають в добрих стосунках. Первісний позов по даній справі отримала у вересні 2014 року, а про його існування дізналася в липні 2014 року. Нотаріусу, який в серпні 2014 року посвідчував договір купівлі-продажу спірної квартири, повідомляла, що стосовно квартири мається спір. Спірну квартиру вона знайшла по оголошенню, з продавцем квартири зв'язувалася по телефону. Дитину народила в с. Вишневому, народжувала в Криворізькому міському пологовому будинку №2. Реєстрували народження дитини в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, в той час вирішили жити разом, з пологового будинку поїхали жити до позивача.

Після допиту свідка ОСОБА_10, відповідачка додатково пояснила, що показання цього свідка, не підтверджує. Далі пояснила, що в пансіонаті «Азов» перебувала разом з позивачем, проживали з ним в одній кімнаті. Підпис в позові (т.№1, а.с.130-131) зроблений нею, відповідачкою.

Додатково відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що для придбання квартири прийшла пішки, а гроші привезли її батьки. Вважає, що спірна квартира належить її батькам. Далі пояснила, що квартиру купила вона, а тому є власником квартири. Вона, відповідачка, сподівалася на сумісне життя з позивачем, ці сподівання існували коли перебувала в пологовому будинку, бажала скласти з позивачем сім'ю, позивач турбувався про неї та дитину. З пологового будинку її забирав позивач разом зі своїми батьками, поїхали жити до позивача. Через півроку після цього придбали квартиру. Після купівлі квартири розпочалися скандали, до цього жили з позивачем нормально, як чоловік та жінка. До листопада 2011 року спірну квартиру здавали в оренду. Вона, відповідачка, з 2010 року по 2014 рік проживала в квартирі батьків позивача.

В подальшому відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що не знає, що міститься на запису, який просить долучити до справи позивач, цей запис робили без її згоди. Далі пояснила, що ніякого запису не було.

Представник відповідачки ОСОБА_3 підтримала позицію останньої.

Відповідач ОСОБА_6 до суду не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв ніяких суду не подала.

Третя особа до суду не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. При цьому подала повідомлення (т.№1, а.с.242), в якому зазначила, що посвідчувала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , дотримуючись при цьому вимог законодавства. При посвідчення договору ОСОБА_11 надала довідку, що в квартирі ніхто в реєстрації не значиться, квартира за неповнолітніми та малолітніми не закріплена, дітей під опікою не мається. Також зазначила, що перевіряла квартиру на арешт та заборону, заборони та арешту станом на 13 серпня 2014 року не було. Не знала про те, що в Саксаганському районному суді прийнята позовна заява стосовно зазначеної квартири, не могла про це знати, ОСОБА_3 про це не повідомляла і не думала повідомляти, так як в такому випадку договір купівлі-продажу не був би посвідчений. Зазначає, що з цього виходить, що ОСОБА_3 ввела нотаріуса в оману.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, позивач йому доводиться сином, відповідачку ОСОБА_3 знає, на даний час стосунки з останньою погані. Відповідачка ОСОБА_3 проживала у них з травня 2008 року, коли останню виключили з інституту та виселили з гуртожитку. Проживала разом з ними відповідачка ОСОБА_3 по 2014 рік. Під час спільного проживання вирішили купити квартиру для онуки - ОСОБА_8. Відповідачку ОСОБА_3 він вважав невісткою. Вони, батьки позивача, не ображали ОСОБА_3 Позивач та відповідачка разом купляли майно, одяг для відповідачки, ОСОБА_3 не працювала. Після купівлі квартири продавець залишався проживати в цій квартирі. За позовом ОСОБА_3 продавця виселили з квартири. Він, свідок, виїхав жити до Кіровоградської області, а квартиру АДРЕСА_5 залишили для проживання позивача та відповідачки. Він, свідок, був присутнім у нотаріуса, під час коли спірна квартира куплялася, також був присутнім позивач та відповідачка ОСОБА_3 Гроші продавцю передавав ОСОБА_1, останній привіз всіх до нотаріуса на автомобілі, продавець квартири приїхала на іншому автомобілі. Їхніх, батьків позивача, грошей було витрачено на придбання квартири 40000 грн., частину грошей також надали батьки відповідачки. ОСОБА_3 в 2014 році забрала речі з АДРЕСА_1 і стала проживати в спірній квартирі. Коли він, свідок, проживав разом з позивачем та відповідачкою в квартирі АДРЕСА_5, то у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 малася окрема кімната. ОСОБА_1 в 2008 році виповнилося 30 років. Цю подію відзначали в м. Севастополі. Кожну відпустку позивач та відповідачка ОСОБА_3 відпочивали в пансіонаті «Азов», де він, свідок, працював. Вони, батьки позивача, вважали що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 живуть добре.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, позивача знає з 2005 року, стосунки нормальні. Відповідачку ОСОБА_3 знає з 2007 року, як дружину ОСОБА_1, стосунки з нею нормальні. Позивач та відповідачка ОСОБА_3 з 2008 року по 2014 рік проживали по вул. Балакіна у батьків ОСОБА_1 Він, свідок, часто спілкувався з позивачем та відповідачкою, бував в них приблизно 1 раз на місяць. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ставилися один до одного добре. Якось ОСОБА_1 перебував у лікарні, відповідачка ОСОБА_3 відвідувала позивача. У позивача та відповідачки ОСОБА_3 народилася дитина. Позивач та відповідачка ОСОБА_3 були як чоловік та дружина, ОСОБА_1 працював, ОСОБА_3 навчалася, потім перебувала у відпустці у зв'язку з пологами до доглядом за дитиною. Знає, що позивач та відповідачка купили квартиру, разом з ними він, свідок, оглядав цю квартиру. Цю квартиру позивач та відповідачка ОСОБА_3 призначали для дитини. В 2013 році, він, свідок, забирав ОСОБА_3 з лікарні, про що його попросив позивач. З лікарні привіз відповідачку до квартири, де проживали батьки ОСОБА_1 Він, свідок, проживає з позивачем в одному дворі, бачив як в цьому дворі позивач та відповідачка ОСОБА_3 гуляли разом з дитиною. Він, свідок, був у нотаріуса ОСОБА_9, коли куплялася квартира, їздили до нотаріуса на автомобілі «Ланос». У нотаріуса також був позивач та відповідачка ОСОБА_3 Йому, свідку, відомо, що для придбання квартири половину грошей надали батьки відповідачки ОСОБА_3, а половина була «дитячих» грошей. До 2014 року в спірній квартирі проживали квартиранти, особисто бачив, як квартирант передавав ОСОБА_1 гроші за проживання в цій квартирі. Останній раз спілкувався з ОСОБА_3 в 2014 році.

У судовому засіданні за участю спеціаліста був оглянутий диск з аудіозаписом (т.№2, а.с.44). На диску мається один файл тривалістю 10 хв., мається дата створення: «29.05.17. -14.56». Під час прослуховування запису позивач пояснив, що на ньому мається його та відповідачки голос. Відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що на запису є її голос, відображена на запису бесіда була. Запис є нерозбірливим. Розбірливо чутні такі фрази: жіночого голосу - «Ти на неї не маєш ніяких прав, якщо б ти розраховувався, то ти б був вказаний в договорі», «Я не буду з тобою розмовляти», чоловічого голосу - «Вона народилася та виросла», «Дитина навчається нормально в школі». Після прослуховування та огляду диску спеціаліст пояснив, що ознак монтажу не мається, час створення та змін файлу відрізняється на 4 хвилини, що може бути викликано зміною формату.

Також судом безпосередньо досліджені наступні письмові докази: свідоцтво про народження (т.№1, а.с.5), акт (т.№1, а.с.6), паспорт позивача (т.№1, а.с.7), адресна довідка (т.№1, а.с.8), довідка по рахунку ОСОБА_3 (т.№1, а.с.24, 127), платіжне доручення (т.№1, а.с.25), договір ОСОБА_13 (т.№1, а.с.26), платіжне доручення (т.№1, а.с.27), договір ОСОБА_14 (т.№1, а.с.28), інформаційна довідка (т.№1, а.с.59, 60), договір купівлі-продажу (т.№1, а.с.67), фотокартки (т.№1, а.с.91-93), роздруківка (т.№1, а.с.94), відповідь ОСОБА_3 (т.№1, а.с.95), виписка по рахунку ОСОБА_13 (т.№1, а.с.128), виписка по рахунку ОСОБА_14 (т.№1, а.с.129), позовна заява ОСОБА_3 (т.№1, а.с.130-131), заява ОСОБА_1 (т.№1, а.с.171), фотокартки (т.№1, а.с.172-177), характеристика (т.№1, а.с.223), акт (т.№1, а.с.224), витяг з реєстру (т.№2, а.с.69-71).

Суд, керуючись вимогами ст. 60 ЦПК України, згідно якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, відповідно до ст. 58 ЦПК України, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом свідоцтво про народження (т.№1, а.с.5), так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про батьків ОСОБА_8, час її народження.

Суд вважає належними доказами наступні: акт (т.№1, а.с.6), паспорт позивача (т.№1, а.с.7), адресна довідка (т.№1, а.с.8), акт (т.№1, а.с.224), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Суд вважає належними доказами наступні: довідка по рахунку ОСОБА_3 (т.№1, а.с.24, 127), платіжне доручення (т.№1, а.с.25), договір ОСОБА_13 (т.№1, а.с.26), платіжне доручення (т.№1, а.с.27), договір ОСОБА_14 (т.№1, а.с.28), виписка по рахунку ОСОБА_13 (т.№1, а.с.128), виписка по рахунку ОСОБА_14 (т.№1, а.с.129), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про походження грошей, за які придбалася спірна квартира.

Суд вважає належними доказами наступні: інформаційна довідка (т.№1, а.с.59, 60), договір купівлі-продажу (т.№1, а.с.67), витяг з реєстру (т.№2, а.с.69-71), так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про власників спірної квартири, укладення договорів стосовно неї.

Суд вважає належними доказами наступні: фотокартки (т.№1, а.с.91-93), роздруківка (т.№1, а.с.94), відповідь ОСОБА_3 (т.№1, а.с.95), заява ОСОБА_1 (т.№1, а.с.171), фотокартки (т.№1, а.с.172-177), так як вони не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про взаємовідносини позивача та відповідачки ОСОБА_3

Суд вважає належним доказом позовну заяву ОСОБА_3 (т.№1, а.с.130-131), так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про ставлення ОСОБА_3 то того, чи проживала вона однією сім'єю з позивачем.

Суд вважає належним доказом характеристику (т.№1, а.с.223), так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про батьків ОСОБА_8, час її народження.

Суд вважає належним доказом показання свідка ОСОБА_10, так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про взаємовідносини між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3, місце їх проживання, обставин придбання спірної квартири.

Суд вважає належним доказом показання свідка ОСОБА_12, так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про взаємовідносини між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3, місце їх проживання, обставин придбання спірної квартири.

Суд вважає неналежним доказом диск (т.№2, а.с.44), так як цей доказ не містить інформації про предмет доказування.

Суд, відповідно до ст. 59 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Вважаючи допустимим доказом позовну заяву ОСОБА_3 (т.№1, а.с.130-131), суд виходить з наступного. Цей доказ містить відомості про факти, що мають значення для справи, а саме про перебування позивача та відповідачки у фактичних шлюбних відносинах. Як встановлено у судовому засіданні, вказаний позов підписаний відповідачкою ОСОБА_3, текст його викладений нею вільно, позов спрямований до суду 31 березня 2014 року, не у зв'язку з даною справою, до подання ОСОБА_1 позову про встановлення факту проживання однією сім'єю, який останнім складений 19 травня 2014 року.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до наступних висновків. Суд вважає достовірними доказами наступні досліджені у судовому засіданні та визнані належними і допустимими доказами: свідоцтво (т.№1, а.с.5), акт (т.№1, а.с.6), паспорт (т.№1, а.с.7), адресна довідка (т.№1, а.с.8), довідка (т.№1, а.с.24, 127), платіжне доручення (т.№1, а.с.25), договір (т.№1, а.с.26), платіжне доручення (т.№1, а.с.27), договір (т.№1, а.с.28), інформаційна довідка (т.№1, а.с.59, 60), договір (т.№1, а.с.67), фотокартки (т.№1, а.с.91-93), роздруківка (т.№1, а.с.94), відповідь ОСОБА_3 (т.№1, а.с.95), виписка (т.№1, а.с.128), виписка (т.№1, а.с.129), позовна заява(т.№1, а.с.130-131), заява (т.№1, а.с.171), фотокартки (т.№1, а.с.172-177), характеристика (т.№1, а.с.223), акт (т.№1, а.с.224), витяг (т.№2, а.с.69-71).

Оцінюючи з точки зору достовірності показання свідка ОСОБА_12, суд вважає їх достовірними. При цьому суду бере до уваги, що показання цього свідка про те, що позивач та відповідачка ОСОБА_3 з 2008 року по 2014 рік проживали по вул. Балакіна у батьків ОСОБА_1 узгоджуються з актом (т.№1, а.с.6). Показання свідка, що у позивача та відповідачки ОСОБА_3 народилася дитина, узгоджуються із свідоцтвом (т.№1. а.с.5). Показання цього свідка про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ставилися один до одного добре, турбувалися один про одного та про дитину, були як чоловік та дружина, узгоджуються із фотокартками (т.№1, а.с.172-177), позовною заявою (т.№1, а.с.130-131). Показання свідка про те, що спірну квартиру позивач та відповідачка ОСОБА_3 призначали для дитини, що при укладенні договору у нотаріуса також був позивач та відповідачка ОСОБА_3, що для придбання квартири половину грошей надали батьки відповідачки, що на придбання квартири були використані «дитячі» гроші, що до 2014 року спірна квартира здавалася в оренду, не спростовуються будь-якими доказами, дослідженими по справі, підстав, з яких би свідок надавав неправдиві показання, судом не встановлено.

Оцінюючи з точки зору достовірності показання свідка ОСОБА_10, суд вважає їх достовірними. При цьому суд бере до уваги, що показання цього свідка про те, що позивач та відповідачка ОСОБА_3 проживали разом з ним в квартирі АДРЕСА_5 з травня 2008 року по 2014 рік, узгоджуються з актом (т.№1, а.с.6), паспортом позивача (т.№1, а.с.7). Показання свідка ОСОБА_10 про те, що відповідачку ОСОБА_3 він вважав невісткою, що позивач та ОСОБА_3 разом купляли майно та одяг, сумісно відпочивали, узгоджуються з позовною заявою (т.№1, а.с.130-131), фотокартками (т.№1, а.с.172-177), в якій ОСОБА_3 вказала, що перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, показаннями свідка ОСОБА_12 Показання свідка ОСОБА_10 про те, що позивач та ОСОБА_3 під час спільного проживання вирішили купити квартиру для своєї доньки, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 Показання свідка ОСОБА_10 про те, що на придбання квартири надали батьки відповідачки, узгоджуються з платіжним дорученням (т.№1, а.с.25), договором ОСОБА_13 (т.№1, а.с.26), платіжним дорученням (т.№1, а.с.27), договором ОСОБА_14 (т.№1, а.с.28), виписками (т.№1, а.с.128, 129). Показання свідка ОСОБА_10 про те, що вони, батьки позивача, витратили на придбання спірної квартири 40000 грн., не спростовуються будь - якими доказами по справі. Показання цього свідка про те, що ОСОБА_3 в 2014 році забрала речі з АДРЕСА_1 і стала проживати в спірній квартирі узгоджуються з актом (т.№1, а.с.224). Знаходячи показання свідка ОСОБА_10 достовірними, суд бере також до уваги їхню логічність, послідовність, а також ту обставину, що вони не спростовуються будь-якими доказами, дослідженими по справі.

Оцінюючи з точки зору достовірності пояснення позивача ОСОБА_1, суд бере до уваги наступне. Твердження позивача, що відповідачка ОСОБА_3 знала про наявність в суді позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спірної квартири, суд вважає достовірними, так як вони узгоджуються з заявою від 9 липня 2014 року (т.№1, а.с.22) в якій відповідачка ОСОБА_3 просить надати можливість ознайомитися з даною справою та зняти фотокопії. Пояснення позивача про те, що відповідачка уклала 13 серпня 2014 року договір купівлі-продажу спірної квартири із ОСОБА_6, узгоджуються з договором (т.№1, а.с.67), а тому є достовірними. Пояснення позивача про те, що, з 2008 року мешкав за адресою АДРЕСА_8 з ОСОБА_3, що в них народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року сумісна донька - ОСОБА_8, що він та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний побут та сімейний бюджет, не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі є достовірними, так як вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10, позовною заявою (т.№1, а.с.130-131), фотокартками (т.№1, а.с.172-177), актом (т.№1, а.с.6), паспортом позивача (т.№1, а.с.7), свідоцтвом (т.№1. а.с.5).

Оцінюючи з точки зору достовірності повідомлення нотаріуса (т.№1, а.с.242), про те, що при укладення договору ОСОБА_3 не повідомляла нотаріуса про те, що стосовно квартири мається спір, суд вважає достовірним, так як воно узгоджується із змістом договору (т.№1, а.с.67), в п.4.1. якого зазначено, що ОСОБА_3 стверджувала, що квартира у судовому спорі не перебуває.

Оцінюючи з точки зору достовірності пояснення відповідачки ОСОБА_3 суд бере до уваги наступне. Пояснення відповідачки про те, що вона з 22 вересня 2008 року зареєстрована в с. Вишневе Широківського району Дніпропетровської області є достовірними, так як узгоджуються з довідкою (т.№1, а.с.8).

Пояснення відповідачки ОСОБА_3 що нею на придбання спірної квартири витрачена допомога на дитину в сумі 10000 грн., витрачені гроші, надані її батьками, суд вважає достовірними, так як вони узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12, довідкою по рахунку ОСОБА_3 (т.№1, а.с.24).

Пояснення відповідачки про те, що позивач надсилав СМС-повідомлення з нецензурними погрозами, узгоджуються з фотокартками (т.№1, а.с.91-93), роздруківкою (т.№1, а.с.94), відповіддю ОСОБА_3 (т.№1, а.с.95), тому суд вважає їх достовірними.

Пояснення відповідачки про те, що знайома з позивачем з 2001 року, коли їй було 18 років, що між нею та позивачем були інтимні стосунки починаючи з 2008 року, суд вважає такими, що не спростовуються поясненнями позивача, а тому є достовірними.

Пояснення відповідачки про те, що вона дізналася про позов в липні 2014 року узгоджуються із заявою (т.№1, а.с.22), а тому є достовірними.

Пояснення відповідачки про те, що на час народження дитини вирішили жити разом з позивачем, що вона з пологового будинку поїхали жити до позивача, що позивач турбувався про дитину, що в пансіонаті «Азов» перебувала разом з позивачем та проживали в одній кімнаті, що до придбання квартири жили з позивачем нормально, як чоловік та жінка, що проживала в квартирі батьків позивача разом з останнім по 2014 рік, суд вважає достовірними, так як вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10, фотокартками (т.№1, а.с.172-177).

Пояснення відповідачки, що між нею та позивачем існували скандали, підтверджуються роздруківкою (т.№1, а.с.94), відповіддю ОСОБА_3 (т.№1, а.с.95), а тому є достовірними.

Суд вважає недостовірними твердження відповідачки ОСОБА_3 про те, що в неї та позивача нічого спільного не було, ні сім'ї, ні сімейних доходів, ніякого майна не було придбано, що вона проживала в Широківському районі, зустрічалася з позивачем лише іноді, не проживала з позивачем, так як ці твердження спростовується такими достовірними доказами, як показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10, позовною заявою (т.№1, а.с.130-131), фотокартками (т.№1, а.с.172-177), актом (т.№1, а.с.6), достовірними поясненнями позивача.

Пояснення відповідачки ОСОБА_3 про те, що позивач відмовився її зареєструвати за своїм місцем проживання, суд вважає недостовірними, так як доказів цієї обставини у судовому засіданні не добуто.

Пояснення відповідачки ОСОБА_3 про те, що позивач вживав наркотики, безпричинно бив її в присутності дитини, жорстоко ставився до неї та дитини, розбещував дитину, ходив голий, без трусів, роздягнутий при своїй матері з батьком, при дитині, викрав малолітню доньку, суд вважає недостовірними, так як вони не підтверджуються будь-яким дослідженими у справі доказами.

Пояснення відповідачки про те, що позивач про те, що вона їде купляти квартиру, не знав, суд вважає недостовірними, так як вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10,

Твердження відповідачки про те, що неможливо зробити висновок, що зображені на фотокартках особи (т.№1, а.с.172-177) перебувають в добрих стосунках, є вочевидь нещирими, так як на цих фотокартках люди посміхаються одним одному.

Пояснення відповідачки про те, що при продажу спірної квартира повідомляла нотаріуса про те, що стосовно квартири мається спір, суд вважає недостовірними, так як вони спростовуються повідомленням нотаріуса (т.№1, а.с.242), договором (т.№1, а.с.67), в п.4.1. якого зазначено, що ОСОБА_3 стверджувала, що квартира у судовому спорі не перебуває.

Визнаючи частину пояснень відповідачки недостовірними, суд, крім зазначеного вище, приймає до уваги суперечливий та непослідовний характер цих пояснень. Так, відповідачка первісно пояснила, що не проживала разом з позивачем, в подальшому пояснила, що проживала в 2010 році, а далі пояснила, що проживала з позивачем до 2014 року. Первісно відповідачка пояснювала, що не проживали однією сім'єю, в подальшому пояснила, що мала намір жити однією сім'єю з позивачем, що до купівлі квартири жили з позивачем нормально, як чоловік та жінка.

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України з точки зору достатності і взаємного зв'язку всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі визнаних належними, допустимими та достовірними доказами, встановлені наступні факти та обставини.

Позивач та відповідачка ОСОБА_3 знайомі з 2001 року, з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року мешкали разом за адресою АДРЕСА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась ОСОБА_8, батьками якої є позивач та відповідачка ОСОБА_3

Позивач та відповідачка в період з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року не перебували в шлюбі ані між собою, ані з іншими особами, вели спільне господарство, мали спільний побут, турбувалися один про одного, разом відпочивали та розпоряджалися сімейним бюджетом, робили покупки, разом турбувалися про майбутнє дитини, про забезпечення останньої житлом.

Попередньо оглянувши квартиру АДРЕСА_7, 20 листопада 2010 року ОСОБА_3 на своє ім'я придбала вказану квартиру, під час укладення договору був присутнім також позивач та його батьки.

Спірна квартира була придбана за гроші, які надали батьки позивача та батьки відповідачки ОСОБА_3, а також за кошти, які 20 листопада 2010 року в сумі 10020 грн. 00 коп. отримала ОСОБА_3 з рахунку .

Після 20 листопада 2010 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 відносини погіршилися, між ними стали виникати сварки, внаслідок чого відповідачка залишила квартиру АДРЕСА_5 та стала проживати в АДРЕСА_1.

19 травня 2014 року позивач подав до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу позов до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частини спірної квартирі.

В липні 20014 року відповідачка ОСОБА_3 дізналася про вказаний позов та зверталася до суду для ознайомлення з ним.

13 серпня 2014 року між відповідачкою ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626, за спірну квартиру ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 гроші в сумі 145000 грн. 00 коп.

При укладенні 13 серпня 2014 року договору між відповідачкою ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_6, ОСОБА_3 повідомила, що не мається судового спору відносно квартири АДРЕСА_7, укрила ту обставину, що в суді мається дана цивільна справа.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, СК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Обговорюючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо встановлення факту проживання позивача з відповідачкою ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_3 знайомі з 2001 року, позивач з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року мешкав за адресою АДРЕСА_4 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась ОСОБА_8, батьками якої є позивач та відповідачка ОСОБА_3, вони не перебували в шлюбі ані між собою, ані з іншими особами, підтримували близькі стосунки, вели спільне господарство, мали спільний побут, турбувалися один про одного, разом відпочивали та розпоряджалися сімейним бюджетом, робили покупки, разом турбувалися про майбутнє дитини, про забезпечення останньої житлом.

Твердження відповідачки ОСОБА_3 про те, що вона не проживала разом з позивачем в квартирі АДРЕСА_5, оскільки зареєстрована в Широківському районі, суд вважає такими, що не підлягають врахуванню. При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем проживання визнається житло, в якому особа проживає, а реєстрацією є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання особи. Тобто реєстрація є встановленим законом способом фіксації фактичного місця проживання особи. На переконання суду, відсутність у ОСОБА_3 реєстрації в спірній квартирі, не спростовує об'єктивного факту проживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі.

Твердження відповідачки про те, що вона не проживала разом з позивачем одні сім'єю, визнані судом недостовірними, а тому суд їх не бере до уваги.

Суд також бере до уваги, що погіршення стосунків між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3, окреме проживання з 2014 року останньої, не спростовує факту проживання позивача та відповідачки до січня 2014 року однією сім'єю.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у судовому засіданні встановлено, що позивач з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року проживав з відповідачкою ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить ім. на праві спільної сумісної власності якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 СК України.

Як передбачено ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічні положення встановлені ст.368 ЦК України.

Відповідно до ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Як передбачено ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що на рахунку відповідачки ОСОБА_3 знаходилися грошові кошти, які є допомогою при народженні дитини, сумісна дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому ці грошові кошти є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_3

Судом встановлено, що на придбання спірної квартири, як батьки позивача, так і батьки відповідачки, надавали останнім, в інтересах позивача та відповідачки ОСОБА_3, грошові кошти.

Судом встановлено, що спірна квартира придбана 20 листопада 2010 року, під час проживання позивача та відповідачки однією сім'єю.

Таким чином, спірна квартира придбана за грошові кошти в сумі 10000 грн. 00 коп., які є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_3 та за грошові кошти надані для реалізації інтересів позивача та відповідачки ОСОБА_3, а тому спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності, частки позивача та відповідачки ОСОБА_3 є рівними і складають по ? частині.

Суд приймає до уваги, що домовленості між сторонами або шлюбного договору про те, що позивач та відповідачки ОСОБА_3 визначили, що їхні частки в спірній квартирі не є рівними, не існувало.

Таким чином суд, приходить до переконання, що у судовому засіданні встановлено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_3, частка кожного з них відповідає ? частині, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як передбачено ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом, згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена; правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як передбачено ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як встановлено ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ст. 659 ЦК України, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

Судом встановлено, що спірна квартира з 20 листопада 2010 року є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_15

Судом встановлено, що 13 серпня 2014 року між відповідачкою ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626, за спірну квартиру ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 гроші в сумі 145000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 не мала згоди співвласника спірної квартири на відчуження даної квартири, про право позивача на дану квартиру покупця ОСОБА_6 та нотаріуса не повідомила.

Тому, суд приходить до переконання, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладений з порушенням вимог ст.369 ЦК України та ст.ст. 63, 65 СК України, порушує права позивача, а тому маються підстави визнати цей договір недійсним і, таким чином, визнати позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання про наслідки визнання зазначеного договору недійсним (застосування наслідків реституції), суд приймає до уваги наступне.

Стаття 216 ЦК України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Судом встановлено, що укладений 13 серпня 2014 року між відповідачкою ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним.

За цим договором відповідачка ОСОБА_3 отримала грошові кошти в сумі 145000 грн. 00 коп., а відповідачка ОСОБА_6 набула право на спірну квартиру.

Тому суд приходить до переконання, що за ОСОБА_3 належить визнати право на спірну квартиру, як на об'єкт спільної сумісної власності з позивачем, а з ОСОБА_3 належить стягнути на користь ОСОБА_6 145000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо поділу спірної квартири, суд виходить з наступного.

Як встановлено ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Аналогічні положення містить ст. 372 ЦК України.

Судом встановлено, що спірна квартира з 20 листопада 2010 року є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_3, внаслідок застосування правил реституції судом за останньою визнано право на цю квартири як на об'єкт спільної сумісної власності.

У судовому засіданні не встановлено обставин для відступлення від засад рівності часток.

Тому суд приходить до переконання, що вказану квартиру належить поділити, визнавши за позивачем право на ? частину спірної квартири та визнавши за ОСОБА_3 право на ? частину цієї квартири і, таким чином, позовні вимоги в цій частині визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, а тому суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України звернулася за захистом свого порушеного права власності до суду.

Таким чином, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, пояснення відповідачки ОСОБА_3 та її представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

При цьому, суд переконаний, що задоволення позовних вимог позивача буде відповідати такому, передбаченому ст.1 ЦПК України, завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 215, 216, 369, 657, 659 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 61, 63, 65, 70, 74 СК України, ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, належною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 13 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626

Повернути ОСОБА_3, ОСОБА_6 в стан, що існував до укладення договору, за ОСОБА_3 визнати право на квартиру АДРЕСА_1, як на об'єкт спільної сумісної власності з ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 - 145000 грн. 00 коп.

Поділити квартиру АДРЕСА_3, яка є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов