Постанова № 68754756, 07.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 918/363/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність від 01.08.2017

відповідача - ОСОБА_2 витяг з договору № 10064 про надання правової допомоги від 13.07.2017, ОСОБА_3 довіреність № б/н від 17.07.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" на рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.2017 у справі № 918/363/17 (ОСОБА_4А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Соснівське лісове господарство"

про стягнення неустойки в сумі 45600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області 31.07.2017 (ОСОБА_4А.) позов задоволено частково, підлягає до стягнення з Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" 27360 грн. неустойки та 1600 грн. судового збору. В частині стягнення неустойки в сумі 18 240 грн. відмовлено.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі № 918/363/17 розгляд апеляційної скарги призначено на 07.09.2017.

Безпосередньо в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Рівненської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судовому засіданні 07.09.2017 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Просили апеляційну скаргу задоволити.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Матеріалами справи стверджується, що 25.11.2016 року зі станції Костопіль Державним підприємством "Соснівське лісове господарство" згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №545517 завантажено та відправлено вагон №60427671 до Румунії станція Дорнешти з вантажем - лісоматеріали круглі.

У графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної №545517 вказано визначену відправником масу вантажу, а саме - 57000 кг (а.с. 10).

При прибутті 13.12.2016р. вагона №60427671 на станцію Чернівці було проведено контрольну перевірку маси вантажу.

Внаслідок проведеної перевірки було встановлено, що маса вантажу у вагоні №60427671 фактично становить 59200 кг, що на 2200 кг більше, ніж зазначено відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній №545517 57000 кг. За результатами даної перевірки складено комерційний акт №366602/10 від 13.12.2016р. (а.с. 10).

Позивачем було нараховано відповідачу штраф у сумі 45600 грн. (п'ятикратний розмір провізної плати 9120 грн.) за невірне зазначення маси вантажу, за стягненням якого останній звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Переглядаючи вищевказане рішення суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Судами обох інстанцій встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з перевезенням вантажу залізничним транспортом на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної №545517, тому за своєю правовою природою становлять договір перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Взаємовідносини сторін регулюються, зокрема, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Відповідно до §1 ст.3 СМГС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Згідно §1 ст.16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної. Відповідно до §3 п.4 ст.16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником у накладній відомостей та заявок, у результаті чого занижений розмір провізних платежів.

За приписами даної ст.16 §3 ч.2 СМГС неустойка за п.4 §3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Статтею 29 СМГС передбачено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється; отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється (ст.31 СМГС).

Стосовно неустойок діє такий же порядок.

Згідно ст.5 СМГС при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 30 СМГС).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За змістом ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України та п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п.1.3 Правил оформлення перевізних документів).

Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України визначається відправником.

У міжнародній товарно-транспортній накладній №545517 вантажовідправником у вагоні №60427671 вказана маса вантажу нетто 57 000 кг (а.с. 10).

У графі "Відправник" зазначеної вище залізничної накладної вказано найменування відправника: Державне підприємство "Соснівське лісове господарство", тобто відповідача у даній справі.

Згідно абз. 3 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами, зазначеними судом вище, підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні № 60427671, що була зазначена відповідачем у перевізних документах, а саме - 57 000 кг, фактичній масі вантажу - 59 200 кг.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Колегією суддів встановлено, що комерційний акт №366602/10 від 13.12.2016р. (а.с. 11) складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (ст.24 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

У відповідності до ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, провізна плата, з врахуванням дійсної маси вантажу, становить 9120 грн. З її розміру позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який, відповідно до даного розрахунку, складає 45 600 грн.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 45 600 грн. штрафу, місцевий суд зменшив його розмір на 40% до 27 360 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення, перевищена; належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів, відсутні, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, а також те, що не встановлено факту пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття, місцевий суд дійшов висновку, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зазначені обставини свідчать, що місцевий господарський суд правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 27 360 грн. та відмови в позові в частині стягнення 18 240 грн. штрафу.

Також колегія суддів вважає вірними висновки суду попередньої інстанції, стосовно відмови в задоволені клопотання відповідача щодо спливу позовної давності, з підстав зазначених місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненськї області від 31.07.2017 зі справи № 918/363/17 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненськї області від 31.07.2017 зі справи № 918/363/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Савченко Г.І.