Постанова № 68754739, 04.09.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Лашина В.В.

при секретарі судового засідання Іванов І.В.

За участю представників сторін:

від Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" - ОСОБА_1 за довіреністю.

Представник Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017

у справі №915/482/17

за позовом Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист"

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання незаконним та недійсним рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017

ВСТАНОВИВ

У травні 2017 Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та недійсним повністю рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №2-26.250/88-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №7-ріш від 23.03.2017 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 (суддя Фролов В.Д.) в позові відмовлено повністю.

Судове рішення з посиланням на приписи ст. 22, ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано тим, що позивачем не доведено та не підтверджено належним чином відправлення відповіді на вимогу територіального відділенням АМК №2-292/80-1663 від 16.11.2016, у встановлені законом строки. Судом першої інстанції відхилено посилання позивача на фіксацію 23.11.2016 в "журналі вихідної кореспонденції" приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", який зберігається в товаристві, відправлення листа-відповіді №235, оскільки, як зазначено судом, останній підтверджує лише реєстрацію цього листа в журналі, але не підтверджує факт його відправлення поштою.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивачем не надано відповідачу витребувану інформацію в повному обсязі та в установлені строки, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

З посиланням на приписи ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" місцевим господарським судом зазначено, що позивачем не наведено жодних порушень процедурних правил органом Антимонопольного комітету України при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому, суд прийшов до висновку, що Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при розгляді справи № 2-26.250/88-2016 не було допущено порушення процедурних правил, повно встановлено всі обставини, всебічно та у відповідності до законодавства проведено їх аналіз та прийнято рішення у відповідності до законодавства, а тому позов Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" не підлягає задоволенню.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду зі скаргою звернулось Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 р. по справі №915/482/17 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню у повному обсязі, з наступних підстав.

Так апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем відповіді на вимогу позивача не відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству України, з огляду на наступне.

Скаржник відзначає, що Миколаївським обласним територіальним відділенням на адресу товариства була надіслана вимога про надання інформації від 16.11.2016 р. №2-292/80-1663. Товариство в силу приписів законодавства про захист економічної конкуренції, було зобов’язано надати до територіального відділення інформацію, що вимагалася вимогою, у встановлені територіальним відділенням строки. Вимога відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 5400129151338 була вручена товариству 21.11.2016 р. У вимозі територіальне відділення запропонувало строки, згідно яких товариство має надати інформацію та копії документів, а саме протягом 5 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та копії документів на питання пунктів 1-5 цієї вимоги, протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та копії документів на питання пунктів 6-9 цієї вимоги, протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та копії документів на питання пунктів 10-21 цієї вимоги, протягом 12 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію та копії документів на питання пунктів 22-25 цієї вимоги. Найкоротший строк, який встановлено у вимозі та потрібно надати інформацію і документи до територіального відділення є 5 календарних днів, так як товариство отримало вимогу 21.11.2016 року, тому останній день надання інформації до відділення є 26.11.2016 року.

Як стверджує апелянт, станом на 23.11.2016 року товариством була підготовлена відповідь з додатками копій документів (які були завірені належним чином, згідно законодавства України) на всі пункти вимоги, яка зареєстрована у "журналі вихідної кореспонденції" за № 235 від 23.11.2016 р. та була відправлена простою кореспонденцією, що є доказом того, що відповідь була підготовлена та направлена на адресу територіального відділення АМКУ.

За твердженням апелянта, 5 січня 2017 року ПрАТ "Миколаївтурист" отримано супровідний лист вих. № 2-292/80-1919 від 28.12.2016 р., стосовно надіслання розпорядження № 94-р. про початок розгляду справи № 2-26.250/88-2016 від 26.12.2016 р. На зазначене розпорядження товариством направлено до територіального відділення пояснення з додатками копій документів. 26 грудня 2016 р. був призначений головою правління ПрАТ "Миколаївтурист" та приступив до своїх обов'язків 27 грудня 2016 року ОСОБА_2. Головою правління ПрАТ "Миколаївтурист" було проведене внутрішнє службове розслідування за фактами викладеними в розпорядженні № 94-р. про початок розгляду справи № 2-26.250/88-2016 від 26.12.2016 р. За результатами перевірки повідомляли про наступне, територіальним відділенням було надіслано на адресу товариства вимогу про надання інформації від 16.11.2016 р. № 2-292/80-1663, яка була отримана товариством 21.11.2016 р. відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 5400129151338. ПрАТ "Миколаївтурист" на вимогу територіального відділення вих. № 2-292/80-1663 від 16.11.2016 р. надало відповідь з додатками копій документів, які були завірені належним чином, згідно законодавства України та відправлені простою кореспонденцією. При розслідуванні виявлено у "журналі вихідної кореспонденції" зареєстрований вихідний лист № 235 від 23.11.2016 р. про надання інформації до Миколаївського територіального відділення Антимонопольного комітету України, також є лист-відповідь з оригінальним підписом голови правління ПрАТ "Миколаївтурист", який зберігається в папці вихідної кореспонденції. Зазначений лист був відправлений простою кореспонденцією.

Посилаючись на приписи частини першої статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" апелянт зазначає, що законодавством України не передбачено якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб.

Враховуючи вищевикладене та наведені норми чинного законодавства України, апелянт вважає, що спростовує хибні висновки адміністративної колегії територіального відділення в рішенні від 23.03.2017 р. та суду першої інстанції в рішенні від 21.06.2017 р. і зауважує, що інформація на вимогу №2-292/80-1663 від 16.11.2016 р. була надана вчасно та в повному обсязі.

Також апелянт вважає, що адміністративною колегією не правомірно застосовано до товариства санкцію пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Так апелянт зазначає, що адміністративна колегія в рішенні посилається на пояснення надані відповідачем, та що в них надана інформація на перераховані пункти 5, 7, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, так як пояснення готувалися на основі відповіді направленої відповідачем від 23.11.2016 р. за вих. № 235, тому товариство вважає, що за даними пунктами інформація надана вичерпна, в повному обсязі та в строки встановлені законом.

Щодо пунктів 8, 13, 14, 24 вимоги описаних в рішенні від 23.03.2017 р., що відсилає до пояснень товариства про подання інформації з тендерною документацією в єдиному екземплярі, яка знаходиться у відсканованому вигляді на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України www.me.gov.ua апелянт зазначає, що дійсно така інформація готувалася в єдиному екземплярі і подавалася з тендерною документацією. При підготовці документації на тендерні торги підприємство, згідно чинного законодавства України не зобов’язано залишати собі копії поданих документів або виготовляти документи в декількох екземплярах. Про те, що відділення перевірило інформацію та на запит пошукова система сайту не дає жодного результату, то апелянт зауважує, що товариство не може нести відповідальності за те що на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не збережені відскановані документи торгів, які проводилися в 2014 році, тому і стверджувати територіальне відділення не може, що затребувана інформація на час проведення торгів не існувала. Так як товариство виконало всі вимоги чинного на момент проведення торгів законодавства України та було допущено до торгів, але нажаль товариство не визнано переможцем торгів. Але, як стверджує апелянт, суд першої інстанції не врахував вищенаведені доводи позивача при винесенні рішення, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм ст.ст. 43, 47, 33, 43, 82 ГПК України.

Також апелянт зазначає, що не погоджується із висновком адміністративної колегії щодо того, що оскільки у вимозі щодо декількох її пунктів сформованих у групу було встановлено окремі та різні строки подання інформації, то сформовані у окрему групу певні пункти вказаної вимоги відділення розцінює як єдине ціле, тобто окрему вимогу, яких в даній вимозі - чотири, і щодо кожної з них встановлено окремий строк подання інформації, тому оцінка своєчасності і повноти інформації відділенням здійснюється з врахуванням вищезазначених особливостей, а саме проводиться аналіз кожної групи пунктів окремо. Так апелянт зазначає, що даний висновок немає підтвердження в жодній нормі чинного законодавства України та виділення пунктів в окремі групи по строках надання інформації стосовно одних і тих самих торгів є висновком лише адміністративної колегії територіального відділення. Тому товариство вважає, що адміністративна колегія в порушення норм матеріального та процесуального права поділила одну вимогу на чотири окремих групи та накладає штраф за кожну групу пунктів окремо за одні і ті ж самі торги, що суперечить законодавству України.

Крім того апелянт відзначає, що позивач в порядку статті 22 ГПК України звертався до суду першої інстанції з усним клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи у задоволенні, якого суд відмовив. Так апелянт зазначає, що в обґрунтування клопотання про зупинення провадження позивач зазначав, що в порядку статті 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції" звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою про перевірку оскаржуваного рішення. Перегляд Антимонопольним комітетом України оскаржуваного рішення та прийняте нове рішення може вплинути на хід судової справи, та як результат вплинути на прийняте рішення.

На підставі викладеного апелянт вважає, що прийнявши оскаржуване рішення суд першої інстанції не дослідив і не вказав результатів оцінки поданих позивачем доказів, що є порушенням таких засад здійснення судочинства як рівність всіх учасників процесу перед законом і судом та змагальність відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України та порядку прийняття рішення згідно ст. ст. 47, 82 ГПК України, що є порушенням норм процесуального права і на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення, прийняв рішення на основі хибних висновків, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. З ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення та надав перевагу доказам відповідача, пропустивши мимо своєї уваги доводи позивача і не повно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 р. апеляційну скаргу Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 по справі №915/482/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №986 від 01.09.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку із перебуванням судді Жекова В.І. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 р. для розгляду апеляційної скарги Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 по справі №915/482/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лашина В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2017 р. апеляційну скаргу Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 по справі №915/482/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лашина В.В.

11.08.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в якому останнє просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 р. у справі №915/482/17 без змін, а апеляційну скаргу Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" без задоволення.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 представник Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Крім того, представником Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку із тим, що останній в порядку статті 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції" звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою про перевірку оскаржуваного рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017, перегляд якого та прийняте нове рішення може вплинути на хід судової справи, та вплинути на прийняте рішення у даній господарській справі.

Колегіє суддів означене клопотання відхилено, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно з п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Отже, у даному випадку перегляд Антимонопольним комітетом України оскаржуваного рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017 р. не є тією обставиною, що зумовлює зупинення провадження у справі.

Представник Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судове засідання не з’явився, проте, у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив суд у зв’язку з обмеженим фінансуванням на відрядження по загальному фонду державного бюджету України та не можливістю забезпечити участь представника відділення у розгляді апеляційної скарги, розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017 р. у справі №2-26.250/88-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано дії приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 26 вимоги про надання інформації від 16.11.2016 №2-292/80-1663 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки; за вчинення порушення, визначеного у пункті 1 резолютивної частини даного рішення, накладено на приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" штраф у відповідності до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 60 000 гривень; визнано дії приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 6, 7 (7.1, 7.2), 8 (8.1, 8.2), 9 вимоги про надання інформації від 16.11.2016 №2-292/80-1663 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки; за вчинення порушення, визначеного у пункті 3 резолютивної частини даного рішення, накладено на приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" штраф у відповідності до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 60 000 гривень; визнано дії приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 10, 11 (11.1, 11.2, 11.3), 12, 13, 14 (14.1, 14.2), 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 вимоги про надання інформації від 16.11.2016 №2-292/80-1663 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки; за вчинення порушення, визначеного у пункті 5 резолютивної частини даного рішення, накладено на приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" штраф у відповідності до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 60 000 гривень; визнано дії приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 22, 23, 24, 25 вимоги про надання інформації від 16.11.2016 №2-292/80-1663 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки; за вчинення порушення, визначеного у пункті 7 резолютивної частини даного рішення, накладено на приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" штраф у відповідності до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 60 000 гривень.

Означене рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України мотивовано тим, що приватним Миколаївським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" у порушення приписів п. 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не було надано запитуваної територіальним відділенням Антимонопольного комітету України інформації у встановлені головою територіального відділення строки.

Не погодившись із даним рішенням, Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та недійсним повністю рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №2-26.250/88-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №7-ріш від 23.03.2017 р., оскільки вважає, що ним, у визначені Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України строки було надано запитувану інформацію.

Господарським судом Миколаївської області у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Тобто, виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та іншими вищезазначеними суб’єктами документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.08.2012 зі справи №08/03/26/64/2011.

Таким чином, виходячи із положень вищезазначених норм чинного законодавства, а також фактичних обставин справи, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" відповідну інформацію, а останнє у свою чергу зобов'язане було надати таку інформацію у встановлені строки.

Як відзначається в оскаржуваному рішенні Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017 р. у справі №2-26.250/88-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", останнім проводиться дослідження товарних ринків, зокрема ринку послуг тимчасового розміщування під час відпусток та інших послуг щодо тимчасового розміщування; ринків послуг дитячих таборів, послуг (путівки) з оздоровлення дітей, у тому числі дітей пільгових категорій, м. Миколаєва у літній період тощо та здійснюється державний контроль щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель і контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

У зв’язку з вищенаведеним територіальне відділення листом від 23.05.2016 №2-292/80-719 звернулось до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з вимогою про надання інформації щодо проведених у 2014-2016 роках процедур конкурсних торгів за предметом закупівлі ДК 016:2010 - 55.20.1 "Послуги щодо тимчасового розміщування під час відпусток та інші послуги щодо тимчасового розміщування" (ДК 021:2015 - 55243000-5 "Послуги дитячих оздоровчих закладів (таборів) (відпочинок та оздоровлення дітей пільгових категорій м. Миколаєва у літній період).

Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як замовником відповідних торгів, були надані до відділення документи стосовно конкурсних торгів за предметами закупівель.

В результаті дослідження наданих Миколаївським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріалів у територіального відділення виникла необхідність отримання додаткової інформації від учасників процедур закупівель.

Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" є одним із учасників вказаного ринку та означених торгів.

У зв’язку з наведеним, керуючись ст.ст. 12, 17, 22, 22-1 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.ст. 4, 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п.п. 3, 8, 9 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України. Затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.20001 №32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №291/5482, на юридичну адресу товариства була надіслана вимога про надання інформації від 16.11.2016 р. №2-292/80-1663.

Вимога складається із 26 пунктів, згідно яких запитувалась інформація та документи, що стосуються керівного складу товариства, відомостей про відносини контролю товариства, участі товариства у зазначених у даній вимозі торгах, в тому числі питання щодо процесу підготовки пропозиції товариства, поданої на відповідні торги, порядку розрахунку вартості предмета закупівлі, собівартості послуг, наданих товариством за договорами, укладеними у випадку перемоги товариства на відповідних торгах, тощо.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №5400129151338 вимога була вручена товариству 21.11.2016.

Згідно пункту 26 вимоги відповідач мав повідомити протягом 5-ти календарних днів з дня отримання цієї вимоги про дату її отримання. Зазначений обов’язок не був ним виконаний.

У вимозі товариству пропонувалось надати відділенню відповіді на пункти: 1-5, 26 вимоги протягом 5-ти календарних днів з дня отримання вимоги; 6-9 вимоги протягом 7-ми календарних днів з дня отримання вимоги; 10-21 вимоги протягом 10-ти календарних днів з дня отримання вимоги; 22-25 вимоги протягом 12 календарних днів з дня отримання вимоги. Отже, враховуючи вищезазначені приписи законодавства про захист економічної конкуренції та дату отримання товариством вимоги, строк надання інформації спливав на питання пунктів 1-5, 26 вимоги 26.11.2016; 6-9 вимоги 28.11.2016; 10-21 вимоги 01.12.2016; 22-25 вимоги 03.12.2016.

Згідно вимоги 26.11.2016 було останнім терміном, коли товариству пропонувалося надати територіальному відділенню інформацію та копії документів (з усіма їх невід’ємними частинами) на пункти 1, 2, 3, 4, 5, 26 вимоги; 28.11.2016 було останнім терміном, коли товариству пропонувалося надати територіальному відділенню інформацію та копії документів (з усіма їх невід’ємними частинами) на пункти 6, 7 (7.1, 7.2), 8 (8.1, 8.2), 9 вимоги; 01.12.2016 було останнім терміном, коли товариству пропонувалося надати територіальному відділенню інформацію та копії документів (з усіма їх невід’ємними частинами) на пункти 10, 11 (11.1, 11.2, 11.3), 12, 13, 14 (14.1, 14.2), 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 вимоги; 03.12.2016 було останнім терміном, коли товариству пропонувалося надати територіальному відділенню інформацію та копії документів (з усіма їх невід’ємними частинами) на пункти 22, 23, 24, 25 вимоги.

Проте, інформацію на питання вищевизначених пунктів вимоги товариство у встановлені головою територіального відділення строки, так само як і після їх спливу, не надало. Жодних листів, пояснень, клопотань на адресу територіального відділення від відповідача не надходило.

Отже, як зазначено в оскаржуваному рішенні Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017 р. у справі №2-26.250/88-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" дії товариства у вигляді неподання інформації у встановлений головою Відділення строк на питання пунктів визначених у вимозі є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позивач у свою чергу стверджує, що найкоротший строк, який встановлено у вимозі та потрібно надати інформацію і документи до територіального відділення є 5 календарних днів, так як товариство отримало вимогу 21.11.2016, тому останній день надання інформації до відділення є 26.11.2016 року. За твердженням позивача, станом на 23.11.2016 р. товариством була підготовлена відповідь з додатками копій документів (які були завірені належним чином) на всі пункти вимоги, яка зареєстрована у "журналі вихідної кореспонденції" за №235 від 23.11.2016 р. та була відправлена простою кореспонденцією, що є, на думку позивача, доказом того, що відповідь була підготовлена та направлена на адресу територіального відділення АМКУ.

Проте колегія суддів вважає такі посилання позивача необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.

Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.

Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному комітеті України чи його територіальному відділенні, строк закінчується в момент закінчення робочого дня.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

Разом з цим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповіді Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" на вимогу про надання інформації від 16.11.2016 р. №2-292/80-1663.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача те, що 23.11.2016 р. товариством була підготовлена відповідь з додатками копій документів (які були завірені належним чином) на всі пункти вимоги, яка зареєстрована у "журналі вихідної кореспонденції" за №235 від 23.11.2016 р. та була відправлена простою кореспонденцією, оскільки, означений доказ жодним чином не доводить відправлення та отримання означеної відповіді Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що з урахуванням приписів ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" саме на товариство, у разі неотримання документів територіальним відділенням Антимонопольного комітету України покладено обов’язок щодо надання належних доказів на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

Однак, позивачем ані до Миколаївського обласного територіального відділенням Антимонопольного комітету України, ані до суду не було надано належних доказів на підтвердження направлення відповіді на вимогу відповідача засобами поштового зв’язку.

Колегія суддів відзначає, що в оскаржуваному рішенні Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017 р. у справі №2-26.250/88-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" відзначено, що після надіслання позивачу розпорядження адміністративної колегії відділення від 26.12.2016 №94-р про початок розгляду справи №2-26.250/88-2016, позивач надав до відділення лист від 19.01.2017 №10, в якому містилися пояснення щодо виконання вимоги відділення, а також як додаток до цього листа було надано копію листа позивача від 23.11.2016 №235, яким за твердженням останнього була надана інформація на вимогу відділення в повному обсязі та у строк.

В апеляційній скарзі, апелянт стверджує, що відповідь на питання пунктів 8, 13, 14 та 24 вимоги подавалась замовнику торгів разом з тендерною документацією в єдиному екземплярі та знаходиться у відсканованому вигляді на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України www.me.20v.un та позивач не несе відповідальності за відсутність витребуваної інформації на вищезазначеному сайті.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що у відповідності до вимог ст. ст. 22, 22-1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" саме на товариство покладено обов’язок щодо надання інформації до відділення. До того ж, знаходження запитуваної інформації у відкритих джерелах інформації, на відповідних сайтах органів державної влади, в мережі Інтернет не звільняє товариство від обов’язку надання інформації на вимоги відділення.

Також згідно з ст. 219 "Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/05, документи (протоколи, звіти, експертні висновки, акти, доповіді, економічні обґрунтування, розрахунки) про проведення конкурсних торгів та участь у них, зберігаються протягом З років, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних організацій, суб’єктів господарювання державного сектору економіки, підприємств і організацій, які отримували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовували державне чи комунальне майно, - ревізії, проведеної органами державного фінансового контролю за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності. У разі виникнення спорів (суперечок), порушення кримінальних справ, відкриття судами провадження у справах - зберігаються до ухвалення остаточного рішення. Документи, які містять інформацію про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу зберігаються 5 років.

Відповідно до п. 1.4. вказаний Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійте та тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення.

Пунктом 1.7. Переліку визначено, що строки зберігання документів, визначені у цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати.

Отже, вказані законодавчі норми свідчать, що на підприємства та органи влади покладено певний обов’язок щодо порядку та строків зберігання документів.

Виходячи з наведеного, позивач зобов’язаний зберігати документи (протоколи, звіти, експертні висновки, акти, доповіді, економічні обґрунтування, розрахунки) про проведення конкурсних торгів та участь у них, і які повинні зберігатися не менше 3 років.

Так, оголошення про результати торгів про які вказувалось у вимозі і стосовно яких запитувалась інформація опубліковані 02.06.2014 та 23.06.2015; вимогу від 16.11.2016 №2-292/80-1663 отримано позивачем 16.11.2016, отже на момент отримання вимоги встановлений законодавством трирічний термін зберігання для вказаних документів ще не закінчився.

Щодо посилань апелянта на те, що адміністративна колегія безпідставно поділила одну вимогу на чотири окремих групи та накладає штраф за кожну групу пунктів окремо за одні і ті ж самі торги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Пунктом 13.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" визначено, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.

З урахуванням наведеного, судова колегія відзначає, що чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати у одній вимозі щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги, різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на відповідні пункти або групи пунктів вимоги.

Судова колегія відзначає, що у спірній вимозі відповідачем певними пунктами було витребувано від позивача різну інформацію та встановлено окремі строки подання такої інформації.

Відповідно до 13.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" факти неодноразового неподання одним і тим самим суб'єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, кожний факт неподання інформації на відповідні пункти вимоги у встановлений строк містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у яких різний склад правопорушення - інформація неподана на різні пункти вимоги щодо яких встановлено різні строки подання інформації.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Отже, враховуючи те, що у вимозі територіального відділення Антимонопольного комітету України було запитано у позивача різну інформацію та визначено окремі строки на її подання, а позивачем було вчинено чотири окремі порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що полягали у неподання інформації територіальному відділенню у встановлені строки, колегія суддів вважає, що відповідачем було обґрунтовано накладено на позивача штраф на кожне окреме порушення.

Щодо тверджень апелянта, що останній звертався до суду першої інстанції з усним клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи у задоволенні якого суд відмов, колегія суддів відзначає наступне.

Так, в обґрунтування клопотання про зупинення позивач зазначає, що в порядку статті 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції" звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою про перевірку оскаржуваного рішення, перегляд якого та прийняте нове рішення може вплинути на хід судової справи, та вплинути на прийняте рішення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно з п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Отже, у даному випадку перегляд Антимонопольним комітетом України оскаржуваного рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №7-ріш від 23.03.2017 р. не є тією обставиною, що зумовлює зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2017 є законним та обґрунтованим та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області у справі №915/482/17 від 21.06.2017 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лашин В.В.