Постанова № 6875467, 27.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.10.09Справа №2а-8055/09/8/0170 (12:40) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000/2/1502/0 від 22.06.09р. на суму 60097,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що узгоджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість по терміну сплати 01.12.08р. по декларації №28972 від 18.11.08р. на суму 120195,00грн. сплачені позивачем вчасно та в повному обсязі платіжними дорученнями від 28.11.08р. №1763 на суму 20000,00грн., від 28.11.08р. №1768 на суму 30000,00грн. та від 01.12.08р. №1773 на суму 70195,00грн., тому позивач вважає нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставним.

У судове засідання, що відбулося 22.09.09р., відповідач надав заперечення на позов, у яких відповідач пояснює суду, що позовні вимоги не визнає, оскільки відповідно до положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” він має право спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

У судове засідання, що відбулося 27.10.09р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

07.10.09р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у відсутність його представника. Також у наведеному клопотанні позивач повідомляє суду, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27.10.09р. до суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи у відсутність його представника. У наведеному клопотанні відповідач повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає, за мотивами викладеними у запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Сакською ОДПІ в АРКпроведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за жовтень 2008р. Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки", в результаті якої складений акт перевірки №754/15-02/03347678 від 10.06.09р. (а.с.7).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5 3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

За результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №754/15-02/03347678 від 10.06.09р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000/2/1502/0 від 22.06.09р. на суму 60097,51 грн. за затримку на 179 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 50% (а.с.6).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Положеннями ч.3 та ч.4 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що зобов’язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) припиняються у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

У розумінні Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій з ПДВ за п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, стало порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було подані до установи банку платіжні доручення від 28.11.08р. №1763 на суму 20000,00грн. із наступним визначенням призначення платежу : « *;101;03347678;14010100; ПДВ за жовтень 2008р.»; від 28.11.08р. №1768 на суму 30000,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: « *;101;03347678;14010100; ПДВ за жовтень 2008р.»; від 01.12.08р. №1773 на суму 70195,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: « *;101;03347678;14010100; ПДВ за жовтень 2008р.» (а.с.42-44).

Судом з’ясоване, що вищенаведені суми грошових коштів за цими платіжними дорученнями надійшли в бюджет в повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками установи банку (зворотній бік а.с.42-44).

Судом встановлено, що податкова інспекція нараховувала штрафні санкції у зв’язку з затримкою сплати узгодженої суми податкових зобов’язань по декларації №28972 від 18.11.08р. по терміну сплати 01.12.08р., оскільки зараховувала суму 120195грн. не в рахунок погашення поточного платежу відповідно призначенню платежу, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Судом досліджені платіжні доручення від 28.11.08р. №1763, від 28.11.08р. №1768 та від 01.12.08р. №1773, якими позивач сплачував поточні податкові зобов’язання з ПДВ, за нібито несплату яких до позивача спірним податковим повідомленням - рішенням нараховані штрафні санкції.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 60097,51грн. за актом перевірки №754/15-02/03347678 від 10.06.09р. є таким, що не відповідає чинному законодавству України у сфері оподаткування.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Системний аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

Постанова складена у повному обсязі 27.10.09р.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №0000/2/1502/0 від 22.06.09р. на суму штрафних санкцій у розмірі 60097,51 грн.

3.          Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (96500, АРК, м. Саки, вул. Промислова, 9, ЄДРПОУ 03347678, рахунки невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.