Рішення № 68754459, 04.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017р.Справа № 917/918/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія", вул. Гоголя, буд.137, м.Черкаси,18002

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт", юр. адреса: вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область,37300; поштова адреса: вул.Мрру,3А, смт. Білогір"я, Хмельницька область, 30200

про стягнення 40 366,31 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 18.01.2017 р.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 40366,31 грн. за договором постачання природного газу №15/179-15 від 09.04.2015 року, з яких: 31309,10 грн. - сума основного боргу, 4242,30 грн. - пеня, 3130,91 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов"язання за договором постачання природного газу №15/179-15 від 09.04.2015 року.

Представник позивача в судове засідання не з"явився.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія" (постачальник; позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (споживач; відповідач по справі) 09.04.2015р. укладено Договір постачання природного газу №15/179-15 (далі - Договір).

За умовами якого позивач, як постачальник, зобов"язався постачати споживачу природний газ (надалі - газ) в 2015р., а споживач в свою чергу зобов"язався приймати та проводити оплату за поставлений природний газ на умовах даного Договору (п.1.1.).

Сторонами було укладено ряд Додаткових угод до даного Договору (а.с. 59-61).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у жовтні - листопаді 2016р. природний газ:

- у жовтні 2016р. в обсязі 2, 315 тис. м3 на загальну суму з ПДВ - 18 701,50 грн.

Сторони підписали між собою узгоджений Акт приймання-передачі природного газу №2213 від 31 жовтня 2016р. (а.с.16);

- у листопаді 2016р. в обсязі -1,466 тис. м3 на загальну суму з ПДВ - 12 607,60 грн.

На підтвердження факту спожитих обсягів газу, Позивач надає Реєстр розподілу природного газу промисловим споживачам газовими мережами ПАТ "Хмельницькгаз" за жовтень, листопад 2016р., де зазначено обсяг спожитого газу Відповідачем за цей період.

Відповідно до п. 4.1. Договору 100% розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Тобто, за отриманий природний газ відповідач мав розрахуватися наступним чином

до 30 листопада 2016р. - за одержаний у жовтні 2016р. газ;

до 30 грудня 2016р. - за одержаний у листопаді 2016р. газ.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за Договорами щодо оплати природного газу отриманого у жовтні - листопаді 2016р. не виконав

13.04.2017р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога - претензія з проханням повністю розрахуватися за одержаний газ. Однак вказана вимога була залишена відповідачем без реагування, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так на момент звернення до суду, заборгованість відповідача за поставлений природний газ у жовтні-листопаді 2016р. складала 31 309,10грн.

Згідно п. 5.2. Договору, в разі порушення строків оплати до 30-числа місяця, наступного за звітнім, Відповідач має сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Крім того, п. 5.6. Договору підписаного Сторонами, в разі несплати і наявності заборгованості більш ніж 20-календарних днів, Позивач має право стягнути з Відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Так позивачем на підставі п.п. 5.2. та 5.6. Договору нараховано та заявлено до стягнення 4 242,30грн. пені (за період з 30.11.2016р. по 30.05.2017р.; з 30.12.2016р. по 30.06.2017р.) та 3 130,91грн. штрафу.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. Договору 100% розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Крім того, п. 2.3. сторони погодили, що фактичний обсяг поставки газу за Договором визначається на підставі актів приймання-передачі природного газу, які підписуються уповноваженими представниками обох Сторін по закінченню місяця поставки, але не пізніше 5 (п"ятого) числа місяця наступного за звітним.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, передбачено, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Як вбачається з наданих доказів, факт поставки позивачем та отримання відповідачем природного газу у жовтні 2016р. підтверджується двостороннє підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу №2213 від 31.10.2016р. Підписання акту є конклюдентною дією. Доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Що стосується заборгованості за поставлений природній газ у листопаді 2016р., в підтвердження поставки позивачем надано Акт приймання-передачі №2548 від 30.11.2016р., який в порушення п. 2.3. Договору не містить підпису уповноваженого представника відповідача. Жодних інших доказів, які підтверджують факт поставки природного газу відповідачем у листопаді 2016р. позивачем не надано. Крім цього, вказаний акт містить ціну за газ (8078, 40грн. за 1000 куб.), розмір якої не узгоджений сторонами. Надані позивачем акт приймання-передачі газу та додаткова угода від 15.12.2015 р. про продовження дії вищевказаного договору не підписані представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений у жовтні 2016р. природний газ на суму 18 701,00грн., тому вони підлягають задоволенню. В частині стягнення 12607,00грн. в задоволенні позову відмовити.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст.549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухомемайно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції, як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобовязання понад встановлений сторонами зобовязання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобовязання.

Згідно п. 5.2. Договору, в разі порушення строків оплати до 30-числа місяця, наступного за звітнім, Відповідач має сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.6. Договору підписаного Сторонами, в разі несплати і наявності заборгованості більш ніж 20-календарних днів, Позивач має право стягнути з Відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку, за зобов'язанням жовтня 2016р. позивачем на підставі п.п. 5.2. та 5.6. Договору нараховано 2547,44грн. пені (за період з 30.11.2016р. по 30.05.2017р.) та 1870,10грн. штрафу.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання за поставлений природний газ у жовтні 2016р., вимога про стягнення 1870,10грн. штрафу та 2547,44грн. пені є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню.

Стягнення 1694,86грн. пені (за період з 30.12.2016р. по 30.06.2017р.) та 1260,70грн. штрафу нарахованих позивачем за прострочення грошового зобов'язання за поставлений природний газ у листопаді 2016р. є безпідставним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт", (юр. адреса: вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; поштова адреса: вул.Миру,3А, смт. Білогір"я, Хмельницька область, 30200; код ЄДРПОУ 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія" (ул. Гоголя, буд.137, м.Черкаси,18002; поштова адреса: а/с 271, м. Черкаси, 18000) 18 701,00 грн. - основного боргу, 2547,44грн. пені, 1870,15грн. штрафу та 964,46грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 11.09.2017року

Суддя Гетя Н.Г.