Постанова № 68754322, 06.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа№ 927/633/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №711-1 від 10.08.2017 (вх. №09-08.4/6802/17 від 11.08.2017) Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017

у справі №927/633/17 (суддя - Фетисова І.А.)

за позовом Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14»

про стягнення 17793,58 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Гаєва М.С., довіреність №403-1 від 13.05.2017

від відповідача - Коленченко О.О., довіреність №21/08/17 від 21.08.2017

ВСТАНОВИВ:

Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» (відповідач у справі) про стягнення 17793,58 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт по капітальному ремонту дороги по вул. Преображенська в м. Чернігові №170703-34 від 04.11.2016 в частині дотримання строків виконання ремонтних робіт, що, на думку позивача, відповідно до договору та положень ст. 549 ЦК України, ст. 217, 230 ГК України є підставою для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» відповідальності, зокрема стягнення пені в розмірі 10 715,18 грн та 7 078,40 грн штрафу.

Рішенням Господарського Чернігівської області від 01.08.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю. Повернуто Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської з Державного бюджету України 18563,89 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №200 від 20.06.2017.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність вини відповідача у вчинені прострочення виконання замовлених ремонтних робіт, не доведено, самого прострочення відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи відсутність у договорі чіткого графіку виконання підрядних робіт, не обґрунтовано розрахунку штрафу та пені, які заявлені до стягнення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, подав апеляційну скаргу (вх. №09-08.4/6802/17 від 11.08.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 у справі №927/633/17, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» 17793,58 грн., з яких 8 556,58 грн. - пені, 7078,40 грн. - штрафу.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, стверджує, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Алданова С.О., Калатай Н.Ф. та призначено розгляд справи на 06.09.2017.

28.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» надійшов відзив (вх. №09-11/15655/17) на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає висновки місцевого господарського суду правомірними та такими, що відповідають дійсним обставинам, що склались між сторонами, а тому просить залишити без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 справу №927/633/17 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

У судовому засіданні 06.09.2017 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.09.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

04.11.2016 між Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» (генпідрядник за договором, відповідач у справі) було укладено договір на виконання робіт по капітальному ремонту дороги по вул. Преображенська в м. Чернігові №170703_34 (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.1. договору генпідрядник зобов'язався з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик, у передбачений договором строк виконати роботи «Капітальний ремонт дороги по вул. Преображенська в м. Чернігові (згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) (CPV за ДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та пропозиції конкурсних торгів, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку визначеному Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що генпідрядник виконує роботи керуючись діючими та території України будівельними нормами та правилами, державними стандартами України, іншими нормативними актами у сфері будівництва.

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору є динамічною і становить 4628992,00 грн, крім того ПДВ- 925798,40грн.; разом з ПДВ ціна договору становить 5554790,40 грн., у тому числі зворотні суми (вартість матеріальних ресурсів від розбирання (демонтажу), що становить 38619,00 грн.), із них: фінансування на 2016 рік становить 4306200 грн., крім того ПДВ - 861240,00грн., разом з ПДВ - 5167440,00грн.; фінансування на 2017 рік становить 322792,00грн., крім того ПДВ - 64558,40грн., разом з ПДВ - 387350,40 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору строки виконання робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору. Кінцевий термін виконання робіт за договором 31.12.2017.

Положеннями п. 5.5 договору сторони погодили, що після виконання генпідрядником робіт замовник повинен протягом 5 робочих днів прийняти виконану роботу та підписати акт виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Надані акти виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В обов'язково мають бути попередньо перевірені та підписані уповноваженими на здійснення авторського та технічного нагляду особами.

Місцем виконання робіт визначено: вул. Преображенська в м. Чернігові (п. 5.7. договору).

Договір згідно з п. 11.1. набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійного строку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як визначено у п. 12.1. договору будь-які доповнення чи зміни до договору вносяться за взаємною домовленістю сторін у письмовій формі і є його невід'ємною частиною.

До договору додано підписаний та скріплений печатками сторін календарний графік, в якому зазначено проведення наступних видів робіт з зазначенням їх вартості: розбирання існуючих споруд 71,230 тис. грн., розбирання щитків знаків - 0,251 тис. грн., фрезерування існуючого покриття 32,547 тис. грн., улаштування дорожнього одягу - 4036,3854 тис. грн., улаштування з'їздів - 87,111 тис. грн., улаштування тротуарів - 1260,005 тис. грн., огородження - 41,266 тис. грн., дорожні знаки - 11,083 тис. грн., розмітка - 14,912 тис. грн. Всього графіком передбачено виконання робіт на суму 5554,7904 тис. грн.

Крім того, вказаний графік містить схематичне зазначення послідовності стадій виконання вказаних робіт з розбивкою на 2016-2017 рік, де 2016 рік представлено у якості 4 умовних позначок (4 клітинок), а 2017 рік схематично позначено 33 позначками (33 клітинки).

Також графік містить примітку про можливість коригування графіку виконання робіт у зв'язку з погодними умовами.

Разом з цим, ні у тексті договору, ні в самому графіку сторонами не вказано, яка кількість годин, днів чи тижнів позначає певна клітинка, з якої саме дати розпочинає відлік наведений графік виконання ремонтних робіт.

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що 22.03.2017 листом № 142 (а.с. 32) відповідач, посилаючись на ст.844 Цивільного кодексу України, звернувся до позивача з пропозицією розглянути можливість збільшення ціни договору, оскільки з 2017 року збільшено розмір мінімальної заробітної плати до рівня 3200,00 грн. та внаслідок збільшення витрат не енергоносії та сировину відбулось зростання вартості асфальтобетонної суміші, яка закуповується для виконання робіт.

У відповідь позивач листом № 415 від 29.03.2017 (а.с. 47), посилаючись на Закон України «Про державні закупівлі» повідомив відповідача, що для збільшення ціни договору шляхом укладання додаткової угоди немає законних підстав та просив останнього продовжити виконання робіт згідно умов укладеного договору.

Враховуючи обставини, що склались, відповідач листом № 152 від 30.03.2017 (а.с. 48) запропонував позивачу укласти додаткову угоду про розірвання договору підряду №170703_34 від 04.11.2016 у зв'язку з тим, що, враховуючи істотну зміну обставин, подальше виконання зобов'язань на умовах укладеного договору є неможливим.

03.04.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 (а.с. 30) про дострокове розірвання договору №170703_34 від 04.11.2016 на виконання робіт по капітальному ремонту дороги по вул. Преображенська в м. Чернігові.

Пунктами 1, 3 додаткової угоди сторони, враховуючи обставини, що склались та унеможливлюють належне виконання умов договору №170703_34 від 04.11.2016 на виконання робіт по капітальному ремонту дороги по вул. Преображенська в м. Чернігові дійшли взаємної згоди достроково розірвати договір. Сторони вважають договір таким, що припинив свою чинність з 03.04.2017. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками та є невід'ємною частиною Договору.

Дослідивши зміст правовідносин, що склались між сторонами договору, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою зобов'язання між сторонами пов'язані із виконанням договору підряду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Разом з цим, згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їх прав та обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Як свідчать подані сторонами документи та надані у судовому засідання пояснення сторін, відповідач не приступав до виконання ремонтних робіт, які визначені договором, у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а в подальшому у зв'язку з неможливістю сторін досягти згоди щодо вартості робіт, яку відповідач просив збільшити.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача штрафу та пені, які позивач нараховує у відповідності до п. 8.4. договору за невиконання ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» зобов'язань щодо строків виконання робіт.

Приписами ст.846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.4. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором щодо строків виконання робіт генпідрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначалось вище, у договорі сторони передбачили, що строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання з кінцевим терміном до 31.12.2017.

Однак, згідно доданого до договору графіку, який є його невід'ємною частиною, неможливо встановити чітких строків виконання певних етапів робіт, оскільки графік містить лише відмічені клітинки без роз'яснення, який саме проміжок часу становить клітинка. У графіку не наведено дати початку виконання робіт, не вказано з якою подією, пов'язаний початок виконання таких робіт, а умовами договору визначено лише її кінцевий термін - 31.12.2017.

Посилання позивача у наданих в суді першої інстанції поясненнях, що одна клітинка графіку відповідає 7 дням обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки такі твердження не підтверджені жодними документами, позивачем не надано доказів, що сторони погоджували в належній формі факт того, що одна клітинка графіку відповідає 7 дням, а тому такі твердження не можуть бути взяті судом до уваги.

Разом з цим, хоча у графіку виконання робіт не встановлено чіткої дати початку виконання таких робіт, однак сторони у графіку встановили, що відповідач повинен був провести роботи з розбирання існуючих споруд та частково улаштування дорожнього одягу у 2016 році, однак таких робіт ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» не провело. Тобто наведене свідчить, що відповідач не розпочав виконання підрядних робіт з ремонту дороги у встановлений договором строк.

Колегія суддів звертає увагу, що для нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, яка нараховується за кожен день прострочення в першу чергу необхідним є встановлення моменту прострочення, тобто встановити з якого дня відповідач вважатиметься таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, і у позивача, як замовника, настане підстава для нарахування штрафних санкцій. Колегія суддів звертає увагу, що п. 8.4. договору передбачає два види порушення строків: 1) невиконання зобов'язання у строк - у випадку коли підрядник не провів ремонтних робіт у встановлений договором строк; та 2) неналежне виконання зобов'язання, тобто коли ремонті роботи були вчинені, однак вони проведені із порушення строків їх виконання. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наведена умова договору не передбачає відповідальності за непочаток виконання будівельних робіт, тобто штрафні санкції передбачені лише за недотримання строків виконання робіт.

Тобто, якщо згідно «Календарно графіку» перший етап робіт повинен був бути виконаний до кінця 2016 року, то порушення строків його виконання настало з 01.01.2017, а відтак саме з 01.01.2017 у позивача настане право нараховувати відповідні штрафні санкції.

Разом з тим, позивач здійснює нарахування пені вже з 08.11.2016 року, що з огляду на вищенаведене є необґрунтованим.

Нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання інших робіт: по фрезеруванню існуючого покриття та по улаштуванню дорожнього одягу, апеляційний господарський суд визнає також безпідставним, оскільки позивач згідно норм цивільного законодавства не довів моменту, з якого відповідач вважатиметься таким, що не виконав свої зобов'язання щодо виконання цих робіт, оскільки в «Календарному графіку» не встановлено чітко строк, протягом якого виконуються зазначені роботи та не визначено «з якої» та «до якої» дати такі роботи повинні бути виконані.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пеня, передбачена п. 8.4. договору нараховується від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.

Обґрунтовуючи розмір позовних вимог в заяві про зменшення розміру позовних вимог №654-1 від 13.07.2017 позивач посилається на додаток до Договору «Календарний графік» та Локальний кошторис на будівельні роботи, в яких зазначено серед іншого і орієнтовну вартість робіт, які повинні були бути виконані відповідачем та з урахуванням якої, на думку позивача, нараховуються штрафні санкції.

Позивач за порушення строків виконання робіт з розбирання існуючих споруд нараховує пеню на суму 62 916,00 грн жодним чином не обґрунтувавши цю суму, враховуючи при цьому, що цьому згідно «Календарного плану» орієнтована вартість робіт з розбирання існуючих споруд становить 71 230,00 грн, а згідно Локального кошторису (а.с. 16-23) 83 136,00 грн. Розрахунок пені, яка нарахована позивачем за інші роботи, які підлягали виконанню у 2017 році, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки вартість таких робіт була визначена позивачем з урахуванням графіку виконання робіт. Однак, як зазначалось вище, оскільки календарний графік не містить чітких строків виконання робіт, то відповідно неможливо встановити, який обсяг робіт та їх вартість не виконав відповідач, та відповідно неможливо визначити згідно п. 8.4. договору вартості робіт, з яких допустив прострочення виконання відповідач у 2017 році.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані позивачем пеня у розмірі 10715,18 грн. та штраф у розмірі 7078,40 грн. є не обґрунтованим, не мотивованими, оскільки не містять доведених основних складових для здійснення обрахування, не можуть бути перевірені судом, а тому визнаються безпідставними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У п. 2.1. договору сторони узгодили, що якість робіт, що виконується повинна відповідати умовам затвердженої проектно-кошторисної документації на об'єкт, вимогам технічного завдання, а також державним нормам, технічним умовам та загальним вимогам, які пред'являються до робіт цього типу. При цьому, генпідрядник згідно п. 6.3.2.-6.3.3. договору зобов'язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та регулярно інформувати замовника про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіку їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення) тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після укладення договору, 13.12.2016 відповідач звернувся до позивача з листом № 610 (а.с. 31), яким повідомив останнього, що через несприятливі погодні умови, а саме зменшення температури повітря нижче +10 град. С., неможливо розпочати виконання робіт відповідно до вимог .п. 21.08.10 ДБН В.2.3-4:2007. У зв'язку зі складними погодними умовами виконання робіт в зимовий період стало неможливим. Жодних заперечень, зауважень чи інших претензій щодо неможливості виконання визначених договором робіт позивач після отримання такого листа не заявляв. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п. 21.8.10 Державних будівельних норм України В.2.3-4:2007 покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей треба влаштовувати в суху погоду. Укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей потрібно проводити весною або влітку при температурі повітря не нижче плюс 5 °С, восени - не нижче плюс 10 °С.

Згідно довідки №05/462 від 22.03.2017 Чернігівського обласного центру гідрометеології, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 79-87), середньодобова температура у період з 05.11.2016 по 28.02.2017 була нижче ніж 10 °С.

Зважаючи на зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у період з 07.11.2016 по 31.12.12.2016 відповідач об'єктивно не міг приступити до виконання будівельних (підрядних) робіт, як підготовчих, так і покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей, що свідчить про відсутність його вини у порушені строків виконання робіт, які були визначені у графіку.

При цьому, суд враховує ту обставину, що позивач після отримання такого повідомлення не звертався до відповідача з вимогами приступати до виконання умов договору та не пред'являв будь-яких претензій щодо такого невиконання у зв'язку з погодними умовами. Тобто позивачем не доведено, що відповідач після повідомлення про неможливість виконання договору у відповідності до державних будівельних норм отримав вказівки позивача, як замовника, про виконання таких робіт, однак їх не виконав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не розпочав виконання робіт у зв'язку з об'єктивними обставинами, які могли вплинути на якість робіт та виконання яких не відповідало б вимогам державних норм та технічним умовам, про що було повідомлено позивача, як замовника будівництва, що відповідно до приписів цивільного законодавства є підставою для звільнення особи від відповідальності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що Господарський суд Чернігівської області дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 у справі №927/633/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 у справі №927/633/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2017 у справі №927/633/17 залишити без змін.

3. Справу №927/633/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді Н.Ф. Калатай

А.О. Мальченко