Рішення № 68754017, 07.09.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2017 Справа № 920/403/17

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп»,

м. Суми

про зобов'язання вчинення дій по укладенню договору

Головуючий суддя Котельницька В.Л.

Судді: Левченко П.І.

Яковенко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Дудник Н.В. (довіреність № 22/22 від 03.01.2017)

від третьої особи - не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір на водопостачання та прийом стічних вод у належному позивачу на праві власності нежитловому підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач у судове засідання не прибув, проте подав до суду додаткові документи на підтвердження позовних вимог для долучення до матеріалів справи.

25.07.2017 позивач подав до суду клопотання (вх. № 6630) про розгляд справи без його участі у судових засіданнях.

Відповідач подав письмові пояснення № 22/4673 від 25.07.2017 на обґрунтування своєї позиції у справі, проти позовних вимог заперечує.

28.07.2017 третьою особою був поданий до суду відзив на заперечення відповідача, у яких позиція відповідача вважається хибною та неправомірною.

Відповідачем були подані до суду додаткові пояснення по справі, у яких наведені додаткові заперечення проти суті позову. Зокрема, відповідач зазначає, що не відмовляв позивачеві в укладанні договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а лише роз'яснив необхідність подання певного переліку документів для укладання такого договору.

16.08.2017 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення у редакції, наведеній у даній заяві.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані учасниками судового процесу документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 позивач звернулась до відповідача з заявою, у якій просила укласти з нею договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення до приміщення підвалу за адресою: м. Суми, вул. Л.Українки, 14. До заяви були додані копія паспорту позивача, копія коду ДРФО, а також копії документів про право власності на приміщення та копія технічного паспорту на приміщення.

Листом № 254/9710 від 05.09.2016 відповідач повідомив позивача про необхідність подання додатково певного переліку документів, необхідних для укладання вищезазначеного договору, окрім тих, що вже були подані позивачем.

На думку позивача, оскільки належне йому підвальне приміщення знаходиться у житловому будинку, то і документи, які слід подавати йому як споживачу послуг для укладання з обслуговуючим підприємством договору на водопостачання та водовідведення, не повинні відрізнятись від тих, що подають мешканці такого житлового будинку.

Відповідач вважає таку позицію позивача хибною та наголошує, що необхідність подання примірного переліку документів для укладання договору на водопостачання та водовідведення передбачена нормами чинного законодавства, а відповідач не відмовляв позивачеві в укладанні такого договору, а лише зазначив про необхідність дотримання законодавчих приписів.

Суд погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Порядок укладання господарських договорів визначений у статтях 179-188 Господарського кодексу України.

Частинами 1-3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частина 6 вищезазначеної статті передбачає, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Стаття 181 Господарського договору містить загальний порядок укладання господарських договорів. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як передбачено частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно із ст. 131 вказаного Закону у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше, впровадження централізованого водовідведення є обов'язковим.

Якщо будівництво та впровадження системи централізованого водовідведення матиме негативний вплив на навколишнє природне середовище або пов'язане з надмірними витратами, повинні використовуватися індивідуальні або інші відповідні системи, які забезпечують такий самий рівень захисту навколишнього природного середовища, відповідно до нормативів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ фізичних і юридичних осіб до затверджених місцевих правил.

Місцеві правила включають: основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення; популяційний еквівалент населеного пункту; основні вимоги щодо скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення суб'єктами господарювання; вимоги щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму контролю за скиданням стічних вод; розмір плати, що справляється із суб'єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму компенсації власнику мереж, споруд, устаткування системи централізованого водовідведення відповідного населеного пункту витрат на відновлення таких мереж, споруд, устаткування, зумовлених їх пошкодженням чи руйнуванням внаслідок порушення вимог щодо скидання стічних вод; інші вимоги, передбачені законом.

Місцеві правила не можуть передбачати обов'язок фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надавати повноваження органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів.

Частина 2 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначає, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №596 від 10.12.2007 із змінами, внесеними рішенням № 539 від 06.09.2011, стічні води Підприємств (Абонентів) - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності (з урахуванням Субабонентів) після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, гарячого, технічного, тощо), з усіх джерел водопостачання, а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням Субабонентів); абонент Водоканалу - юридична особа або фізична особа, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, що уклала договір з Водоканалом про надання послуг водопостачання та (або) водовідведення (Далі- Договір).

Відповідно до пункту 1.4 цих Правил їх дія поширюються на всі підприємства, установи і організації, юридичних та фізичних осіб, що зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які скидають свої стічні води в систему каналізації м. Суми (далі Абоненти ). Правила є обов'язковими для Абонентів всіх форм власності.

Пунктами 3.1, 3.2 даних Правил також передбачено, що взаємовідносини між Водоканалом і Абонентами регулюються договором, цими Правилами і нормативними актами, що діють у період дії Договору. Підключення нових Абонентів до системи каналізації дозволяється лише за наявності проекту приєднання до каналізаційної мережі м. Суми, розробленого у відповідності до чинних норм проектування та узгодженого з Водоканалом і технічних умов.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627.

Пунктами 2.1, 2.2 даних Правил також визначено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 4.1 цих Правил для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил.

Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Пункт 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України містить заборону будь-якого самовільного приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Пунктами 4.7, 4.8 даних Правил передбачено, що приєднання мереж водопостачання та водовідведення субспоживачів до мереж споживачів здійснюється згідно з порядком, наведеним у пунктах 4.1 - 4.6 цих Правил. Виробник узгоджує приєднання водопровідних вводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів за умови наявності згоди споживачів.

До того ж пункт 12.5.9 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №30 від 05.07.1995, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.07.1995 за № 231/767, також наголошує, що для вирішення питання про приєднання до системи каналізаційної мережі замовник зобов'язаний до складання завдання на проектування одержати від виробника технічні умови на приєднання. Технічні умови видаються виробником згідно з Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Таким чином, суд зазначає, що вимога відповідача стосовно подання позивачем певного переліку документів (копії технічних умов водопостачання і водовідведення об'єктів користування; погодженого відповідачем проекту водопостачанні і водовідведення; розрахунку водоспоживання тощо) обумовлена відповідними положеннями діючого законодавства та не порушує право позивача на укладання договору на водопостачання та водовідведення.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти обстеження центральної системи водопостачання та водовідведення від 29.07.2014 та від 02.02.2016, якими встановлені факти самовільного підключення позивача до каналізаційної системи житлового будинку, у якому розташоване нежитлове приміщення, належне позивачу.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи факти, встановлені судом при розгляді даної справи та дослідивши надані сторонами докази, співставивши їх із положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого позову.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України господарський витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити.

Повний текст рішення складено 11.09.2017.

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя П.І.Левченко

Суддя В.В.Яковенко