Рішення № 68753981, 15.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2017 р. Справа № 911/4645/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (довіреність № 000368/12-00/15 від 24.12.2015 р.);

від відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.12.2016 р.);

від третьої особи-1: не зявились;

від третьої особи-2: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфі Трейд, м. Дніпро

до Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель, смт Гостомель

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі, м. Київ;

2)Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна, м. Київ;

про стягнення 724 733, 57 грн

та

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель, смт Гостомель

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфі Трейд, м. Дніпро

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі, м. Київ;

2)Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна, м. Київ;

про стягнення 619 542, 02 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Комфі Трейд звернулось в господарський суд Київської області із первісним позовом до Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель про стягнення 396 390, 36 грн збитків (вартості втраченого вантажу), 56 966, 50 грн збитків (обовязкових платежів), 42 167, 17 грн збитків (упущеної вигоди), 139 547, 01 грн інфляційних збитків, 8 134, 48 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за первісним позовом) неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо якісного надання транспортно-експедиційних послуг та забезпечення перевезення у повному обсязі вантажу за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2015 р. порушено провадження у справі № 911/4645/15 за позовом ТОВ „Комфі Трейд до Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель про стягнення 643 205, 52 грн.

У процесі розгляду справи Дочірнє підприємство „Кюне і Нагель (відповідач за первісним позовом) до початку розгляду господарським судом справи по суті у справі № 911/4645/15 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ТОВ „Комфі Трейд про стягнення 337 418, 18 грн основної заборгованості, 140 056, 55 грн пені, 105 117, 32 грн інфляційних збитків, 36 949, 97 грн 15 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) невиконанням відповідачем (за зустрічним позовом) свого обовязку щодо оплати наданих позивачем (за зустрічним позовом) транспортно-експедиційних послуг за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2015 р. прийнято зустрічний позов Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ „Комфі Трейд у справі № 911/4645/15.

У процесі розгляду справи представник позивача (за первісним позовом) заявив про зміну предмету позову та надав суду відповідне клопотання № 000349/12-00/15 від 16.12.2015 р. про зміну розміру позовних вимог, у якому просив суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 486 538, 70 грн збитків (вартості втраченого вантажу), 56 966, 50 грн збитків (обовязкових платежів), 41 308, 81 грн збитків (упущеної вигоди), 196 886, 07 грн збитків (додаткових понесених витрат).

Рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2016 р. (суддя Горбасенко П. В.) у справі № 911/4645/15 за первісним позовом ТОВ „Комфі Трейд до Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель про стягнення 724 733, 57 грн та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель до ТОВ „Комфі Трейд про стягнення 619 542, 02 грн первісний позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель на користь ТОВ „Комфі Трейд 437 069, 20 грн вартості втраченого майна та 6 556, 04 грн судового збору та зустрічний позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з ТОВ „Комфі Трейд на користь Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель 337 418, 18 грн боргу за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 р., 140 056, 55 грн пені, 105 117, 32 грн інфляційних втрат, 36 949, 97 грн 15 % річних та 9 293, 13 грн судового збору, і присуджено до стягнення з ТОВ „Комфі Трейд в доход Державного бюджету України 1 222, 76 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. рішення господарського суду Київської області від 27.05.2016 р. у справі № 911/4645/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2016 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 27.05.2016 р. у справі № 911/4645/15, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 27.05.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. у справі № 911/4645/15, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.12.2016 р. зазначив, що суди дійшли до передчасних висновків, виходячи з наступного. Судами не зясовано, чи складено акт про виявлені розбіжності під час прийому вантажу щодо кількості/якості, комплектності, що передбачено пунктом 3.2.10 договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 р.; чи складено акти виконаних робіт за фактом виконання доручення, що передбачено пунктом 4.3 вказаного договору. Судами не зясовано, хто несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу за умовами одговору та заявки-договору на транспортне обслуговування від 17.11.2014; хто є одержувачем вантажу.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/4645/15 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2017 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/4645/15 за первісним позовом ТОВ „Комфі Трейд до Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель про стягнення 724 733, 57 грн та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель до ТОВ „Комфі Трейд про стягнення 619 542, 02 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.02.2017 р.

08.02.2017 р. у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) надав пояснення № 000193/12-00/17 від 06.02.2017 р. по справі, що долучені судом до матеріалів справи, у яких він зазначає, що збитки, завдані йому відповідачем (за первісним позовом) мають бути відшкодовані у загальному розмірі 886 887, 49 грн, до складу яких входять 437 069, 20 грн - вартість втраченого вантажу, 54 983, 06 грн - сплачений податок на додану вартість під час митного оформлення втраченого товару, 1 983, 44 грн - додаткові витрати на доставку товару та оплату супутних послуг, необхідних для ввезення товару на митну територію України, 41 308, 81 грн упущена вигода неотриманий прибуток від реалізації втраченого вантажу товару з урахуванням інфляції (29 029, 38 грн неотриманий дохід, 12 279, 43 грн інфляційні збитки від неотриманого доходу), 16 646, 06 грн додаткові витрати, понесені на придбання та доставку товару замість втраченого, 133 534, 01 грн додаткові витрати, понесені у звязку із знеціненням курсу при оплаті товару, придбаного замість втраченого, 154 656, 91 грн втрати від інфляції, понесені у звязку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо відшкодування вартості втраченого товару, а також витрат на доставку товару, 46 706, 00 грн втрати від інфляції, понесені у звязку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо відшкодування додаткових витрат.

Також у судовому засіданні представник позивача (за зустрічним позовом) надав додаткові пояснення № КН-/17ZJ від 08.02.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

08.02.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.02.2017 р.

Пояснення № 000193/12-00/17 від 06.02.2017 р. позивача (за первісним позовом) по справі прийняті судом до розгляду.

22.02.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшли пояснення № 000256/12-00/17 від 20.02.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

22.02.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.03.2017 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом), - ТОВ „Собі, ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна.

22.03.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.04.2017 р.

05.04.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи-1 надійшли пояснення № 117/10р. від 05.04.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

05.04.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.04.2017 р.

13.04.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.05.2017 р.

11.05.2017 р. до канцелярії суду від позивача (за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення № КН-54/17ZJ від 11.05.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

16.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшли пояснення № 000747/12-00/17 від 13.05.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

16.05.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.05.2017 р.

30.05.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 15.06.2017 р.

15.06.2017 р. у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог. Також, представник позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Також, представник відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Представники інших учасників процесу у судове засідання не зявились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2015 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір № КН276FO транспортного експедирування, згідно з умовами п. 2.1. якого згідно з умовами цього договору клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобовязання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Згідно з п. 2.1. договору узгоджена сторонами заявка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2.10 договору клієнт зобовязаний забезпечити належне оформлення товаросупроводжувальних документів при отримання вантажу (або клієнтом або вантажоодержувачем). У разі виявлення нестачі/пошкодження/псування вантажу, клієнт зобовязаний забезпечити складання акту про виявлені розбіжності при прийомці вантажу щодо кількості/якості/комплектності. Акт повинен бути складений у день прийомки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що рахунки підлягають оплаті протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку. Рахунок не може бути виставлений раніше дати виконання перевезення. Датою виконання перевезення вважається дата вивантаження продукції на складі замовника, вказаному в CMR.

Пунктом 6.1.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за цим договором відповідно до його умов, а у випадках, не врегульованих цим договором, чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.2.1.2., 6.2.4. експедитор несе відповідальність за нестачу/пошкодження/псування вантажу: при міжнародних перевезеннях відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення (КДПВ), 1956 р. та Протоколу до неї, 1978 р. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Пунктами 9.1. договору визначено строк його дії, згідно якого строк дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р.

Згідно підписаної між сторонами заявки-договору на транспортне обслуговування від 17.11.2014 р. сторонами було узгоджено умови та вид перевезення відповідного вантажу, зокрема, ноутбуків, маршрутом Чехія Дніпропетровськ (Україна), вартість перевезення 60 601, 91 грн, оплата по безготівковому розрахунку в гривнях протягом 30 календарних днів по наданню оригінальних документів (заявка, рахунок, акт виконаних робіт) та визначені умови щодо матеріальної відповідальності, а саме: „Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до здачі вантажу вантажоодержувачеві. Водій зобовязаний бути присутнім при завантаженні та вивантаженні, проводити звіряння вантажу за кількістю відповідно вантажним документам, інформувати замовника про виконання роботи.

Товар, що був предметом перевезення за заявкою-договором від 17.11.2014 р. поставлявся позивачу (за первісним позовом) від постачальника компанії ASBIS Enterpris PLC відповідно до умов договору на поставку товарів № 121114-1 від 12.11.2014 р.

Згідно інвойсу (invoice) № 34226412 від 19.11.2014 р. та специфікації від 19.11.2014 р. до договору на поставку товарів для перевезення був наданий вантаж кількістю 2 334 шт. загальною вартістю 712 692 доларів США, в тому числі, ноутбуки Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA), у кількості 174 штук за ціною одиниці 258 доларів США загальною вартістю 44 892 доларів США, який 28.01.2015 р. був оплачений позивачем (за первісним позовом), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 19 від 28.01.2015 р., наявним у матеріалах справи.

На виконання умов договору № КН276FO та вищевказаної заявки-договору від 17.11.2014 р. у листопаді 2014 р. відповідачем (за первісним позовом) було здійснено для позивача (за первісним позовом) організацію перевезення вантажу від постачальника компанії ASBIS Enterpris PLC транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1/АА2976ХХ по маршруту Ricany-Jazlovice (Чехія) Дніпропетровськ (Україна) з обумовленим пунктом призначення м. Дніпропетровськ (Україна).

Перевезення вантажу здійснювалось за міжнародною автомобільною накладною (CMR) № CZ ASB016969 від 19.11.2014 р., згідно якої вага вантажу (ноутбуків) брутто складала 7 432 кг, кількість вантажних місць 32 палети. Вірність записів у даній накладній та їх перевірку засвідчує особистий підпис уповноваженої особи перевізника (водія) на зазначеній накладній.

Після прибуття транспортного засобу автомобіля перевізника з вантажем у пункт призначення, під час перевірки вантажу за кількістю та якістю позивачем (за первісним позовом) було виявлено нестачу товару, а саме ноутбуків Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA) у кількості 71 штук, загальною вартістю 18 318 доларів США.

Факт нестачі вантажу було належним чином зафіксовано в Акті прийняття товару за кількістю та якістю № 2611 від 26.11.2014 р., підписаному уповноваженими особами позивача (за первісним позовом) та перевізника третьої особи-1.

З метою досудового врегулювання спору позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з претензією № 417 від 19.12.2014 р. та зверненням № 03/07-146 від 24.02.2015 р. з вимогами сплатити понесені збитки у загальному розмірі 341 949, 49 грн.

Відповідями № KH-29/15 ZFJ від 19.02.2015 р., № KH-39/15 ZFJ від 18.02.2015 р., № KH-81/15 ZFJ від 18.06.2015 р., № KH-128/15 ZFJ від 14.08.2015 р., відповідачем (за первісним позовом) погоджено факт втрати вантажу та підтверджено про готовність задовольнити претензійні вимоги у меншому розміру, ніж заявлено позивачем (за первісним позовом), а саме згідно з положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. та Протоколу до неї від 1978 р.

Крім того, на виконання договору № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. та відповідно до заявок б/н від 05.01.2015 за маршрутом Стара Пазова, Сербія м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 16.01.2015 за маршрутом Ricany-Jazlovice, Чехія м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 20.01.2015 за маршрутом Веление, Словенія м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 20.01.2015 за маршрутом Познань, Польща м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 19.02.2015 за маршрутом Веление, Словенія м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 13.02.2015 за маршрутом Ricany-Jazlovice, Чехія м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 10.02.2015 за маршрутом Стара Пазова, Сербія м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 20.01.2015 за маршрутом Познань, Польща м. Дніпропетровськ, Україна (Т. 1 а.с. 159-173), позивачем (за зустрічним позовом) було організовано та належним чином здійснено перевезення вантажу відповідача (за зустрічним позовом), що підтверджується міжнародними автомобільними накладними CMR № 416939, № CZ ASB017686, № 350602, № 0726723, № 452486, № CZ ASB018019, № 452491, № 469614 (Т. 2. а.с. 174-181), наявними у матеріалах справи.

За надані згідно договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 р. транспортно-експедиторські послуги позивачем (за зустрічним позовом) для оплати відповідачу (за зустрічним позовом) виставлено рахунки на загальну суму 337 418, 18 грн, а саме: № 187304 від 19.01.2015 р. на суму 43 000 грн, № 187310 від 23.01.2015 р. на суму 34 477, 37 грн, № 187391 від 02.02.2015 р. на суму 43 000 грн, № 1873910 від 02.02.2015 р. на суму 26 500 грн, № 187584 від 03.03.2015 р. на суму 55 000 грн, № 187480 від 20.02.2015 р. на суму 55 940, 81 грн, № 187583 від 03.03.2015 р. на суму 53 000 грн, № 187355 від 29.01.2015 р. на суму 26 500 грн (Т. 2 а.с. 184-191), які залишилися неоплаченими відповідачем (за зустрічним позовом).

24.06.2015 р. позивач (за зустрічним позовом) звернувся до відповідача (за зустрічним позовом) з претензією на суму 337 418, 18 грн (Т. 1 а.с. 192-193), згідно якої просив останнього сплатити заборгованість за договором у сумі 337 418, 18 грн, яка 01.07.2105 р. отримана відповідачем (за зустрічним позовом) та залишена без задоволення.

Як було зазначено вище, позивач (за первісним позовом) у своїй первісній позовній заяві, з урахуванням його заяви про зміну розміру позовних вимог та пояснень № 000193/12-00-17 від 06.02.2017 р. (Т. 3 а.с. 191-201), крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 437 069, 20 грн збитків (вартість втраченого вантажу), що виникли (понесені) у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із наданням транспортно-експедиторських послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, повязані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 932 цього ж закону експедитор має право залучити до виконання своїх обовязків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обовязків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 934 цього ж кодексу передбачено, що за порушення обовязків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з ст. 3 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України „Про транспорт, „Про зовнішньоекономічну діяльність, „Про транзит вантажів, цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Статтею 14 цього ж закону передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обовязків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з преамбулою Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. договірні сторони, визнаючи бажаність стандартизації умов, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, в тому, що стосується документів, які застосовуються під час такого перевезення, та відповідальності перевізника, підписали дану Конвенцію.

Відповідно до п. 1 ст. 1 цієї ж Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 цієї ж Конвенції передбачено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обовязки, як за власні дії і недогляди.

Частиною 1 ст. 17 цієї ж Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. є обовязковими до застосування до відносин щодо перевезення вантажу за договором перевезення вантажу, що виникають саме між перевізником та замовником перевезення (клієнтом), і не застосовуються до відносин транспортного експедирування за договором транспортного експедирування, що виникають між експедитором та клієнтом.

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.2.1.2., 6.2.4. експедитор несе відповідальність за нестачу/пошкодження/псування вантажу: при міжнародних перевезеннях відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення (КДПВ), 1956 р. та Протоколу до неї, 1978 р. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно підписаної між сторонами заявки-договору на транспортне обслуговування від 17.11.2014 р. сторонами було узгоджено умови та вид перевезення відповідного вантажу, зокрема, ноутбуків, маршрутом Чехія Дніпропетровськ (Україна), вартість перевезення 60 601, 91 грн, оплата по безготівковому розрахунку в гривнях протягом 30 календарних днів по наданню оригінальних документів (заявка, рахунок, акт виконаних робіт) та визначені умови щодо матеріальної відповідальності, а саме: „Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до здачі вантажу вантажоодержувачеві. Водій зобовязаний бути присутнім при завантаженні та вивантаженні, проводити звіряння вантажу за кількістю відповідно вантажним документам, інформувати замовника про виконання роботи.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, після прибуття транспортного засобу автомобіля перевізника з вантажем у пункт призначення, під час перевірки вантажу за кількістю та якістю позивачем (за первісним позовом) було виявлено нестачу товару, а саме ноутбуків Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA) у кількості 71 штук, загальною вартістю 18 318 доларів США, факт нестачі якого було належним чином зафіксовано в Акті прийняття товару за кількістю та якістю № 2611 від 26.11.2014 р., підписаному уповноваженими особами позивача (за первісним позовом) та перевізника третьої особи-1, а тому відповідач (за первісним позовом) у встановленому договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. порядку не виконав свій обовязок щодо належної організації перевезення вантажу, переданого для перевезення позивачу (за первісним позовом), у звязку із його втратою (нестачею) перевізником відповідача (за первісним позовом) при здійсненні перевезення, відповідальність за дії якого перед позивачем (за первісним позовом) і повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до здачі вантажу несе відповідач (за первісним позовом), то у позивача (за первісним позовом) відповідно до ст. ст. 22, 611, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність, положень договору № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. виникло право вимагати від відповідача (за первісним позовом) відшкодування збитків у розмірі 18 318 доларів США, що є еквівалентом 437 069, 20 грн на день звернення в суд відповідно до заяви № 00034/12-00/15 від 16.12.2015 р. про зміну розміру позовних вимог (курс НБУ на 14.12.2015 р. 23, 860094 грн за 1 долар США), що складають вартість втраченого вантажу.

Заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо того, що у спірних відносинах його відповідальність по відшкодуванню вартості втраченого вантажу при перевезенні за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. обмежується згідно з положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. є обовязковими до застосування до відносин щодо перевезення вантажу за договором перевезення вантажу, що виникають саме між перевізником та замовником перевезення (клієнтом), і не застосовуються до відносин транспортного експедирування за договором транспортного експедирування, що виникають між експедитором та клієнтом, і оскільки згідно підписаної між сторонами заявки-договору на транспортне обслуговування від 17.11.2014 р. сторонами були визначені умови щодо матеріальної відповідальності, а саме: „Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до здачі вантажу вантажоодержувачеві. Водій зобовязаний бути присутнім при завантаженні та вивантаженні, проводити звіряння вантажу за кількістю відповідно вантажним документам, інформувати замовника про виконання роботи.

Заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо того, що ним не підписувалась заявка-договір на транспортне обслуговування від 17.11.2014 р., у якій сторонами були визначені умови щодо матеріальної відповідальності, а саме: „Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до здачі вантажу вантажоодержувачеві. Водій зобовязаний бути присутнім при завантаженні та вивантаженні, проводити звіряння вантажу за кількістю відповідно вантажним документам, інформувати замовника про виконання роботи є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказана заявка-договір на транспортне обслуговування від 17.11.2014 р. була підписана уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, оригінал якої наявний у матеріалах справи (Т. 2 а.с.206-207), і вказані умови щодо повної матеріальної відповідальності експедитора також містяться у інших заявках-договорах на транспортне обслуговування, наявних у матеріалах справи (Т. 1 а.с. 159-173; Т. 2 а.с. 82-89), які і перевезення по яким не заперечуються відповідачем (за первісним позовом) і які надані останнім на підтвердження обставин, викладених у зустрічному позові.

Отже, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення із відповідача (за первісним позовом) збитків у розмірі 437 069, 20 грн, що виникли (понесені) у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить стягнути із відповідача (за первісним позовом) 29 029, 38 грн збитків упущену вигоду, понесені у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із Статуту ТОВ „Комфі трейд, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 14.05.2014 р., оформленого протоколом № 173 від 14.05.2014 р., виписки від 09.07.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТОВ „Комфі трейд, а також згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ „Комфі трейд станом на час розгляду справи, основною діяльністю останнього є діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення, роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису,відтворення звуку й зображення та інші.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, у звязку із невиконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо належної організації перевезення вантажу, переданого для перевезення позивачу (за первісним позовом), а саме втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. позивачу (за первісним позовом) було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди неотриманого доходу від нереалізації втраченого (недопоставленого) вантажу (товару) за вищевказаним перевезенням, що придбавався для торгівлі, реалізації у власних спеціалізованих магазинах електронною апаратурою, у загальному розмірі 29 029, 38 грн, що підтверджується відповідними розрахунками, доданими до позовної заяви та пояснень, рухами номенклатури по продажу партії ноутбуків, оборотами по рахунку за період з 01.01.2014 р. по 30.10.2015 р., платіжними дорученнями в іноземній валюті, платіжними дорученнями, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними (CMR), іншими первинними документами, що стосуються купівлі, перевезення, реалізації ідентичних ноутбуків у 2014-2015 роках, наявними у матеріалах справи, то відповідно у позивача (за первісним позовом) відповідно до ст. ст. 22, 611, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність, положень договору № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. виникло право вимагати від відповідача (за первісним позовом) відшкодування збитків у розмірі 29 029, 38 грн упущеної вигоди, понесених у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р.

Розрахунок збитків упущеної вигоди, завданих відповідачем (за первісним позовом) позивачу (за первісним позовом) у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р., виконаний позивачем (за первісним позовом), є обґрунтованим та вірним.

Отже, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення із відповідача (за первісним позовом) збитків у розмірі 29 029, 38 грн упущеної вигоди, понесених у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути із відповідача (за первісним позовом) збитки, а саме 54 983, 06 грн - сплаченого податку на додану вартість під час митного оформлення втраченого товару, 1 983, 44 грн - додаткових витрат на доставку товару та оплату супутних послуг, необхідних для ввезення товару на митну територію України, 16 646, 06 грн додаткових витрат, понесені на придбання та доставку товару замість втраченого, 133 534, 01 грн додаткових витрат, понесені у звязку із знеціненням курсу при оплаті товару, придбаного замість втраченого.

З приводу вказаних позовних вимог позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем (за первісним позовом) у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем (за первісним позовом) вказаних збитків позивачу (за первісним позовом) його відповідну протиправну поведінку; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача (за первісним позовом) у заподіянні збитків позивачу (за первісним позовом); наявність причинного звязку між поведінкою відповідача (за первісним позовом) і заявленими збитками позивача (за первісним позовом).

Оскільки, враховуючи те, що недоведеними є факти заподіяння відповідачем (за первісним позовом) вказаних збитків позивачу (за первісним позовом), їх розмір, наявність вини відповідача (за первісним позовом) у заподіянні збитків позивачу (за первісним позовом), наявність причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача (за первісним позовом) і заявленими збитками позивача (за первісним позовом), а також те, що вказані витрати, а саме 54 983, 06 грн - сплачений податок на додану вартість під час митного оформлення втраченого товару, 1 983, 44 грн - додаткові витраті на доставку товару та оплату супутних послуг, необхідних для ввезення товару на митну територію України, 16 646, 06 грн додаткові витрати, понесені на придбання та доставку товару замість втраченого, 133 534, 01 грн додаткові витрати, понесені у звязку із знеціненням курсу при оплаті товару, придбаного замість втраченого, є обовязковими витратами саме позивача (за первісним позовом) і такі витрати не перебувають у жодному причинному звязку від дій відповідача (за первісним позовом), навіть за умови належного виконання відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо організації перевезення вантажу, переданого для перевезення позивачу (за первісним позовом), за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р., то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача (за первісним позовом), як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення із відповідача (за первісним позовом) збитків, а саме 54 983, 06 грн - сплаченого податку на додану вартість під час митного оформлення втраченого товару, 1 983, 44 грн - додаткових витрат на доставку товару та оплату супутних послуг, необхідних для ввезення товару на митну територію України, 16 646, 06 грн додаткових витрат, понесені на придбання та доставку товару замість втраченого, 133 534, 01 грн додаткових витрат, понесені у звязку із знеціненням курсу при оплаті товару, придбаного замість втраченого, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач (за первісним позовом) просить стягнути із відповідача (за первісним позовом) на свою користь 12 279, 43 грн інфляційних збитків від неотриманого доходу, 154 656, 91 грн інфляційних збитків від вартості втраченого вантажу, понесених у звязку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо відшкодування вартості втраченого товару, а також витрат на доставку товару, 46 706, 00 грн інфляційних збитків від додаткових витрат, понесених у звязку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо відшкодування додаткових витрат.

З приводу вказаних позовних вимог позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що збитки, заявлені особою, на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України та статтей 224, 225 Господарського кодексу України не є грошовим зобовязанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України і відповідно на них не нараховуються індекс інфляції та три проценти річних на підставі та порядку положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, збитки, заявлені позивачем (за первісним позовом) до відповідача (за первісним позовом), на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України та статтей 224, 225 Господарського кодексу України, а саме 437 069, 20 грн - вартість втраченого вантажу, 54 983, 06 грн - сплачений податок на додану вартість під час митного оформлення втраченого товару, 1 983, 44 грн - додаткові витрати на доставку товару та оплату супутних послуг, необхідних для ввезення товару на митну територію України, 29 029, 38 грн упущена вигода неотриманий прибуток від реалізації втраченого вантажу (товару), 16 646, 06 грн додаткові витрати, понесені на придбання та доставку товару замість втраченого, 133 534, 01 грн додаткові витрати, понесені у звязку із знеціненням курсу при оплаті товару, придбаного замість втраченого, не є грошовим зобовязанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України і відповідно на них не нараховуються індекс інфляції та три проценти річних на підставі та порядку положень ст. 625 Цивільного кодексу України, то безпідставним є нарахування позивачем (за первісним позовом) інфляційних збитків на вказані збитки за прострочення їх відшкодування, а тому позовні вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 12 279, 43 грн інфляційних збитків від неотриманого доходу, 154 656, 91 грн інфляційних збитків від вартості втраченого вантажу, понесених у звязку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо відшкодування вартості втраченого товару, а також витрат на доставку товару, 46 706, 00 грн інфляційних збитків від додаткових витрат, понесених у звязку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо відшкодування додаткових витрат, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд, крім інших вимог, стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) на свою користь 337 418, 18 грн основної заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р.

Що стосується вказаної зустрічної позовної вимоги позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із наданням транспортно-експедиторських послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, повязані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 цього ж кодексу передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із заявки-договору б/н від 05.01.2015 р., заявки-договору б/н від 16.01.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., заявки-договору б/н від 19.02.2015 р., заявки-договору б/н від 13.02.2015 р., заявки-договору б/н від 10.02.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., умовами оплати перевезення є оплата здійснюється по безготівковому рахунку в гривнях, протягом 30 календарних днів по наданню оригіналів документів (заявка, рахунок, акт виконаних робіт).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач (за зустрічним позовом) обовязок щодо оплати за отримані послуги по організації перевезення вантажів у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем (за зустрічним позовом) складає 337 418, 18 грн, що підтверджується договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р., відповідними заявкою-договором б/н від 05.01.2015 р., заявкою-договором б/н від 16.01.2015 р., заявкою-договором б/н від 20.01.2015 р., заявкою-договором б/н від 20.01.2015 р., заявкою-договором б/н від 19.02.2015 р., заявкою-договором б/н від 13.02.2015 р., заявкою-договором б/н від 10.02.2015 р., заявкою-договором б/н від 20.01.2015 р., міжнародними автомобільними накладними CMR № 416939, № CZ ASB017686, № 350602, № 0726723, № 452486, № CZ ASB018019, № 452491, № 469614, відповідними рахунками № 187304 від 19.01.2015 р. на суму 43 000 грн, № 187310 від 23.01.2015 р. на суму 34 477, 37 грн, № 187391 від 02.02.2015 р. на суму 43 000 грн, № 1873910 від 02.02.2015 р. на суму 26 500 грн, № 187584 від 03.03.2015 р. на суму 55 000 грн, № 187480 від 20.02.2015 р. на суму 55 940, 81 грн, № 187583 від 03.03.2015 р. на суму 53 000 грн, № 187355 від 29.01.2015 р. на суму 26 500 грн, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) основної заборгованості у розмірі 337 418, 18 грн за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) просить стягнути із відповідача (за зустрічним позовом) пеню, передбачену договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р., за періоди прострочення відповідачем (за зустрічним позовом) виконання обовязку по оплаті наданих послуг по організації перевезення вантажу з 30.01.2015 р. по 24.11.2015 р. всього на загальну суму 140 056, 55 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.5. договору передбачено, що у разі затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. У разі затримки клієнтом оплати суми доручення експедитора більш ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедитору суму доручення з урахуванням 15 % річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення клієнтом заборгованості.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. позивач (за зустрічним позовом) та відповідач (за зустрічним позовом) досягли згоди щодо встановлення у договорі положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання за період більш тривалий, ніж як встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із заявки-договору б/н від 05.01.2015 р., заявки-договору б/н від 16.01.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., заявки-договору б/н від 19.02.2015 р., заявки-договору б/н від 13.02.2015 р., заявки-договору б/н від 10.02.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., умовами оплати перевезення є оплата здійснюється по безготівковому рахунку в гривнях, протягом 30 календарних днів по наданню оригіналів документів (заявка, рахунок, акт виконаних робіт).

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, 24.06.2015 р. позивач (за зустрічним позовом) звернувся до відповідача (за зустрічним позовом) з претензією на суму 337 418, 18 грн (Т. 1 а.с. 192-193) із доданими до неї виставленими рахунками на оплату перевезень та іншими первинними документами, згідно якої просив останнього сплатити заборгованість за договором у сумі 337 418, 18 грн, яка 01.07.2015 р. отримана відповідачем (за зустрічним позовом), а тому суд дійшов висновку, що у відповідності до положень п. 4.2. договору та відповідних заявок-договорів прострочення відповідачем (за зустрічним позовом) свого обовязку щодо оплати за отримані послуги по організації перевезення вантажів розпочало свій перебіг з 01.08.2015 р., тобто після спливу 30-ти календарних днів з дня виставлення рахунків на оплату транспортно-експедиторських послуг та надання підтверджуючих перевезення документів.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем (за зустрічним позовом), з урахуванням вищезазначеного, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

-період заборгованості з 01.08.2015 р. по 24.11.2015 р., сума основної заборгованості 337 418, 18 грн, кількість днів заборгованості 116 днів, розмір облікової ставки НБУ 30.00 %, 27.00 %, 22.00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення337418.1801.08.2015 - 27.08.20152730.0000 %0.164 %*14975.82337418.1828.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*13977.43337418.1825.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*14236.27337418.1830.10.2015 - 24.11.20152622.0000 %0.121 %*10575.52337 418, 18 грн х 30, 00 % х 2 х 27/365 = 14 975, 82 грн.

337 418, 18 грн х 27, 00 % х 2 х 28/365 = 13 977, 43 грн.

337 418, 18 грн х 22, 00 % х 2 х 35/365 = 14 236, 27 грн.

337 418, 18 грн х 22, 00 % х 2 х 26/365 = 10 575, 52 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. у вищевказані періоди становить 53 765, 04 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача (за зустрічним позовом) в частині стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 53 765, 04 грн.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) просить стягнути із відповідача (за зустрічним позовом) інфляційні збитки та 15 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем (за зустрічним позовом) виконання обовязку по оплаті послуг з 30.01.2015 р. по 24.11.2015 р. всього на загальну суму 105 117, 32 грн та з 09.02.2015 р. по 24.11.2015 р. всього на загальну суму 36 949, 97 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із заявки-договору б/н від 05.01.2015 р., заявки-договору б/н від 16.01.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., заявки-договору б/н від 19.02.2015 р., заявки-договору б/н від 13.02.2015 р., заявки-договору б/н від 10.02.2015 р., заявки-договору б/н від 20.01.2015 р., умовами оплати перевезення є оплата здійснюється по безготівковому рахунку в гривнях, протягом 30 календарних днів по наданню оригіналів документів (заявка, рахунок, акт виконаних робіт).

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, 24.06.2015 р. позивач (за зустрічним позовом) звернувся до відповідача (за зустрічним позовом) з претензією на суму 337 418, 18 грн (Т. 1 а.с. 192-193) із доданими до неї виставленими рахунками на оплату перевезень та іншими первинними документами, згідно якої просив останнього сплатити заборгованість за договором у сумі 337 418, 18 грн, яка 01.07.2015 р. отримана відповідачем (за зустрічним позовом), а тому суд дійшов висновку, що у відповідності до положень п. 4.2. договору та відповідних заявок-договорів прострочення відповідачем (за зустрічним позовом) свого обовязку щодо оплати за отримані послуги по організації перевезення вантажів розпочало свій перебіг з 01.08.2015 р., тобто після спливу 30-ти календарних днів з дня виставлення рахунків на оплату транспортно-експедиторських послуг та надання підтверджуючих перевезення документів.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем (за зустрічним позовом), з урахуванням вищезазначеного, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.08.2015 - 24.11.2015337418.181.0227307.08344725.26337 418, 18 грн х 1, 022 = 344 725, 26 грн; 344 725, 26 грн 337 418, 18 грн = 7 307, 08 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. у вищевказані періоди становить 7 307, 08 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача (за зустрічним позовом) в частині стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 307, 08 грн.

Розрахунок 15 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем (за зустрічним позовом), з урахуванням вищезазначеного, є невірним.

Правильний розрахунок 15 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості з 01.08.2015 р. по 24.11.2015 р., сума основної заборгованості 337 418, 18 грн, кількість днів заборгованості 116 днів, розмір річних 15, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів337418.1801.08.2015 - 24.11.201511615 %16085.14337 418, 18 грн х 0, 03 % х 116/365 = 16 085, 14 грн.

Отже, загальний розмір 15 % річних від суми основної заборгованості за договором № КН276FO транспортного експедирування від 10.11.2014 р. у вищевказані періоди становить 16 085, 14 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача (за зустрічним позовом) в частині стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) 15 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 16 085, 14 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.

Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель (ідентифікаційний код 24596990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфі Трейд (ідентифікаційний код 36962487) 437 069 (чотириста тридцять сім тисяч шістдесят девять) грн 20 (двадцять) коп. збитків вартості втраченого вантажу, 29 029 (двадцять девять тисяч двадцять девять) грн 38 (тридцять вісім) коп. збитків упущеної вигоди та судові витрати 6 991 (шість тисяч девятсот девяносто одна) грн 48 (сорок вісім) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфі Трейд (ідентифікаційний код 36962487) в доход Державного бюджету України судові витрати 2 432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн 31 (тридцять одна) коп. судового збору.

5.Зустрічний позов задовольнити частково.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфі Трейд (ідентифікаційний код 36962487) на користь Дочірнього підприємства „Кюне і Нагель (ідентифікаційний код 24596990) 337 418 (триста тридцять сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн 18 (вісімнадцять) коп. основної заборгованості, 53 765 (пятдесят три тисячі сімсот шістдесят пять) грн 04 (чотири) коп. пені, 7 307 (сім тисяч триста сім) грн 08 (вісім) коп. інфляційних збитків, 16 085 (шістнадцять тисяч вісімдесят пять) грн 14 (чотирнадцять) коп. 15 % річних та судові витрати 6 218 (шість тисяч двісті вісімнадцять) грн 63 (шістдесят три) коп. судового збору.

7.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог зустрічного позову.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

07 вересня 2017 р.