Рішення № 68753912, 07.09.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 р. Справа № 909/649/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер", вул. Покровська, буд. 81, м. Житомир,10003

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" вул. Височана, буд. 18, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості у сумі 131205,39 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність вих. № 169 від 21.07.17

від відповідача представники не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія " Інвест Енерджі" про стягнення заборгованості у сумі 131205,39 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору від 16.09.14 №43.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання 25.07.17 та 07.09.17 не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвал від 13.07.17 та 25.07.17, та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 8234/17 від "02" серпня 2017 р., вручено ухвалу від 25.07.17 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі", дата вручення 31.07.17). Заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

З огляду на викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання, оскільки неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

16.09.14 між сторонами у справі укладено договір №43, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" ( по договору - виконавець, по справі - позивач) зобов"язалося виконати роботи загальною вартістю 437000,00грн. для товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" ( по договору - замовник, по справі - відповідач), найменування яких зазначено у п.1.1 даного договору.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань (п.7.3 договору).

Датою початку виконання робіт є 2014 рік, завершення - дата підписання актів виконаних робіт за даним договором(п.1.2, 1.3 договору).

Пунктом 2.2..3, 4.1 даного договору сторони визначили обов"язок замовника прийняти роботи, передбачені п.1.1 договору та сплатити їх вартість.

Розділом 3 даного договору сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків: вартість робіт визначається виконавцем та є дійсною за умови підписання даного договору; оплата робіт здійснюється замовником у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 50% вартості робіт у розмірі 218500,00грн. сплачується замовником не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку робіт за цим договором, решту суми - 218500,00грн. замовник сплачує не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

Згідно з п.п.4.1-4.3 договору виконавець готує акти передачі-приймання виконаних робіт, якими оформлюється передача робіт. Зазначені акти підписуються сторонами протягом 3-х робочих днів з дати завершення виконання робіт, за умови відсутності зауважень замовника. Замовник приймає роботу, виконану виконавцем відповідно до умов договору, а в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків зобов"язаний негайно заявити про них виконавцю.

У відповідності до умов договору позивачем виконано роботи, передбачені умовами спірного договору, на загальну суму, зазначену у п.1.1 договору (437000,00грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі- прийняття робіт №КР-0000055 від 20.10.14 на суму 380000,00грн. з ПДВ (який підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень) та №КР00000070 від 26.10.15 на суму 57000,00грн. з ПДВ, який відповідачем не підписано.

Вартість виконаних позивачем робіт відповідачем оплачено частково, на загальну суму 330000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Таким чином, залишок заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 107000,00грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості на зазначену суму суду не подано.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 24205,39грн. інфляційних втрат.

Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З правового аналізу змісту даного договору та характеру договірних правовідносин сторін вбачається, що такий договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, відтак до даних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення про послуги, врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України. Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором(ст.903 Цивільного кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 3 даного договору сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків: вартість робіт визначається виконавцем та є дійсною за умови підписання даного договору; оплата робіт здійснюється замовником у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 50% вартості робіт у розмірі 218500,00грн. сплачується замовником не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку робіт за цим договором, решту суми - 218500,00грн. замовник сплачує не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу п.2ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Згідно з п.п.4.1-4.3 договору виконавець готує акти передачі-приймання виконаних робіт, якими оформлюється передача робіт. Зазначені акти підписуються сторонами протягом 3-х робочих днів з дати завершення виконання робіт, за умови відсутності зауважень замовника. Замовник приймає роботу, виконану виконавцем відповідно до умов договору, а в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків зобов"язаний негайно заявити про них виконавцю.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором(ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України).

При цьому, обов'язок доказування вини виконавця та розміру збитків, завданих неналежним виконанням умов договору про надання послуг покладається на замовника у відповідності ст.33 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, доказів порушення позивачем умов договору щодо якості наданих послуг суду не подав, відтак відповідач повинен виконати своє зобов'язання за договором щодо оплати отриманих послуг.

З огляду на встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 107000,00грн., вимога позивача в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 24205,39грн. інфляційних втрат за період листопад 2015 - червень 2017 суд констатує наступне.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки. Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем сум інфляційних втрат та встановлено, що в розрахунку суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, враховуючи вимоги позивача в цій частині позовних вимог, до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі, визначеному позивачем. При цьому суд приймає до уваги наступне.

Згідно з п.1.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. При цьому, згідно розділу 3 зазначеної Постанови, Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 903, 906 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст.33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" про стягнення заборгованості у сумі 131205,39 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" ( м.Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, код ЄДРПОУ 39271287) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (м.Житомир, вул.Покровська, 81, код ЄДРПОУ 35299597) 107000,00(сто сім тисяч гривень) основного боргу, 24205,39(двадцять чотири тисячі двісті п"ять гривень тридцять дев"ять копійок) інфляційних втрат та 1968,08 (одну тисячу дев"ятсот шістдесят вісім гривень вісім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.17

Суддя Матуляк П.Я.