Рішення № 68753657, 05.09.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 р. Справа № 909/702/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б.П. , секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", вул. Стельмаха, буд. 6а, м. Київ, 03040.

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019,

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області , вул. С. Бандери 21а , м. Івано-Франківськ ,76000

про: виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з нежитлових приміщень першого поверху площею 59,9 кв.м. та нежитлових підвальних приміщень площею 38,8 кв. м. адміністративної будівлі , розміщеної за адресою : АДРЕСА_2 та передати зазначені нежитлові приміщення Державному підприємству "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"

за участю:

Від позивача: Мовчан О.М., (довіреність № 99 від 07.08.2017р. ) НОМЕР_1 від 10.03.2015 р. - представник ;

Від відповідача ОСОБА_1 - НОМЕР_2 від 29.09.2016 р. - підприємець ;

Гафткович А.Б. ( посвідчення адвоката №410 від 11.01.2002р. );

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області : Свідрик Т.В. ( довіреність №01-37-10 від 13.03.2017 р.) - представник;

Від Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області представники не з'явились ;

ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з нежитлових приміщень першого поверху площею 59,9 кв.м. та нежитлових підвальних приміщень площею 38,8 кв. м. адміністративної будівлі , розміщеної за адресою : АДРЕСА_2 та передати зазначені нежитлові приміщення Державному підприємству "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі , залучено до участі в справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Державну інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві , просить суд позов задовольнити .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2014р. між Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області ( правонаступником якого є ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір оренди державного нерухомого майна №1004, відповідно до умов якого відповідачеві передано в оренду нежитлові приміщення першого поверху площею 59,9 кв.м. адміністративної будівлі та нежитлові приміщення площею 38,8 кв.м. адміністративної будівлі , які знаходяться за адресою : АДРЕСА_2.

У зв'язку із закінченням терміну дії договору 24.05.2017р., позивач ДП " Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" листом №110 від 21.04.2017р. повідомив відповідача про припинення чинності договору та небажання позивача у продовженні строку дії Договору оренди на наступний термін.

Проте, не зважаючи на припинення терміну дії договору, відповідач до теперішнього часу не повернув орендоване приміщення позивачеві, відтак позивач просить суд виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю , однак відзиву на позов суду не надав.

В обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те , що Договір оренди державного нерухомого майна №1004 від 24.06.2014 р., згідно якого позивачу надано в оренду спірні нежитлові приміщення, укладений ще з Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області .

Вказує на відсутність у позивача підстав звернення з даним позовом, оскільки останній не є стороною Договору № 1004 від 24.06.2014 р. та спірні приміщення не належать йому на праві власності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.06.2014р. між Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області ( далі ДІСГУ в Івано-Франківській області, орендодавець ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( орендар) укладено Договір оренди державного нерухомого майна № 1004.

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення першого поверху площею 59,9 кв.м. адміністративної будівлі, розміщеної за адресою : АДРЕСА_2;

- нежитлові приміщення першого поверху площею 59,9 кв.м. адміністративної будівлі, розміщеної за адресою: АДРЕСА_2;

Факт передачі об'єкта оренди за Договором підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання - передачі державного майна від 24.06.2014р.

Пунктом 10.6 Договору № 1004 від 24.06.2014 р. передбачено, що чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та у разі виробничої необхідності за попередньою заявою Орендодавця, надісланою Орендарю за тридцять днів до такого припинення.

Згідно пункту 10.9 Договору, у разі його припинення або розірвання майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря ( п.10.10. Договору).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1071-р адміністративну будівлю, розміщену за адресою: АДРЕСА_2 (у тому рахунку і орендовані відповідачем відповідно до Договору №1004 від24.06.2014 р. приміщення), передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 29 від 26.01.2017р. та Акту приймання - передачі від 21.02.2017 р. закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». Тобто з 22.02.2017р. позивач набув статусу орендодавця у договірних відносинах врегульованих Договором №1004 від 24.06.2014 р.

Згідно ст.136 Цивільного кодексу України , право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про відсутність у позивача права власності на спірні приміщення.

Відповідно до пункту 10.1 Договору № 1004 від 24.06.2014р. строк його дії закінчився 24.05.2017р.

Позивач у відповідності до умов пункту 10.6 Договору завчасно, (листом № 119 від 21.04.2017р.) повідомив відповідача про припинення чинності Договору, у зв'язку із закінченням строку його дії та небажання позивача продовжувати договірні відносини з відповідачем щодо оренди державного нерухомого майна, у зв'язку виробничою необхідністю позивача у використанні орендованих приміщень за призначенням.

Листом від 23.05.2017р. відповідач погодився із вимогою позивача щодо звільнення орендованих приміщень, однак попросив відстрочити повернення орендованих приміщень на один місяць та зобов'язався сплачувати у повному обсязі орендну плату за весь період відстрочки .

Проте, після закінчення зазначеного строку, відповідач жодних дій щодо повернення орендованого майне не вчинив, акт приймання-передавання орендованого майна між сторонами не підписаний.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оренда державного майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно частини 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу частини першої статті 283 Господарського кодексу України, частини першої статті 759 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк встановлений договором.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться в пункті 10.6 Договору 1004.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що «у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди».

Положеннями статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у «разі припинення договору найму на наймача покладено обов'язок негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі».

Пунктами 10.9 та 10.10 Договору № 1004 24.06.2014 р. встановлено, що у разі припинення договору орендар повертає орендодавцеві орендовані приміщення протягом трьох робочих днів за актом приймання - передавання, обов'язок щодо складання якого покладається на орендаря.

Доказів звільнення відповідачем займаного приміщення та повернення його позивачеві сторонами не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин або на підтвердження факту передачі позивачеві орендованого приміщення.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Державну інспекцію сільського господарства в Івано-Франківській області про виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з нежитлових приміщень першого поверху площею 59,9 кв.м. та нежитлових підвальних приміщень площею 38,8 кв. м. адміністративної будівлі , розміщеної за адресою : АДРЕСА_2 та передати зазначені нежитлові приміщення Державному підприємству "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ( і.к. НОМЕР_3) з нежитлових приміщень першого поверху площею 59,9 кв.м. та нежитлових підвальних приміщень площею 38,8 кв. м. адміністративної будівлі , розміщеної за адресою : АДРЕСА_2 та передати зазначені нежитлові приміщення Державному підприємству "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" ( вул. Стельмаха, буд.6 а, м. Київ, 03040., код ЄДРПОУ 39394238) .

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ( і.к. НОМЕР_3) на користь Державному підприємству "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" ( вул. Стельмаха, буд.6 а, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 39394238) 1600,00 грн. ( одну тисячу шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.17

Суддя Гриняк Б.П.