Постанова № 68753431, 06.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 915/1610/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Демидової А.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировичана рішення від та на постанову відГосподарського суду Миколаївської області 05.12.2016 Одеського апеляційного господарського суду 11.04.2017у справі№ 915/1610/15Господарського судуМиколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава ВолодимировичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Мостепанюк В.І.;- відповідача - третьої особи на стороні позивача - третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_7; повідомлений, але не з'явився; ОСОБА_5;Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3774 від 04.09.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 915/1610/15 у зв`язку з відпусткою судді Картере В.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 у справі № 915/1610/15 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Демидова А.М.

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" про стягнення: заборгованості за кредитом у розмірі 553000,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 102 511,23 грн.; 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 5125,56 грн.; заборгованості за простроченим процентам у розмірі 106490,49 грн.; пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 20481,18 грн.; 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 1024,06 грн.; штраф у розмірі 21320,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 у справі № 915/1610/15 (колегія суддів у складі: Коваль С.М. - головуючий суддя, судді Коваль Ю.М., Олейняш Е.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. - головуючий суддя, судді Разюк Г.П., Ярош А.І.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 915/1610/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" та ОСОБА_5 надали відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджуються та просять касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 915/1610/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 31.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" (позичальник) було укладено договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554/1 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору (в редакції додаткового договору № 2) надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 553000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25,5% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 18.04.2015 включно, на умовах визначених цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач (банк) надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 553000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом на 31.05.2015 та меморіальним ордером № 35901063 від 31.05.2013.

Пунктами 1.3, 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 562737,18 грн., що розміщені в АТ "Дельта Банк" згідно з договором № 007-14043230513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від 23.05.2013, який укладено з ОСОБА_5.

Згідно з п. 3.2.4 Кредитного договору кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом та на будь - яке інше майно позичальника у разі невиконання позичальником умов цього договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 007-14043230513 на суму 562737,18 грн. з подальшими змінами, внесеними додатковим договором від 31.05.2013.

31.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2017554/1, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу), а саме: - договір № 007-14043230513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях, який укладений між сторонами 23.05.2013, та додаткових угод до нього, залишок якого станом на 31.05.2013 складає 562737,18 грн., пені та штрафів тощо, які існують на дату укладання цього договору або виникнуть у майбутньому у заставодавця, та додаткових угод до нього.

Заставою за цим договором забезпечується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" зобов'язань за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013 із всіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між заставодержателем та позичальником, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 553000,00 грн. в строк до 13.04.2014 включно, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть) в розмірі, в порядку та в строки, передбачені договором кредиту, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку із невиконанням позичальником умов договору кредиту, умов цього договору та зверненням стягненням на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами договору кредиту та цього договору.

Як визначено в п. 2.1.6 договору застави заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно заставодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим договором або чинним законодавством України (п. 4.3 договору застави).

Згідно із п. 4.4 договору застави в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно із чинним законодавством.

Пунктом 4.5 договору застави передбачено, що у випадку, якщо сума коштів, отримана заставодержателем в результаті звернення стягнення на предмет застави, виявиться недостатньою для задоволення у повному обсязі вимог заставодержателя, погашення таких вимог заставодержателя здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

31.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (сторона 1) та ОСОБА_5 (сторона 2) було укладено договір про уступку права вимоги № КЮ-ВКЛ-2017554/2, умовами яких передбачено наступне.

Пунктом 1 договору передбачено, що сторона 2 передає у повному обсязі, а сторона 1 приймає всі права сторони 2, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору № 007-14043230513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від 23.05.2013, укладеного між сторонами (надалі - депозитний договір), а саме: право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов Депозитних договорів (в тому числі, сум депозиту, пені та штрафів, якщо такі будуть, тощо).

Згідно із п. 2 договору уступка прав вимоги відповідно до умов цього договору здійснюється з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави згідно із договором застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2017554/1 від 31.05.2013, який був укладений між сторонами в порядку звернення стягнення на предмет застави, що передбачений зазначеним договором застави.

Цей договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за договором застави (п. 3 договору).

Відповідно до п. 4 договорів з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим договором, сторона 2 перестає бути стороною депозитного договору, а сторона 1 вступає в депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 про запровадження в ПАТ "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року № 71 змінено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" з 02.03.2015 по 02.09.2015 включно.

В подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.08.2015 № 147 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 включно.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, станом на 14.08.2015 у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі: 553000,00 грн. - основна сума заборгованості, 102511,23 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 5125,56 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту; 106490,49 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам; 20481,18 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 1024,06 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів; 21320 грн. - штрафу, стягнення якої є предметом позову у цій справі.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач відповідно до умов укладених договорів застави та уступки права вимоги, набув право на депозитний вклад в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави та припинення у зв'язку із цим зобов'язання за кредитним договором.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові з огляду на таке.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звертало увагу судів попередніх інстанцій, зокрема, на те, що уповноваженою особою Фонду заставодавця ОСОБА_5 включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", кредиторські вимоги на суму 1271058,33 грн. включено до четвертої черги, на підтвердження чого скаржник як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції надав копії заяви про визнання кредиторських вимог та витягу з реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" (т. 2 а. с. 137-139, т. 3 а. с. 39-40). Наведене, на думку ПАТ "Дельта Банк" свідчить про те, що останнім не було погашено заборгованість за кредитним договором за рахунок договору банківського вкладу на підставі договорів застави та уступки права вимоги.

Однак, суди попередніх інстанцій, не навели нормативно-правового відхилення наведених доводів ПАТ "Дельта Банк", що в свою чергу суперечить положенням статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що доводи ПАТ "Дельта Банк" щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" кредиторських вимог ОСОБА_5, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому не можна погодитися з відсутністю в оскаржуваних рішеннях будь-яких аргументів стосовно відмови в прийнятті судами цих доводів.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 915/1610/15.

Справу № 915/1610/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

А.М. ДЕМИДОВА