Рішення № 68753320, 04.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2017 Справа № 905/1497/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Колтак Т.М.,

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профі - Строй, м. Дніпро

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця,м. Лиман Донецька область

про: стягнення 671 050,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 16.08.2017 року, № б/н),

від відповідача: не з'явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Профі - Строй, м. Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця,м. Лиман Донецька область про стягнення 671 050,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором поставки №ДОН/НХ-17018/НЮ від 01.02.2017 щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача у судове засідання зявився.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив., 26.07.2017р. надав відзив на позовну заяву.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено.

01.02.2017р. між Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профі - Строй (далі постачальник або позивач) та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця (далі покупець або відповідач) було укладено договір поставки №ДОН/НХ-17018/НЮ (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невідємною частиною чинного договору.

Згідно з п. 4.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.

За приписами п. 6.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

З п. 15.1 договору вбачається, що термін дії договору з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2017 року.

На виконання умов договору сторонами було укладено специфікацію №1 з переліком товару та його вартістю.

Договір поставки №ДОН/НХ-17018/НЮ від 01.02.2017р., специфікація №1 підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, вказаний у специфікації №1 на загальну суму 656 640,00 грн.

Факт поставки підтверджується:

- видатковою накладною №24 від 12.04.2017р. на суму 656 640,00 грн., підписаною з боку відповідача представником за довіреністю №94 від 12.04.2017р.;

- актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 12.04.2017р. на суму 656 640,00 грн., підписаного з боку відповідача та скріпленим печаткою.

Відповідно до умов договору датою отримання товару є 12.04.2017р.

З урахуванням приписів п. 6.2 договору останнім днем оплати є 23.05.2017р.

Відповідачем не була оплачена сума в розмірі 656 640,00 грн. за поставлений товар, у звязку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору та специфікації позивачем було здійснено поставку відповідачу на суму 656 640,00 грн.

04.09.2017р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог б/н від 04.09.2017р., в якій останній зазначає, що відповідачем була погашена сума основного боргу платіжним дорученням №392168 від 27.07.2017р. на суму 656 640,00 грн.

У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 14 408,01 грн. та судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Тому, суд задовольняє заяву про зменшення позовних вимог б/н від 04.09.2017р. та справа розглядається з її урахуванням.

Позивачем, також, заявлена до стягнення пеня в розмірі в сумі 4 740,00грн. на підставі п. 9.2 договору поставки за період з 24.05.2017р. по 13.06.2017р.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено арифметичний розрахунок пені та встановлено, що він є вірним та підлягає стягненню з відповідача.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач застосовує індекс інфляції до заборгованості та просить стягнути додатково 8 536,32 грн., а також 3% річних в сумі 1 133,38 грн. за період з 24.05.2017р. по 13.06.2017р.

Суд, перевірив розрахунок заборгованості із застосуванням 3% річних та встановив, що він є вірним та підлягає до стягнення з відповідача.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з 24.05.2017р. по 13.06.2017р., тобто, останнім не дотримані вищевказані вимоги щодо нарахування інфляційних втрат за повний місяць.

У звязку з вищевикладеним, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 8 536,32 грн. за період з 24.05.2017р. по 13.06.2017р.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 9 849,60 грн. за вимогу про стягнення 656 640,00 грн. може бути повернутий судом позивачу в разі відповідного звернення.

Судовий збір за позовними вимогами по відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань розподіляється пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профі - Строй, м. Дніпро до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця,м. Лиман Донецька область про стягнення стягнення 14 408,01 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Профі - Строй (49051, місто Дніпро, вулиця Журналістів, будинок 1, ЄДРПОУ 36726864) пеню в розмірі 4740,40 грн., 3% річних в розмірі 1 133,38 грн., судовий збір в розмірі 88,11 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 11.09.2017р.

Рішення набирає законної сили 22.09.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна