Постанова № 68753054, 05.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 927/1189/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Корсака В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.05.2017у справі № 927/1189/16 Господарського суду Чернігівської областіза позовомУправління комунального майна Чернігівської обласної радидоПриватного акціонерного товариства "Кінотехпром"пропримусове звільнення приміщень,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Олексієнко О.П.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2017 у справі № 927/1189/16 (суддя - Скорик Н.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.), позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано ПрАТ "Кінотехпром" в 10 денний термін звільнити шляхом примусового виселення з приміщення загальною площею 361,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та передати Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 927/1189/16, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 41, 43 Конституції України, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 10 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. справу № 927/1189/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Корсак В.А.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.02.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (продавець) та Товариством покупців державного комунального госпрозрахункового підприємства "Кіноремтехніка" (покупець) згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" № 827/94 від 30.12.1994, керуючись ст. 25 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Державного комунального госпрозрахункового підприємства "Кіноремтехніка", посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Борисовою Т.А. 27.02.1996, зареєстрований за № 575, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно Чернігівського державного комунального госпрозрахункового підприємства "Кіноремтехніка", що знаходиться за адресою: 250021, м. Чернігів, вул. Любецька, 66, на земельній ділянці, загальною площею 2159 кв.м, яка видана підприємству в постійне користування для виробничих цілей рішенням Чернігівського виконкому міської Ради народних депутатів від 21.12.1992 № 353, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації. В частині будівель (приміщень) між сторонами заключається окремий договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівель (приміщень) (п. 1.1 договору).

Додатковою угодою від 13.09.1996, посвідченою приватним нотаріусом Борисовою Т.А. за реєстровим № 2702, сторони внесли зміни до вищезазначеного договору купівлі-продажу, а саме: останнє речення частини другої пункту 1.1 виклали в такій редакції: "В частині будівель (приміщень) між сторонами заключається окремий договір оренди з правом часткового викупу будівель (приміщень)".

З 1996 року між сторонами укладались договори оренди, зокрема і договори оренди на спірне майно - приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, що перебуває на бухгалтерському обліку управління комунального майна Чернігівської обласної ради, які знаходяться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 279,6 кв.м, що має окремий вхід, та в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 81,7 кв.м, що має окремий вхід, які не були приватизовані шляхом викупу. Загальна площа приміщень - 361,3 кв.м.

Господарськими судами також встановлено, що 01.11.2011 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (орендодавець) та ПрАТ "Кінотехпром" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області за № 66, відповідно до п.п. 1.1, 1.13, 1.1.3 та 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі майно), розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Загальна площа приміщень, що передається в оренду, складає 361,3 кв.м. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 15.09.2011 і становить 446 131,00 грн без ПДВ. Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у вказаний у договорі термін, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з п. 10.1 договору він діє по 31.10.2016 включно.

На виконання договірних зобов'язань, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради передало, а ПрАТ "Кінотехпром" прийняло у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення в будівлі, яке є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, загальною площею 361,3 кв.м, що підтверджується акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності від 01.11.2011, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі № 5028/15/150/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012, за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до ПрАТ "Кінотехпром" про врегулювання переддоговірного спору, позов було задоволено частково, а саме врегульовано розбіжності, які виникли між сторонами під час укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 від 01.11.2011 та, зокрема, п. 10.8 договору викладено в такій редакції: "Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна Орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства Орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством та умовам цього договору". Вказаним рішенням також встановлено, що днем укладення вказаного договору оренди нерухомого майна слід вважати 21.11.2011.

Як встановлено господарськими судами, Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради 02.11.2016 вручено ПрАТ "Кінотехпром" лист № 01-934 від 01.11.2016 про припинення дії договору оренди нерухомого майна № 66 від 01.11.2011 з вимогою звільнити та повернути Управлінню спірні приміщення.

26.01.2017 ПрАТ "Кінотехпром", після закінчення строку дії договору звернулося, до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради з листом № 11/01 від 25.01.2017, у якому просило продовжити оренду спірних приміщень за договором № 66.

Листом-відповіддю № 01-95 від 06.02.2017 Управління комунального майна Чернігівської обласної ради підтвердило відмову в продовженні оренди спірних приміщень.

Вважаючи, що ПрАТ "Кінотехпром" безпідставно не повернуло спірні приміщення після закінчення строку дії договору оренди № 66 від 01.11.2011, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ПрАТ "Кінотехпром" в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило зобов'язати останнє в 10 денний строк звільнити шляхом примусового виселення з приміщення загальною площею 361,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та передати Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди № 66 від 01.11.2011 припинив свою дію 01.11.2016, оскільки орендодавець листом від 01.11.2016 повідомив відповідача про відмову від пролонгації вказаного договору та необхідність повернення орендованого майна орендодавцю, а останній лише 26.01.2017, тобто після закінчення строку дії договору та спливу визначеного законодавством місячного строку, звернувся до позивача з листом, в якому просив продовжити оренду спірних приміщень за договором № 66. Враховуючи, що вказаний договір припинив свою дію, у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні, яке має бути повернуто орендодавцю (позивачу). При цьому у відповідача також відсутнє переважне право на укладення договору оренди № 66 на новий строк, оскільки позивачем до закінчення строку дії зазначеного договору та після повідомлення відповідача про припинення строку його дії в газеті "Деснянська правда" подано оголошення про намір передати спірне нерухоме майно в оренду, а відповідачем не доведено, як факту завчасного направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, так і досягнення між сторонами домовленості щодо укладення договору на новий строк. Натомість, судовими рішеннями у декількох господарських справах про стягнення орендної плати підтверджується неналежне виконання відповідачем, як орендарем, умов договору оренди № 66. Крім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2007 у справі № 15/338/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 та постановою Вищого господарського суду від 23.04.2008, встановлено, що на момент винесення рішення, відповідачем вже реалізоване право на оренду спірного майна на строк 10 років, передбачене Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність обов'язку у відповідача з повернення спірного орендованого майна за договором № 66, однак висновки щодо наявності підстав для примусового виселення з нежитлового приміщення загальною площею 361,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 є передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами існували орендні правовідносини на підставі договору оренди № 66 від 01.11.2011, строк якого закінчився.

Звертаючись з позовом, предметом якого була вимога про зобов'язання відповідача звільнити приміщення загальною площею 361,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, позивач обґрунтував її обставиною закінчення строку дії договору оренди № 66 від 01.11.2011 та настанням обов'язку у орендаря за договором з повернення орендованого майна на підставі п. 2.3 договору та вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України.

Так, дійсно, за змістом ч. 1 ст. 785 та ч. 2 ст. 795 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, за змістом наведених норм вбачається, що для встановлення обставин щодо наявності/відсутності зобов'язання з повернення орендованого майна необхідною умовою є встановлення факту припинення договору найму.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач змінив предмет позову у даній справі та просив суд зобов'язати відповідача звільнити шляхом примусового виселення з приміщення загальною площею 361,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та передати його позивачу.

Таким чином, поданий позивачем позов, який спочатку витікав із зобов'язальних правовідносин змінився на позов про захист майнових (речових) прав неволодіючого власника до володіючого не власника.

За позицією Верховного суду України, висловленою в постанові Верховного суду України від 18.05.2016 у справі № 3-194гс16 відповідно до положень статей 2, 4-3, 54 ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову. При цьому господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки позов про зобов'язання відповідача звільнити шляхом примусового виселення зі спірного приміщення та передати його позивачу направлений на захист абсолютного права - права власності, то колегія суддів вважає, що такий позов є віндикаційним, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми глави 29 Цивільного кодексу України, зокрема ст. 387.

Статтями 43, 54, 82 ГПК передбачено, що господарський суд має розглянути справу у межах заявлених позовних вимог на засадах змагальності з повним і об'єктивним розглядом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи дану справу, в порушення вказаних норм, господарські суди попередніх інстанцій не визначились, який саме позов договірний чи віндикаційний був заявлений позивачем у справі та не встановили всіх фактичних обставин, необхідних для вирішення саме віндикаційного позову. Так, за змістом ст. 387 ЦК України віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до володіючого не власника, а відтак суд, вирішуючи такий спір, має встановити доведеність/недоведеність позивачем наявності у нього права власності на витребувану річ, фактичне володіння та відсутність у відповідача будь-якого титулу, обумовлюючого володіння цією річчю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово зазначав, що спірне нерухоме майно входило до складу цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кіноремтехніка", яке викупило товариство покупців вказаного підприємства (реорганізоване в подальшому в ЗАТ "Кінотехпром", правонаступник - ПрАт "Кінотехпром") за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.02.1996. При цьому однією з умов вказаного договору було зобов'язання власника передати покупцю в оренду з викупом частину будівель, які не увійшли до статутного фонду підприємства при приватизації, що відповідає ч. 3 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон) будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня. За наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами.

Таким чином, вказаними законодавчими приписами передбачається можливість покупця, як власника приватизованого об'єкту, отримати в оренду на строк не менш як десять років будівлі, в яких розташований вказаний об'єкт, з їх подальшим викупом. При цьому Закон не визначає строк або інші умови, які б обмежували право покупця на здійснення такого викупу після приватизації.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди залишили поза увагою вказані обставини та, фактично задовольнивши вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), не дослідили наявність у відповідача будь-яких інших правових підстав для перебування у спірному приміщенні, зокрема що пов'язані з приватизацією ним цілісного майнового комплексу та правом викупу будівлі, в якій знаходиться частина зазначеного комплексу (що залишилось ним не реалізоване та від якого останній не відмовився), враховуючи, що ПрАТ "Кінотехпром" буде позбавлене можливості реалізувати таке право у разі надання спірного приміщення в оренду іншій особі.

Крім того, колегія суддів не вважає, що Законом встановлений обмежений строк для оренди будівель з розташованим у них об'єктом приватизації у 10 років, який вичерпаний відповідачем.

Таким чином, вищенаведене вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема щодо наявності у відповідача правових підстав для перебування у спірному приміщенні, що виходить за межі перегляду справи в касаційному порядку (ч. 2 ст. 1117 ГПК України) та є підставою для скасування постанови і рішення у цій справі і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням господарськими судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2017 у справі № 927/1189/16 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 927/1189/16 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2017 у справі № 927/1189/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак