Рішення № 68753018, 04.09.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2017 р. Справа № 902/607/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", м. Бар, Барський район, Вінницька область

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Калинівка, Калинівський район, Вінницька область

про відшкодування 85 985,80 грн збитків

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Щур Андрій Анатолійович, довіреність № 903 від 17.05.2017 р., паспорт НОМЕР_2 виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.02.1999 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Приватним акціонерним товариством "Барський машинобудівний завод" заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування 105 985,80 грн збитків заподіяних нестачею майна переданого на зберігання відповідачу за договором зберігання № 7 від 01.02.2014 р.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/607/17 та призначено до розгляду на 19.07.2017 р.

07.07.2017 р. на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду супровідним листом ( № 1276 від 18.07.2017 р.) подано ряд документів.

Ухвалою суду від 19.07.2017 р. відкладено розгляд справи до 04.09.2017 р. Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи передбачений ч.3 ст.69 ГПК України на 15 днів.

31.08.2017 р. на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист № 1855 від 30.08.2017 р. Додатком до листа останнім додано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, 31.08.2017 р. до суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 1868 від 31.08.2017 р. в якій останній в зв'язку з частковим погашенням збитків в сумі 20 000,00 грн просить суд стягнути з відповідача 85 985,60 грн.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 19.07.2017 р.

Обізнаність відповідача про дату судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 2240000672465, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд розглянувши заяву позивача від 31.08.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог мотивовану проведенням розрахунку відповідачем в розмірі 20 000,00 грн (платіжне доручення № 165 від 18.07.2017 р.), приймає її до розгляду як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.02.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Барський машинобудівний завод" (Поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) укладено договір на зберігання майна на будівельному майданчику підрядника ПАТ "Барський машинобудівний завод" № 7 (а.с. 23- 25, т.1).

Відповідно п. 2.1 за договором на зберігання передається майно, перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в передаточному акті, що видаються Зберігачем Поклажедавцеві безпосередньо після передання об'єкту на зберігання, що знаходиться на території полігону твердих побутових відходів за межами міста Калинівка.

Відповідальне зберігання за договором є платним (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг по зберіганню майна становить 9 000,00 грн за місяць.

Оплата за договором здійснюється щомісячно, після підписання акту приймання наданих послуг не пізніше 20-го числа наступного місяця (п. 3.2 Договору).

Зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві (п. 4.1.3 Договору).

Відповідно п. 6.2 Договору Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.8.1 Договору).

27.02.2017 р. на виконання умов вказаного договору між сторонами підписано акт прийому передачі майна на зберігання, відповідно до якого відповідачем було прийнято на відповідальне зберігання майно, а саме бункер завантаження в 1 комплекті, конвеєр завантажувальний в 1 комплекті, конвеєр мілкої фракції в 1 комплекті, конвеєр сортувальний в 1 комплекті, вібросито в 1 комплекті (а.с. 26, т. 1).

Також між сторонами підписано додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до договору зберігання майна на будівельному майданчику підрядника ПАТ "Барський машинобудівний завод" № 7 від 01.02.2014 р. відповідно до яких сторонами змінено вартість послуг по зберіганню майна та продовжено строк дії договору (а.с. 27-29, т. 1).

Відповідно до акту огляду об'єкту будівництва сміттєсортувальної станції на тери торії полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області (поблизу автодороги "Стара Гута - Калинівка - Турбів") від 26.05.2017 р. було виявлено нестачу матеріальних цінностей, а саме: роликів транспортерів в кількості 52 шт., кріплень роликів верхніх в кількості 34 шт., кріплень роликів ниж ніх в кількості 10 шт., розпорок конвеєра коротких в кількості 12 шт., нержавіючого сита ві бросита з кріпленнями -1 шт., кабелів електроживлення управління станцією - 1 комплект.

Вказаний акт підписано представниками сторін без будь-яких заперечень зі сторони відповідача (а.с. 31, т.1).

На підставі листа позивача (№ 928 від 29.05.2017 р.) до Приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" здійснено розрахунок вартості конструктивних елементів обладнання (повідомлення ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" № 195 від 31.05.2017 р.) станом на час виготовлення (12.11.2013 р.) становить 30 170,30 грн.; станом на 31.05.2017 р. їх вартість становить 56 471,76 грн. (а.с. 35-38, т. 1).

В підтвердження виготовлення та вартості обладнання позивачем додано копії листа № 195 від 31.05.2017 р., додатку до нього, а також договір поставки № 320-10 від 17.10.2012 р. і видаткової накладної № 1479 від 30.12.2013 р., які наявні в матеріалах справи.

Пояснювальною запискою від 18.08.2017 р. Приватне акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод" підтвердило, що майно яке було втрачено передавалось позивачу на підставі договору поставки № 320-10 від 17.10.2012 р. і видаткової накладної № 1479 від 30.12.2013 р. і було змонтоване в якості складових елементів на об'єкті будівництва сміттєсортувальної станції на тери торії полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області (поблизу автодороги "Стара Гута - Калинівка - Турбів").

Відповідно до наданої позивачем довідки планової калькуляції комплектуючих до вібросита - сітки нержавіючої з кріплен ням та профілем ущільнюючим на момент реалізації (2013 р.) її вартість становить 36 661,16 грн., станом на 2017 р. вартість виробу становить 49 514,04 грн (а.с. 39, т. 1).

Пояснювальною запискою від 18.08.2017 р. № 1757 позивач вказав, що згідно договору підряду № 25 від 22.07.2013 р. ним було виготовлено вібросито - сітку нержавіючу з кріплен ням та профілем ущільнюючим, яку було змонтовано на об'єкті будівництва сміттєсортувальної станції на тери торії полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області (поблизу автодороги "Стара Гута - Калинівка - Турбів").

Як зазначає позивач, станом на час виявлення нестачі матеріальних цінностей, йому заподіяно збитки в суму 105 985,80 грн (56 471,76 грн. + 49 514,04 грн.).

Несплата відповідачем у добровільному порядку заподіяних позивачу збитків спонукала останнього звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір зберігання правовідносини по яким врегульовано в параграфі 1 "Загальні положення про зберігання" глави 66 ЦК України "Зберігання".

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В ст.953 ЦК України вказано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (ч.1 ст.951 ЦК України).

З врахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 85 985,80 грн у зв'язку з відсутністю майна переданого відповідачу на зберігання, що дорівнює вартості втраченого майна є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.08.2017 р.

Приймаючи рішення судом враховано, що відповідачем сплачено частину збитків в сумі 20 000,00 грн, підписано без зауважень акт огляду об'єкта від 26.05.2017 р. та акт звірки взаємних розрахунків із відображенням 105 985,80 грн дебетового сальдо на користь позивача тощо.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

04.09.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", вул. Каштанова, 5, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000 (ідентифікаційний код - 14307570) - 85 985 грн 80 коп. - збитків, 1 600 грн 00 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - АДРЕСА_1.