Постанова № 68753012, 24.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року Справа № 927/1155/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові радина рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 01.02.2017на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.04.2017у справі№ 927/1155/16 Господарського суду Чернігівської області За позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"До треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУправління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради; Управління Державної казначейської служби України у місті Ч ернігові Чернігівської області, Фінансове управління Новозаводської районної у місті Чернігові р адиПростягнення 152311,24 грн., в засіданні взяли участь представники:

від позивача:Беліменко О.О.,від відповідача:не з'явились,від третіх осібне з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 у справі № 927/1155/16 (суддя Федоренко Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (у складі колегії суддів: Руденко М.А.-головуючого, Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 152311,24 грн. заборгованості та 2284,67 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 927/1155/16, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.11.2015 - 31.12.2015 на суму 152311,24 грн., про що оформлено акти звірки розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою № 3-пільга, які відповідачем підписано без заперечень.

У вказаних актах зазначено, що послуги надано ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби та ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та багатодітним сім'ям.

Враховуючи, що у вказані акти включено загальну заборгованість за надані послуги зв'язку, на які надаються пільги відповідно до законодавства, та яку відповідачем не оплачено, позивач звернувся зі вказаним позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 передбачено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

Кабінетом Міністрів України Постановою № 256 04.03.2002 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Пунктом 3 Порядку № 256 від 04.03.2002 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 256 від 04.03.2002 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів кожного місяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звірки розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що наступає за звітним - зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 256 від 04.03.2002 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст Республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звірки, зазначених у пункті 5 цього Порядку, кожного місяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг, зокрема, з послуг зв'язку.

Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 від 04.03.2002 передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256 від 04.03.2002).

Відповідно до ч. 1, п. 11 Порядку "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 уповноважений орган (відповідач) кожного звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності судами не досліджено заперечення відповідача про відсутність субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг окремим категоріям громадян за надані послуги зв'язку у спірний період, та не з'ясовано обставини щодо наявності відповідних бюджетних асигнувань для розрахунків відповідача з позивачем як постачальником відповідних послуг з відшкодування витрат останнього.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином рішення та постанова підлягають скасуванню, які прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, а справа № 927/1155/16 підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 927/1155/16 Господарського суду Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 927/1155/16 Господарського суду Чернігівської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.