Постанова № 68752987, 06.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 922/2590/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Палій В.В., Студенець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року у справі № 922/2590/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина", треті особи: ОСОБА_4, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про зобов'язання повернути майно, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" до приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз", про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року закрите акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз" (в подальшому назва змінена на приватне акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз") звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" вчинити дії щодо повернення майна, переданого на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №11/11/13 від 11.11.2013 року, а саме: кукурудзу фуражну 3-го класу у кількості 1200 тонн, у зв'язку з невиконанням відповідачем (зберігачем) обов'язку з повернення такого майна.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року попередні судові рішення про відмову в позові було скасовано, а справа передавалася на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ТОВ "Руновщина" звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" про визнання недійсним договору відповідального зберігання №11/11/13 від 11.11.2013 року у зв'язку з перевищенням повноважень його представником під час укладення спірного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.12.2016 року (суддя Калантай М.В.) в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року (судді: Гребенюк Н.В., Білецька А.М., Медуниця О.Є.) зозначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судами першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені первісного позову порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення в цій частині скасувати, і прийняти нове рішення у справі, яким позов у цій частині задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача за первісним позовом та третіх осіб до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2013 року між позивачем за первісним позовом, як поклажодавцем, та відповідачем за первісним позовом, як зберігачем, укладено договір відповідального зберігання № 11/11/13, за умовами якого поклажодавець зобов'язався передати, а зберігач зобов'язався прийняти на зберігання майно: кукурудзу фуражну 3-го класу врожаю 2013 року в кількості 1200 т, загальною вартістю 1296000 грн., та в установлений строк повернути його поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 договору зберігання встановлено, що майно, що доставляється на зберігання зберігачу згідно із цим договором, є власністю поклажодавця.

Сторони узгодили, що майно передається на зберігання за актом приймання-передачі підписаного уповноваженими представниками сторін, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.4 договору зберігання).

Майно передається на зберігання протягом строку дії договору за умови зберігання "до запитання", але не пізніше ніж до 31 грудня 2014 року. Строк зберігання кукурудзи рахується з моменту передачі його зберігачу на зберігання за актом приймання-передачі (пункт 1.5 договору зберігання).

Відповідно до пункту 1.6 договору зберігання - місцем зберігання майна є склад зберігача, розташований за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с.Рунівщина.

Пунктами 2.1.1, 2.1.5 договору зберігання встановлено обов'язок зберігача вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом всього строку зберігання, а саме: з 11.11.2013 року по 31.12.2014 року, та повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору зберігання передбачено, що плата за зберігання майна становить 300 грн. на місяць та підлягає сплаті на користь зберігача шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього або у будь-який інший спосіб передбачений чинним законодавством України, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в разі існування або виникнення таких. Розмір плати за зберігання може змінюватись пише за згодою сторін та такі зміни оформлюються додатковою угодою.

11 листопада 2013 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, в якому зазначено, що поклажодавець передав, а зберігач прийняв за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Рунівщина, у строкове платне користування обумовлене договором майно (кукурудзу фуражну 3-го класу) в кількості 1200 т, загальною вартістю 1296000 грн.

Договір відповідального зберігання від 11 листопада 2013 року №11/11/13 та акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.11.2013 року, підписані у місті Київ з боку поклажодавця - головою правління Фурсенко Віталієм Леонідовичем від імені ЗАТ "Укрбудтрансгаз", та з боку зберігача - ОСОБА_4, як директором ТОВ "Руновщина".

Згідно з пунктом 7.2 договору зберігання строк його дії становить з 11.11.2013 року по 31.12.2014 року.

Після закінчення строку дії договору зберігання поклаждодавець направив зберігачу вимогу про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання №05/01 від 05.01.2015 року, що підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист від 06.01.2015 року.

Даний лист залишено зберігачем без реагування, майно покалажодавцеві не повернуто.

У зв'язку з цим, в квітні 2015 року поклажодавець звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просив зобов'язати ТОВ "Руновщина" вчинити дії щодо повернення майна, переданого на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №11/11/13 від 11.11.2013 року.

ТОВ "Руновщина" за зустрічним позовом у даній справі просило визнати недійсним договір зберігання, оскільки він був укладений представником (директором ОСОБА_4) з перевищенням повноважень та не був схвалений даним товариством.

Предметом судового розгляду у даній справі є первісна вимога поклажодавця до зберігача про зобов'язання повернути рухоме майно визначене родовими ознаками, передане на зберігання за договором відповідального зберігання, та зустрічна вимога зберігача до поклажодавця про визнання недійсним такого договору у зв'язку з перевищенням повноважень його представником під час укладення спірного договору.

Відмова у задоволені первісного позову судами попередніх інстанцій мотивована недоведеністю позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами факту передачі зберігачу на зберігання майна, що було предметом договору зберігання №11/11/13 від 11.11.2013 року.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в частині зустрічного позову про визнання недійсним договору зберігання в касаційному порядку не оскаржені, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Позивач стверджує, що ПАТ "Укрбудтрансгаз" передав на зберігання ТОВ "Руновщина" відповідно до умов договору зберігання майно, яке ним одержано на підставі іншого договору, а саме: договору поставки №11-П від 11.11.2013 року, укладеного між ТОВ "Руновщина", як постачальником, та ЗАТ "Укрбудтрансгаз", як покупцем.

Згідно з умовами пункту 1.2 договору поставки постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу, українського походження, 2013 року врожаю, насипом на умовах, передбачених даним договором.

Кількість товару складає 1200 тонн (одна тисяча двісті тонн 00 кг) +/- 10% за вибором постачальника (пункт 2.1 договору поставки).

Загальна вартість 1200 т кукурудзи склала 1296000 грн. (пункт 3.1 договору поставки).

Згідно з п. 4.1 договору поставки постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах ЕХW за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Руновщина в строк до 01.12.2014.

При цьому, право власності на товар переходять до покупця з моменту повної оплати товару останнім. Передача товару відбувається за актом приймання-передачі товару, який укладається між сторонами (пункт 4.2 договору поставки).

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 903/679/14 (№ 3-77гс15) викладено висновок про те, що з огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому відсутність одних первинних документів (довіреність та т.д.) за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Разом з тим, висновки судів апеляційної та першої інстанцій про те, що відсутність у матеріалах справи акта приймання-передач товару за договором поставки свідчить про не доведеність факту набуття права власності на кукурудзу фуражну 3 класу ПАТ "Укрбудтрансгаз" є передчасними та суперечать іншому висновку судів попередніх інстанцій про те, що станом на момент укладення договору зберігання №11/11/13 від 11.11.2013 року майно, що мало бути передано на зберігання, не належало на праві власності позивачу за первісним позовом, оскільки таке право у нього виникло лише після повної оплати даного майна згідно з договором поставки №11-П від 11.11.2013 року та підписання відповідного акта приймання-передачі товару.

До того ж, суди обох інстанцій обмежившись лише посиланням на відсутність в матеріалах справи акта приймання-передачі зерна за договором поставки, не з'ясували у сторін обставин, пов'язаних з наявністю чи відсутністю такого акта, та не встановили дійсних обставин щодо наявності чи відсутності у поклажодавця належної правової підстави для фактичної можливості передати на зберігання зерно за спірним договором зберігання.

Відтак, в порушення вимог ст. 43 ГПК України судами не було з'ясовано дійсних обставин спору, пов'язаних із фактичним здійсненням сторонами господарських операцій як за договором поставки зерна кукурудзи, так і за договором зберігання цього зерна.

Таким чином, суди попередніх інстанцій достеменно не з'ясували чи перебувала кукурудза, яка є предметом позову, у позивача за первісним позовом на час укладання договору відповідального зберігання, і якщо так, то на якій правовій підставі, що є необхідною передумовою для передачі цього майна на зберігання, оскільки договір на зберігання є реальним договором, так як правовідносини за ним виникають з моменту передачі речі на зберігання.

Також, судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові зроблено висновок про те, що суд апеляційної інстанції критично оцінює доказ, наданий позивачем за первісним позовом в обґрунтування позову, а саме, акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.11.2013 року, оскільки фактично майно - кукурудзу фуражну 3-го класу врожаю 2013 року в кількості 1200 т, загальною вартістю 1296000 грн. не було передано позивачем за первісним позовом зберігачу за цим актом приймання-передачі, що підтвердив у судовому засіданні сам представник позивача за первісним позовом та підтверджено матеріалами справи. Однак, такий висновок суд касаційної інстанції вважає не обґрунтованим та не підтвердженим матеріалами справи. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом наполягає на тому, що ним передано спірне майно на зберігання, а протоколи судових засідань, які містяться в матеріалах справи, про таке підтвердження представником позивача за первісним позовом не свідчать.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи первісний позов, не встановили дійсних обставин спору, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, не з'ясували повно і всебічно спірні правовідносини між сторонами, не надали вказаним правовідносинам належної правової оцінки, та дійшли передчасних та суперечливих висновків щодо підстав відмови в первісному позові, не встановивши дійсних прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню в частині первісного позову та розподілу судових витрат з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року та рішення господарського суду Харківської області від 27.12.2016 року скасувати в частині первісного позову та розподілу судових витрат, і справу № 922/2590/15 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Палій

В.Студенець