Постанова № 68752944, 31.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року Справа № 912/4411/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.?головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської радина рішення та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017у справі№ 912/4411/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" від імені якого діє Кіровоградська філія Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"доУправління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської радипро за участю від позивача: від відповідача:стягнення 135577,24 грн., Беліменко О.О., не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017 у справі № 912/4411/16 (суддя Шевчук О.Б.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від імені якого діє Кіровоградська філія Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 135577,24 грн. заборгованості та 20333,66 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 912/4411/16 (у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А.?головуючого, Пархоменко Н.В., Паруснікова Ю.Б.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017 у справі № 912/4411/16 Господарського суду Кіровоградської області залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 912/4411/16, Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 912/4411/16, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника відділу обслуговування масового сегмента Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" Червачук В.М.(постачальник) та Управлінням соціального захисту населення Олександрійської міської ради, в особі начальника управління Назаренко О.А. (платник) 05.01.2015 укладено договір № 59-09 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян (надалі - договір).

У розумінні частини першої статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов'язання.

Відповідно до п.1.2. договору Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (надалі - ПАТ "Укртелеком") надає телекомунікаційні послуги (в тому числі абонплата, встановлення телефонів, виконання, додаткових робіт при встановленні телефонів) пільговим категоріям громадян, які мають відповідні пільги, а платник (Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради) проводить розрахунки за надані пільги відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" в межах кошторисних призначень на 2015 рік.

Судами встановлено, що платник зобов'язаний передбачити в своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані постачальником пільговим категоріям громадян (підпункт 2.1.1. пункту 2.1. договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що платник здійснює перерахування коштів постачальнику, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно із кошторисом доходів і видатків в межах запланованих призначень протягом 5-ти банківських днів з дня їх надходження з державного бюджету на рахунок платника.

Позивачем на виконання умов укладеного договору протягом 2015 року надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають на території м. Олександрія, виставлено відповідачу розрахунки щодо вартості послуг згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, аналогічних положень ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди дійшли до висновку, що відповідачем умови договору № 59-09 від 05.01.2015 не виконано, відшкодування суми наданих позивачем телекомунікаційних послуг за 2015 рік не здійснено в повному обсязі, наявна заборгованість в розмірі 135577,24 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій згідно із законодавством України.

Відповідно до п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Відповідно до абз. 1 п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Підпунктами 1, 2 пункту 11 цього Положення на відповідача, як на уповноважений орган покладено обов'язок кожного місяця:

1) звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що висновки судів є передчасними, виходячи з наступного.

Всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо вимог всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи в їх сукупності судами не досліджено заперечення відповідача про відсутність субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг окремим категоріям громадян за надані послуги у спірний період, та не з'ясовано обставини щодо наявності відповідних бюджетних асигнувань для розрахунків відповідача з позивачем як постачальником відповідних послуг з відшкодування витрат останнього.

Враховуючи викладене, рішення та постанова підлягають скасуванню, які прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, а справа № 912/4411/16 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 912/4411/16 Господарського суду Кіровоградської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 912/4411/16 Господарського суду Кіровоградської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.