Ухвала суду № 68752036, 11.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10642/15

У Х В А Л А

11 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Відповідач-1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-2, Фонд), третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - Третя особа, ПАТ «КБ «УФС»), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №44712 від 04.07.2014 року, укладеного між Позивачем та ПАТ «КБ «УФС», оформлене наказом від 18.11.2014 року №6 (згідно переліку);

- зобов'язання Відповідача-1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду;

- зобов'язання Відповідача-2 включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №44712 від 04.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», оформлене наказом від 18.11.2014 року №6; зобов'язано Відповідача-1 подати до Фонду інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Відповідача-2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись із постановою суду Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2015 року, Відповідач-1 вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі з підстав пропуску суб'єктом владних повноважень річного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 року задоволено касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» - скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції від 08.12.2016 року та направлено справу до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 16.06.2017 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 187, 189 КАС України, а саме: Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а заяви про поновлення цього строку подано не було; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Уповноваженою особою отримано 26.06.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання викладених в ухвалі від 16.06.2017 року вимог Відповідачем-1 до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду 31.07.2017 року, тобто, поза встановлений КАС України тридцятиденний строк для усунення недоліків, були подані заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Уповноважена особа зазначає, що 02.11.2015 року було замінено ліквідатора банку Гончарова С.І. на Оберемка Р.А., тому, враховуючи тривалість часу на передачу документації, у ліквідатора ПАТ «КБ «УФС» Оберемка Р.А. були відсутні матеріали справи № 826/10642/15, документи щодо правовідносин між ПАТ «КБ «УФС» та Позивачем, також тривалий час був відсутній кошторис для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що не дало змоги оскаржити постанову суду у визначений КАС України строк.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваної постанови уповноваженою особою Відповідача-1 було отримано 02.10.2015 року, про що зазначено Апелянтом у вперше поданій апеляційній скарзі (а.с. 69). Разом з тим, апеляційну скаргу, подано до відділення поштового зв'язку 11.11.2016 року.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Відтак, оскільки Уповноважена особа в силу закону має право представляти інтереси банку, який перебуває у стадії виведення його з ринку, а також Фонд не позбавлений права безпосередньо забезпечити оскарження судового рішення, суд не вбачає за можливе визнати поважними причинами пропуску процесуального строку доводи Апелянта про те, що зміна уповноваженої особи ПАТ «КБ «УФС» була об'єктивною причиною незабезпечення своєчасного апеляційного оскарження рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавець не містить застережень щодо неможливості юридичною особою представляти свої інтереси через уповноважених на те у встановленому порядку осіб під час зміни її ліквідатора.

Крім іншого, посилання Відповідача-1 на те, що у ПАТ «КБ «УФС» тривалий час був відсутній кошторис, що унеможливлювало своєчасну сплату судового збору, судом оцінюється критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, підставою для залишення апеляційної скарги без руху 23.10.2015 року вперше було не лише ненадання Уповноваженою особою документу, що підтверджує сплату судового збору, а й неподання доказів відсутності на рахунках коштів для його сплати. Крім того, матеріали справи не містять доказів вчинення Відповідачем-1 у період з 30.11.2015 року по 11.11.2016 року дій, спрямованих на забезпечення оскарження рішення суду першої інстанції, як то подання апеляційних скарг, звернення до Фонду у порядку затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку із заявами про збільшення фінансування витрат, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку.

Відтак сама по собі відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих Апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, враховуючи відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, клопотання про відстрочення сплати судового збору не розглядалося.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк