Постанова № 68751552, 06.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1220/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників позивача Кухарука В.О. Кириченко Ю.Ю.,

представника відповідача Золотаринець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» (далі - ТОВ «Бета-Агро-інвест») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Чернігівська митниця ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.04.2017 № UA102000/2017/000053/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС № UA 102150/2017/00024.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Бета-Агро-інвест», у відповідності до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, були подані митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості задекларованих товарів, проте, незважаючи на це, відповідачем, в порушення норм митного законодавства, було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, зазначив, що відповідачем не було доведено факту неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів, наданих позивачем. При цьому, ненадання декларантом додаткових документів митному органу, а саме: висновку про вартісні характеристики товару, не є підставою для коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки Чернігівська митниця ДФС в оскаржуваних правовідносинах діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Також, додатково зазначив, що у поданих позивачем до митного оформлення документах містяться розбіжності в умовах поставки товарів: у графі 14 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 31.03.2017 № 0019457 поставка товару здійснюється на умовах FCA, згідно «Інкотермс-2010», у той же час, у відповідності до пункту 6.1. контракту від 27.12.2016 № 27/12/2016-1, поставка товару здійснюється на умовах DAP - кордон Польща-Україна, згідно «Інкотермс-2010». Крім того, товар надходив на адресу позивача за непрямим контрактом від фірми посередника з розрахунку 63000,00 евро/шт., у той же час, ідентичний товар надходив на митну територію України за прямим контрактом від виробника (без посередника) з розрахунку 76008,08 евро/шт. Тобто, за прямим контрактом вартість товару є більшою, ніж вартість за непрямим контрактом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27.12.2016 між ТОВ «Бета-Агро-інвест» (Покупець) та Фірмою «P.H.P. AGRO-EFEKT SP.ZO.O» (Продавець) укладено контракт № 27/12/2016-1, згідно умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку, далі іменовану товар, вказаний у додатку до даного контракту (зокрема, посівний комплекс гідравлічний Kverneland u-drill 6.0 m. новий, 2017 року випуску - 63000,00 євро), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту (а.с.10-17).

Відповідно до умов вказаного контракту поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DAP - кордон Польща - Україна, згідно «Інкотермс-2010» (стаття 6.1. Контракту) (а.с.10-16).

У свою чергу, 05.04.2017 ТОВ «Бета-Агро-інвест», з метою митного оформлення товарів, до відповідача подано митну декларацію № UA102150/2017/201317 (а.с.22-24).

Митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До вищевказаної декларації товариством додано наступні документи: рахунки-фактури (інвойси) від 01.04.2017 №№ 080/17094001/2017, 080/17094002/2017; автотранспортна накладна від 31.03.2017 № 0019457; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 03.04.2017 № PL/MF/AB/0043496; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується від 27.12.2016 № 27/12/2016-1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2016 № 1; договір про надання послуг митного брокера від 28.12.2015 № ЧД-40; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 31.03.2017 № 0730; копія митної декларації країни відправлення від 03.04.2017 № 17PL302050E0019238 (а.с.10-21).

Також, судом встановлено, що посадовою особою Чернігівської митниці ДФС, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, та обміну наявною інформацією на ідентичні, аналогічні (подібні) товари, проведено консультацію з уповноваженою на декларування особою, за результатами якої встановлено, що у уповноваженої на декларування особи інформація на ідентичні та аналогічні (подібні) товари відсутня; подані до митного оформлення документи, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку із вищевикладеним, для визнання заявленої митної вартості, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, уповноваженій на декларування особі було запропоновано додатково надати висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.44,45).

05.04.2017 Чернігівською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2017/000053/1.

Обставинами прийняття рішення відповідачем є ненадання уповноваженою особою на декларування висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При цьому, у митному органі наявна цінова інформація на ідентичні товари з розрахунку 76008,08 евро/шт. (митна декларація від 04.04.2017 № UA110190/2017/501195). Митну оцінку товару здійснено із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 76008,08 евро/шт., попередні методи не застосовано (а.с. 28).

Також, судом встановлено, що відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102150/2017/00024, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митної декларації (а.с.25-27).

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 МК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015 (справа № 21-127а15), надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначив: «…Аналіз частини 3 статті 53 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів».

Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, частинами першою - третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів.

Аналогічна правова позиція була викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.10.2016 (справа № К/800/982/16).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статей 53, 54, 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованих товарів позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту, надані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач посилався на ненадання уповноваженою особою на декларування висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та на те, що у ЄАІС наявна цінова інформація на ідентичні товари (зокрема, посівний комплекс гідравлічний Kverneland u-drill 6.0 m., новий, 2017 року випуску) з розрахунку 76008,08 евро/шт. (митна декларація від 04.04.2017 № UA110190/2017/501195).

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 6 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно зі статтею 6 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Відповідно до положень статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Державної фіскальної служби України інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, оскільки вищевказана база даних не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У свою чергу, факт неподання позивачем додаткових документів, витребуваних митним органом - висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, у зв'язку із виявленням формально нижчого рівня митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (який зазначено в ЄАІС), не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена і у довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженій постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні статті 53 МК України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд вважає неправомірними висновки відповідача, за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів, про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні та картці відмови не обґрунтовано необхідність застосування ним саме другорядного методу для визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Однак, у відповідності до пункту 3 частини 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У свою чергу, ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.

Таким чином, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.04.2017 № UA102000/2017/000053/1.

Водночас, у довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженій постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, зазначено, що скасування судом рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.04.2017 № UA102000/2017/000053/1, то визнанню протиправною та скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС № UA 102150/2017/00024.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача у судовому засіданні на той факт, що у поданих позивачем до митного оформлення документах містяться розбіжності в умовах поставки товарів: у графі 14 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 31.03.2017 № 0019457 поставка товару здійснюється на умовах FCA, згідно «Інкотермс-2010», у той же час, у відповідності до пункту 6.1. контракту від 27.12.2016 № 27/12/2016-1, поставка товару здійснюється на умовах DAP - кордон Польща-Україна, згідно «Інкотермс-2010», з огляду на наступне.

Так, з положення, закріпленого у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що завданням адміністративного судочинства є саме захист прав приватних осіб; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб'єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб'єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

У свою чергу, дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість митного органу, а тому суперечить частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

Отже, суд має право досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, за виключенням тих, які не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, про відомості щодо розбіжностей в умовах поставки товарів, у поданих позивачем до митного оформлення документах, відповідачем було заявлено лише під час судового розгляду справи, разом з тим останні не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Крім того, у оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано на ненадання ТОВ «Бета-Агро-інвест» документів щодо умов поставки товару, як на підставу для здійснення корегування заявленої митної вартості, та не зазначено про витребування вищевказаних документів у позивача.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 3200,00 грн.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 05.04.2017 № UA102000/2017/000053/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби № UA 102150/2017/00024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39482156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» (код ЄДРПОУ 30844997) судові витрати в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій