Постанова № 68751282, 07.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 р. № 820/3309/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,

представника відповідача - Парамонової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017 (відмова у наданні копій додатків до листів Головного територіального управління юстиції від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6753 та №07-16/07-24/6754) незаконними; зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області розглянути запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 24.07.2017 у відповідності до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації"; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив копії листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753 до Прокуратури Жовтневого району м.Харкова з копіями додатків до цього листа і листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6754 до Прокуратури Харківської області з копіями додатків до нього. 31.07.2017 позивач отримав лист від відповідача із частковою відмовою у задоволенні запиту у наданні додатків до листів Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у зв'язку із тим, що вказані листи містять інформацію про виконавче провадження, у якому позивач не є стороною. На думку позивача вказані дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області є протиправними, у зв'язку із чим просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши що дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017 є обґрунтованим та такими, що не суперечать нормам діючого законодавства, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та заяву представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю позивача та його представника.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

25 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753 до Прокуратури Жовтневого району м. Харкова з копіями додатків до цього листа, а також копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6754 до Прокуратури Харківської області з копіями додатків до нього.

Разом із заявою позивачем надано заяву ОСОБА_3 про надання згоди на обробку та використання персональних даних, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. № №07-16/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях № №47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017.

Судом встановлено, що Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом № 3107/2017/07.02-19/121-2017 від повідомлено позивача про направлення на його адресу копій листів Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753 та від 07.12.2015 №07-16/07-24/6754. Поряд із тим, відповідачем відмовлено у наданні копій додатків до вищенаведених листів, у зв'язку із тим, що у вказаних додатках міститься інформація про виконавчі провадження, стороною яких заявник не є.

Не погодившись із вказаною відмовою Головного територіального управління юстиції у Харківській області, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідь Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 3107/2017/07.02-19/121-2017, підставою для відмови в наданні доступу до інформації, котра запитувалася ОСОБА_2, став висновок відповідача про те, що ця інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Однак суд не погоджується з вказаним висновком відповідача виходячи із наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, під публічною інформацією розуміється вся інформація, якою володіє суб'єкт владних повноважень та яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що запитувана позивачем інформація є саме публічною, а доступ до неї регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Закон України "Про доступ до публічної інформації" містить чіткі гарантії захисту прав заявника при розгляді розпорядником публічної інформації запиту на отримання публічної інформації та унеможливлює зловживання розпорядником публічної інформації своїм правом на обмеження в доступі до такої інформації.

Так, згідно із статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає також інформацію з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації.

Статтею 6 вищезазначеного Закону визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Крім того, частиною 2 вказаної норми передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Тобто, відмова в наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Таких підстав у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 3107/2017/07.02-19/121-2017 не було наведено, тобто відповідачем, як розпорядником публічної інформації не дотримано приписів Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Таким чином, інформація про вчинення корупційних правопорушень під час виконання посадовою особою функції держави не може бути обмежена у доступі.

Така позиція також зазначена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

Поряд з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну службу" одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що у запитуваному позивачем листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області мова йде про дії, що вчинені під час здійснення свої службових повноважень посадовими особами органів державної виконавчої служби - заступником начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновським С.С. та старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазій М.А. - відповідач не мав жодних законних підстав для відмови в наданні такої інформації.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Таким чином, законодавцем чітко й однозначно передбачено, що розпорядник публічної інформації не може відмовити заявнику в наданні запитуваного документу або його копії. Натомість, розпорядник публічної інформації в праві регулювати обсяги інформації, що міститься в таких документах та надається на запити заявників, шляхом ретушування або у інший спосіб з обов'язковим дотриманням умов та посиланням на підстави обмеження доступу до публічної інформації, які передбачені частиною 2 статті 6 та статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Водночас відмінне за обсягом визначення конфіденційної інформації закріплено у частині другій статті 21 Закону України "Про інформацію", за якою конфіденційною є інформація про фізичну особу незалежно від відповідного її волевиявлення.

З метою усунення наведеної колізії необхідно застосовувати положення частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою у разі встановлення невідповідності закону Конституції України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто Конституцію України, а саме положення про те, що інформація про особу є конфіденційною, крім окремо визначених випадків (Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Виходячи з положень частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", частини другої статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:

- особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);

- коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;

- коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;

- коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону України "Про інформацію" після застосування "трискладового тесту".

Необхідно враховувати, що вказане положення частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не передбачає можливості для суб'єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб'єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону.

Зазначена позиція викладена в Постанові Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

Як вбачається з матеріалів справи, в запитуваних позивачем документах наявна згадка лише про двох громадян, які не є державними службовцями, та інформація про яких може бути віднесена до конфіденційної: ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Однак, разом із запитом позивачем надано заяву ОСОБА_3 від 27.09.2016, якою він надав згоду на використання його персональних даних, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №07-16/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях №№47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача, які полягали у відмові у наданні копій додатків до листів Головного територіального управління юстиції від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6753 та №07-16/07-24/6754, у зв'язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, витрати на правову допомогу є судовими витратами.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його представником - ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги від 31.07.2017.

Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 12.06.2010.

Окрім того, представник позивача є приватним підприємцем, одним з видів його економічної діяльності є діяльність у сфері права (код 69.10).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 за № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" передбачено, що за втрачений заробіток - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду в адміністративних справах, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 встановлено, що з 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.

Відповідно до калькуляції-рахунку №1 від 02.08.2017 та квитанції № 0208/17 від 02.08.2017 позивачем сплачено своєму представнику 7040,00 грн за надання правової допомоги, пов'язаної із розглядом вказаної справи, а саме: ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника (копіями матеріалів виконавчого провадження), їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, незалежності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення - 3 години (640 грн х 3 = 1920 грн); аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій ВСУ, публікації науковців, висновків фахівців - 4 години (640 грн х 4 = 2560 грн); складання тексту адміністративного позову - 4 години (640 грн х 3 = 2560 грн).

Таким чином, позивач надав усі належні та допустимі докази понесених судових витрат в межах і обсягах, визначених законодавством, а тому заява про стягнення з бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 7040 грн підлягає задоволенню.

Суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 1 ст. 267 КАС України.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017 в частині відмови у наданні копій додатків до листів Головного територіального управління юстиції від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6753 та №07-16/07-24/6754 незаконними.

Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області розглянути запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 24.07.2017 у відповідності до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації";

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 7040 (сім тисяч сорок) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текс постанови складено 11 вересня 2017 року.

Суддя Д.А.Волошин