Постанова № 68751238, 11.09.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/544/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

20.04.2016 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Гадяцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про скасування рішення від 11.04.2016 №0000014001.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на незгоду із вищевказаним рішенням, яким до неї застосовано фінансові санкції у сумі 6800,00 грн за порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". За доводами позивача, оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 02.02.2016 №003393, складеного стосовно гр.ОСОБА_2, з якою на момент складання вказаного протоколу були розірвані трудові відносини та остання здійснювала підприємницьку діяльність самостійно.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання з'явився представник відповідача, який попередньо подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що протоколом про адміністративне правопорушення від 02.02.2016 №003393 зафіксовано факт продажу гр.ОСОБА_2, яка працювала продавцем у позивача, неповнолітній особі алкогольного напою, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП. Це порушення в свою чергу є порушенням суб'єктом господарської діяльності статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. У зв'язку з чим, за доводами відповідача, до позивача рішенням Гадяцької ОДПІ від 11.04.2016 №0000014001 правомірно застосовано фінансові санкції у розмірі 6800,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.07.2001, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 568 017 0000 000048 (а.с.28).

02.02.2016 інспектором Котелевського ВП старшим лейтенантом поліції Кудиним В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 003393 стосовно гр. ОСОБА_2, яка працювала продавцем у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" у ФОП ОСОБА_1 (а.с.29).

Протоколом зафіксовано вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, шляхом реалізації неповнолітньому ОСОБА_4 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) пива "Туборг" місткістю 0,5 літрів. Пояснення гр. ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 долучено до матеріалів протоколу (а.с. 51, 53).

У письмових поясненнях від 02.02.2016, відібраних інспектором Котелевського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначив, що 02.02.2016 близько 15 год. 30 хв. придбав у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою с. Більськ, Котелевського району, пиво "Туборг" місткістю 0,5 л. Пояснював, що на запитання продавця про його вік, вказав 18 років, однак, підтверджуючих документів про його вік продавець не запитувала (а.с.53).

За змістом письмових пояснень ОСОБА_2, відібраних під час складання протоколу, встановлено, що остання 02.02.2016 працювала продавцем у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", близько 15 год. 30 хв. здійснила продаж пива "Туборг" місткістю 0,5 л., віком покупця поцікавилася, отримала відповідь, що йому виповнилося 18 років, але на підтвердження цього факту паспорта у нього не запитувала (а.с.51).

19.02.2016 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Більської сільської ради розглянуто адміністративну справу стосовно ОСОБА_2, за наслідками розгляду якої винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 510,00 грн (а.с.58).

ОСОБА_2 визнала свою вину та сплатила вищевказаний штраф (а.с.59).

11.04.2016 Гадяцькою ОДПІ винесено рішення №0000014001 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн за порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (а.с. 26-27).

Позивач не погодилась з указаним рішення про застосування фінансових санкцій №0000014001 від 11.04.2016, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону № 481/95 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 15-3 цього ж Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Із наведених приписів Закону слідує, що визначальним питанням для підтвердження чи спростування порушення є встановлення факту продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів саме особі, яка не досягла 18 років.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 481/95 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (надалі - Порядок № 790).

Пунктом 5 Порядку № 790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення стали матеріали правоохоронного органу, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 02.02.2016 № 003393.

Факт продажу спиртних напоїв неповнолітній особі ОСОБА_2 не потребує доведення в даному провадженні, оскільки даний факт визнається гр.ОСОБА_2, яка була допитана в якості свідка в ході судового розгляду адміністративної справи №816/543/16, та власне не заперечуються позивачем в адміністративному позові.

Так, відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 (а.с.91-95), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, судовим розглядом в адміністративній справі №816/543/16 встановлено, що 31.01.2016 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було розірвано трудовий договір, за яким ОСОБА_2 працювала продавцем, у зв'язку з тим, що позивач вирішила припинити свою підприємницьку діяльність у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 через його нерентабельність. Оскільки перспектив отримання іншої роботи в с. Більськ немає, то ОСОБА_2 вирішила взяти в оренду це приміщення та спробувати самостійно зайнятися підприємницькою діяльністю. Крім того встановлено, що ОСОБА_2 на момент перевірки 02.02.2016 ще не мала власних документів про зареєстровану підприємницьку діяльність, тому під час складання протоколу надала інспектору свої паспорт та ідентифікаційний код, інших документів надано не було (ні трудового договору, ні договорів оренди на приміщення, ні реєстраційних документів на підприємницьку діяльність), однак, розгубившись вказала, що в означеному магазині здійснювала підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, у якої вона працювала продавцем, що і було відображено в протоколі з її слів.

Указаною постановою визнано протиправним та скасовано рішення Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 11.04.2016 №0000024001 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №816/543/16, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, ухвалюючи таке рішення, суд встановив відсутність порушення в діях позивача щодо продажу алкогольного напою неповнолітній особі.

На запит суду з приводу надання інформації про належність приміщення за адресою: АДРЕСА_1, виконавчий комітет Більської сільської ради Котелевського району Полтавської області повідомив, що вказане приміщення належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2012 (а.с. 68-72).

Конверт із запитом суду, направлений на адресу ОСОБА_5, щодо підтвердження обставин укладення та розірвання договорів оренди із ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернувся до суду не врученим із поштовою відміткою "адресат не проживає" (а.с.78-80).

Враховуючи факти, встановлені у ході розгляду адміністративної справи №816/543/16, та наявну в матеріалах справи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39), з якої слідує, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 10.02.2016, про що в ЄДР внесено запис за №2 568 000 0000 001337, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно з наявних у матеріалах справи документів, протокол про адміністративне правопорушення від 02.02.2016 є єдиним документом, де зазначено про те, що ОСОБА_2 в цей момент працювала продавцем у ФОП ОСОБА_1 У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 не вказувала, що працювала у ФОП ОСОБА_1 Будь-яких інших документів на підтвердження цього факту до матеріалів про адміністративне правопорушення не додано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення від 02.02.2016, де зі слів ОСОБА_2 вказано, що остання працювала на цей час продавцем у ФОП ОСОБА_1, не є достатнім доказом указаної обставини без підтвердження належними документами, які як з'ясувалося в ході судового розгляду, не надавалися працівникам поліції.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень, покладено на контролюючий орган.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

У даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, враховуючи вищезазначене, з метою захисту прав позивача згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 11.04.2016 №0000014001.

Щодо тверджень позивача, що оскаржуване рішення прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, то слід зазначити наступне.

Приписи статті 17 Закону № 481/95 не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Водночас відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності ПК України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК України.

У свою чергу згідно з підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні ПК України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на ДФС.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів ДФС, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів, слід дійти висновку, що контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Отже, прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме цьому кодексу.

Таким чином, приписи статті 17 Закону можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні ПК України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам ПК України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 01.01.2011 (від часу набрання чинності ПК України) у контролюючих органів в розумінні ПК України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Водночас Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зауважив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Водночас судам необхідно враховувати, що незалежно від дефектів форми податкового повідомлення-рішення з визначення грошових зобов'язань за фінансовими санкціями за порушення законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів на такі повідомлення-рішення поширюється дія норм ПК України.

Приписи частини п'ятої статті 17 Закону, згідно з якими в судовому порядку стягуються не виконані суб'єктом господарювання рішення органів, уповноважених застосовувати санкції за порушення законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, можуть застосуватися лише в частині, що не суперечить ПК України.

Тому й передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому ПК України для узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. У свою чергу визначені такими рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають сплаті як грошові зобов'язання в розумінні ПК України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов'язковим направленням платникові податків податкових вимог тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням позивача, що оскаржуване рішення прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень. Однак, враховуючи, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень та зі змісту якого можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), то суд дійшов висновку, що наявність дефекту форми не є безумовною підставою для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування фінансових санкцій від 11.04.2016 №0000014001.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39741382) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна