Постанова № 68750686, 04.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 р. Справа № 804/3118/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді судді суддіТурлакової Н. В. Прудніка С.В. Царікової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява подана уповноваженим представником в інтересах ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);

зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);

зобов'язати Державну казначейську службу України надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

Позовні вимоги обгрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), якими постановлено стягнути на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 2936, 00 грн. та судові витрати у розмірі 487, 20 грн. Так, у позовній заяві зазначено, що виконавчі листи, видані на виконання вищезазначених судових рішень були направлені до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області ще у серпні 2015 року, проте станом на 28.04.2017р. рішення суду не виконано.В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у відповіді на його скаргу від 22.09.2016р., яку було перенаправлено із Міністерства фінансів України за належністю до Державної казначейської служби України, відповідач повідомив ОСОБА_4, що Казначейством будуть здійснені заходи щодо перерахування на його користь коштів згідно виконавчих документів за рішеннями суду лише після виконання рішень судів, які надійшли раніше. При цьому, у позовній заяві також зауважено, що із відповідей Казначейства слідує, що Державним бюджетом передбачені кошти на виконання рішень судів, однак Державною казначейською службою України, на думку позивача, не вживаються заходи для виконання судових рішень. Отже, позивач вважає, що станом на момент звернення до суду із даним позовом минуло вже півтора року з дня отримання відповідачем виконавчих листів на виконання рішень невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), однак дані судові рішення відповідачем не виконуються в порушення вимог ст. 124 Конституції України та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція Державної казначейської служби України відображена у запереченнях на позов та полягає у безпідставності позовних вимог. Відповідач стверджує, що виконання рішень поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, оскільки у тому разі, на думку відповідача, будуть порушені права осіб, які подавали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж ОСОБА_4 Окрім того, відповідач зауважує, що законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ. Казначейство, як зазначає відповідач, згідно наданих повноважень не має права законодавчої ініціативи та не має можливості встановлювати або змінювати бюджетні призначення, тому перерахування коштів із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, у якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що Казначейством постійно направляються листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040.

Позивач та його уповноважений за довіреністю представник у судове засідання призначене на 04.09.2017р. не з'явились, до суду надійшло клопотання представника позивача від 20.03.2017 №11236/17 про здійснення розгляду справи без участі ОСОБА_4 та його представника.

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у судове засідання призначене на 04.09.2017р. не з'явився, про дату та час розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 04.09.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2014р. ОСОБА_4 звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради щодо стягнення грошових сум, за результатами розгляду якого рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2015р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум - відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

07.07.2015р. Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), яким апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити та скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015р, ухваливше нове рішення, яким позовні вимоги задовольно частково та постановлено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_4 2936, 00 грн.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) проголошене у відкритому судовому засіданні від 07.07.2015р. у відповідності до положень ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України - набрало законної сили - 07.07.2015р.

29.09.2015р. Апеляційним судом Дніпропетровської області прийнято додаткове рішення по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), яким суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат та присудив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 487, 20 грн. Дане судове рішення набрало законної сили - 29.09.2015р.

Позивач зазначає, що разом із заявами про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області у серпні 2015 року були направлені виконавчі листи.

Зі змісту заперечень відповідача судом встановлено, що дані виконавчі документи надійшли і зареєстровані в органах Казначейства від 18.11.2015р. та перебувають на обліку до виконання із даної дати.

22.09.2016р. ОСОБА_5, як уповноважений за довіреністю представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_4, звернулась до Міністерства фінансів України із скаргою , у якій представник зауважила щодо невиконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), якими стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 487, 20 грн. та кошти у розмірі 2936, 00 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_5 звернулась до Міністерства фінансів України із вимогою про вжиття невідкладних заходів, спрямованих на виконання вищезазначених рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом перерахування ОСОБА_4 присуджених на його користь за рішеннями суду коштів з урахуванням компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду згідно вимог ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Також, у даній скарзі представник позивача просила надати інформацію про кількість виконаних виконавчих документів, що надійшли раніше поданих ОСОБА_4 рішення суду у період з 23.09.2015 на день надання відповіді на цю скаргу.

Окрім того, у даній скарзі ОСОБА_5 також звернулась до Міністерства фінансів України із вимогою щодо зобов'язання Управління Держказначейства у Дніпропетровській області надати у найкоротший строк виконати вимоги статтей 18-20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 40 Конституції України та надати на звернення від 25.07.2016р. обгрунтовану і вичерпну відповідь.

Листом від 10.10.2016р. за вих. №31-15050-11/23-3875/3043 Міністерство фінансів України направило за належністю скаргу ОСОБА_5 стосовно виконання рішень суду до Державної казначейської служби України із повідомленням про це скаржника.

У відповідь на отриману за вищезазначеним листом Міністерства фінансів України скаргу ОСОБА_5 стосовно виконання рішень суду Державною казначейською службою України було направлено лист (вих. №5-13/1331-17838 від 26.10.2016р.), у якому відповідач зазначив, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» перебувають виконавчі листи Ленінського районного суду м.Дніпропетровська по справам №2/205/646/15 про перерахування коштів на користь ОСОБА_4, які будуть перераховані у відповідності до вимог абз. 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., тобто після виконання рішень судів, що надійшли раніше.

Твердження Державної казначейської служби України наведені у даній відповіді підтверджуються роздрукуванням інтернет-сторінки на сайті Казначейства, із якої вбачається, що виконавчі листи по черговістю надходження значаться під №7284 та №7285.

Так, станом на 19.05.2017р. грошові кошти ОСОБА_4 сплачені не були, а рішення судів фактично не виконані, тому, на думку позивача, Державною казначейською службою України допущено протиправну бездіяльність у вигляді тривалого невиконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), у зв'язку з чим ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_4, звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Також, Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Зокрема, частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно із приписами Положення про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Підпунктом 4 пункту 4 Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 передбачено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Положень ч.ч. 2 та 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно із ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абз.1 пункту 2 Порядку №845).

Пунктом 25 Порядку №845 визначено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Поряд із цим відповідно до пункту 3 Порядку № 845 - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Наведений пункт прийнято у розвиток абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відповідно до якого «рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень.

Отже, незважаючи на те, що судові рішення мають обов'язковий характер, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» створено додатковий механізм їх гарантування. Так, частина перша статті 2 передбачає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання та ефективного захисту є безумовне виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, право на виконання судового рішення в розумний строк у такому випадку може бути самостійним об'єктом правового захисту.

Обов'язковість судових рішень гарантується ст. 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

При цьому, обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У випадку, що розглядається в рамках даної адміністративної справи, суд звертає увагу на те, що відповідачем вживалися активні дії щодо забезпечення виконання судових рішень, проте з об'єктивних причин виконати значний обсяг судових рішень, серед яких є і рішення відносно позивача, не є можливим.

Згідно із приписами ч. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та ерехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012р. - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України, забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 32 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України і відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

У зв'язку із зазначеними обставинами, Казначейство відповідно до п. 49 Порядку виконання рішень неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України та інших органів влади із відповідними запитами та пропозиціями про збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державною, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Так, як зазначає відповідач, станом на липень 2017 року на виконанні у Казначействі знаходиться виконавчі документи на суму понад 2,0 млрд. грн., які відносяться до першої та другої черги та надійшли і зареєстровані раніше виконавчих листів по справі №2/205/646/15.

Окрім того, відповідач зауважує, що вищезазначені виконавчі документи підлягають виконанню відповідно до бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - Програма), в той же час, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», передбачено лише по 144,75 млн. грн., у Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено на 2017 рік по Програмі 500,00 млн. грн.

Натомість, відповідач зазначає, що після виконання виконавчих документів згідно із черговістю надходження та у відповідності до норм чинного законодавства, а також за наявності відповідного фінансування, Казначейство матиме можливість здійснити заходи щодо перерахування коштів позивачу по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

Отже, із наданих відповідачем доказів вбачається, що рішення рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) в установленому законом порядку прийнято на виконання в порядку черговості, проте у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу бюджетних призначень, виконати дані рішення суду у визначений законом строк не було можливим.

При цьому, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною казначейською службою України постійно направлялися відповідні запити та доповідні записки до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та ін. посадовим особам міністерств із проханням збільшити бюджетних асигнувань за програмою з виконання судових рішень.

З огляду на це, на думку суду, відсутні підстави вважати, що відповідачем допускалася протиправна бездіяльність щодо невиконання рішень суду, а навпаки, ним вживались активні дії з вирішення цього питання, проте, з огляду на обставини, які від нього не залежали, виконати рішення у встановлений строк не було об'єктивної можливості.

Аналогічну правову позицію висловлював і Вищий адміністративний суд України (ухвала від 08 вересня 2016 року № 490/2479/16-а).

Наведене свідчить про відсутність ознак протиправності у бездіяльності Державної казначейської служби України, оскільки останньою вчинялись активні дії щодо виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Суд зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) та зобов'язання відповідача виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Державної казначейської служби України, подати звіт про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), слід зазначити, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи те, що судом визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню первісні вимоги позовної заяви ОСОБА_4, підстави для задоволення похідних позовних вимог також відсутні.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.186 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.В. Турлакова С.В. Пруднік О.В. Царікова