Ухвала суду № 68750600, 05.09.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 вересня 2017 року Житомир Справа № 806/1157/17

Категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шуляк Л.А. ,

при секретарі - Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача,

представника відповідача ,

представників третіх осіб, прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський граніт" до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Публічне акціонерне товариство "Головинський граніт" про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Головинський граніт" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.01.2017 ВП 42595654, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. (з урахуванням заяви від 12.06.2017, а.с.129).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що майно, яке описано виконавцем, не належить ПАТ "Головинський граніт", а є власністю ТОВ "Головинський граніт". Крім того, опис та арешт майна проведено понад суму стягнення, не за адресою реєстрації ПАТ"Головинський граніт", без участі уповноважених осіб боржника та за відсутності у виконавця переліку рухомого майна.

12.06.2017 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зокрема відповідач зазначає, що позивач не є учасником виконавчого провадження, а тому дані вимоги не можуть розглядатись в межах ст.181 КАС України. Враховуючи, що позивач вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, він має звертатись з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання посилаючись на те, що між ТОВ "Головинський граніт" та ПАТ "Головинський граніт" відсутній спір про право на майно, яке було арештоване.

Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та прокурор вважають клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Представник третьої особи - ПАТ "Головинський граніт" заперечував проти задоволення даного клопотання.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №42595654 про стягнення з ПАТ "Головинський граніт" заборгованості на користь юридичних осіб та держави описано на накладено арешт на майно ПАТ "Головинський граніт" (постанова від 20.01.2017, а.с.51-56).

При цьому, як встановлено судом, ТОВ "Головинський граніт" не є учасником виконавчого провадження ВП №42595654.

Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 року №3, де в пункті 17 зазначено, що судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Згідно з частиною 1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначалось, в обґрунтування позову позивач посилався на те, що майно, яке описано виконавцем, не належить ПАТ "Головинський граніт", а є власністю ТОВ "Головинський граніт", отже існує спір про право на майно, яке описано та арештовано.

Посилання позивача на те, що опис та арешт майна проведено понад суму стягнення, не за адресою реєстрації ПАТ "Головинський граніт", без участі уповноважених осіб боржника та за відсутності у виконавця переліку рухомого майна може свідчити про порушення державним виконавцем прав та інтересів боржника - ПАТ "Головинський граніт", а не безпосередньо ТОВ "Головинський граніт".

Крім того, суд враховує, що в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває справа №806/7/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 20.01.2017 р. ВП 42595654, отже боржник не позбавлений права на судовий захист у межах даного провадження.

Для того, щоб визначити підсудність спору необхідно брати до уваги не тільки суб'єктний склад, але і встановлювати характер правовідносин із яких він виник. Для адміністративного судочинства визначальним є наявність публічно-правового спору, при цьому юридична рівність сторін правовідношення відсутня, а навпаки один із суб'єктів має владні повноваження по відношенню до іншого.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На виконання ч.2 ст.157 КАС України суд роз'яснює позивачу, що згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди вирішують зокрема спори, пов'язані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права, а тому розгляд справи про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст. 157,160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі №806/1157/17.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2017