Постанова № 6874666, 27.10.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-4277/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Балан Марині Анатоліївні,

за участю представника позивача Годуна Костянтина Олексійовича,

у відсутність представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області до Споживчого товариства Стильпро стягнення заборгованості по штрафній санкції за порушення податкового законодавства,

встановив:

у жовтні 2009 року Липовецька міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (Липовецька МДПІ) звернулась в суд з позовом до Споживчого товариства Стиль(СТ Стиль) про стягнення 1850 грн заборгованості по штрафних санкціях за порушення податкового законодавства.

Зазначали, що за результатом проведеної перевірки щодо дотримання СТ Стильпорядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг(Закон №265), а відтак, податковим органом прийнято рішення від 15 квітня 2009 року №0000152301 про застосування до нього штрафної санкції в сумі 1850 грн.

Посилаючись на те, що вказана сума СТ Стильв добровільному порядку не сплачена, а також на те, що для належного виконання обовязків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача фінансову санкцію в розмірі 1850 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник Липовецької МДПІ позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу докази.

На стадії зясування явки представника відповідача, надав суду заяву СТ Стиль, згідно з якою вони визнають позовні вимоги в повному обсязі та у випадку не зявлення повноважного представника в судове засідання, просять розглянути справу у їх відсутність.

Надана заява судом долучена до матеріалів справи (а.с. 15).

Враховуючи, що відповідач про судове засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року (а.с. 13), враховуючи подану заяву, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно, обєктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи СТ Стильзареєстроване Погребищенською районною державною адміністрацією у Вінницькій області 12 листопада 2002 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №04051098Ю0010173 (а.с. 5).

Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики №4000 відповідач включений до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 7).

Крім того, СТ Стиль взяте на облік як платник податків Липовецькою МДПІ.

Відтак, 14 квітня 2009 року головним та старшим державними податковими ревізорами-інспекторами Липовецької МДПІ Гуменюк Т.М. й Синюченко А.І., згідно направлень від 13 квітня 2009 року №12, №13, проведено перевірку господарської одиниці-магазину, який розташований по вул. Коцюбинського, смт Крижопіль, Вінницька область та належить Споживчому товариству Стиль, щодо дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт від 14 квітня 2009 року №0010/02/17/23-32144276, у якому встановлено порушення СТ Стильпунктів 1, 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, без роздрукування відповідного розрахункового документі, що підтверджує виконання розрахункових операцій; невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (а.с. 8).

15 квітня 2009 року Липовецькою МДПІ прийнято рішення №0000152301 про застосування до відповідача штрафної санкції в розмірі 1850 грн.

Дане рішення отримане відповідачем 23 квітня 2009 року, про що свідчить корінець рішення, підписаний головним бухгалтером відповідача Постоловською К.Л. (а.с. 9).

На час звернення податкового органу до суду вказана заборгованість підтверджується витягом із картки особового рахунку платника (а.с. 6), заявою відповідача про визнання позовних вимог та відповідно не оскарженням рішення від 15 квітня 2009 року №0000152301 в установленому законом порядку.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 Про державну податкову службу України, згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугза виявлені порушення до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Сума зазначеної фінансової санкції, підлягає перерахуванню субєктом підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування такої санкції (ст. 25 Закону №265).

За своєю суттю штрафна санкція, застосована Липовецькою МДПІ до відповідача за порушення вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугвідповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України Про державну податкову службу України, є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 4 частин першої статті 17.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Українідо функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та обєднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Тобто, стягнення суми заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив суму фінансової санкції в розмірі 1850 грн, хоча її і визнає.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобовязання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамищодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у звязку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобовязання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобовязанням у розумінні Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, то вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що вимоги Липовецької МДПІ є обґрунтованими, заявленими в межах наданих законом повноважень, відповідають дійсним обставинам, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та визнаються відповідачем, а також те, що на час вирішення справи, докази про сплату СТ Стильзаборгованості по фінансовій санкції відсутні, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Споживчого товариства Стиль(вул. Б. Хмельницького, 78, смт Погребище, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32144276) на користь Державного бюджету України (р/р 31110104700469 у ГУДК у Вінницькій області, код банку 802015, код платежу 21080900) заборгованість зі сплати фінансової санкції в розмірі 1850 грн за рахунок майна.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 28.10.2009.

Суддя/підпис/Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: