Постанова № 68742155, 05.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 904/9939/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуНовомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р.та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р.у справі№904/9939/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ"до1. Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 2. Управління державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської областіза участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області провідшкодування шкоди в розмірі 81728,72грн.

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідачів 1. Савчина Г.К., Рожиної О.Г.

2. не з'явились;

третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" (надалі - позивач та/або ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (надалі - відповідач-1 та/або ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції) та Державної казначейської служби України Головного управління в Дніпропетровській області про стягнення з ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції 81728,72 грн. шкоди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016р. замінено відповідача-2 Державну казначейську службу України Головного управління в Дніпропетровській області на належного відповідача-2 Управління державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/9939/15 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 29627,06 грн. за завдану шкоду, у решті позову відмовлено. Відмовлено у позові до Управління державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області. Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 444,41 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Сизько І.А., суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/9939/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області (правонаступник відповідача-1 замінений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017р.) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі №904/9939/15 від 17.03.2016р.

У судове засідання суду касаційної інстанції представники заявника касаційної скарги не з'явились, хоча про час і місце слухання справи були повідомленні належним чином. У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області в межах вимог заявлених у касаційній скарзі останнього.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі №904/7501/14 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі підприємець ОСОБА_1) до ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" на користь підприємця ОСОБА_1. 212355 грн. основного боргу, 17404, 85 грн. пені, 38084,06 грн. інфляційних втрат та 5416,88 грн. витрат по сплаті судового збору; провадження у справі в частині стягнення 3000 грн. основного боргу припинено; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з підприємця ОСОБА_1. в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 470, 77 грн.

28.11.2014р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. по справі №904/7501/14 видано наказ.

04.12.2014р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45714632 щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2014р. №904/7501/14 про стягнення з ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" на користь підприємця ОСОБА_1. зазначеної в наказі суми коштів, в якій боржнику запропоновано виконати наказ самостійно до 11.12.2014р. та попереджено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк буде стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.

18.12.2014р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках: №26051050219547 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299; №26006060094150 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299; №26049050206506 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299; №26009001306092 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394; №26043001306092 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394; №26105002306092 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394, що належать боржнику ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ", оскільки до 11.12.2014р. ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" самостійно наказ господарського суду не виконано.

Як встановлено судами, ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції по виконавчому провадженню №45714632 перераховано підприємцю ОСОБА_1. 11 000 грн. ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" самостійно сплачено підприємцю ОСОБА_1. 6000 грн. на виконання рішення суду по справі №904/7501/14.

18.02.2015р. постановою Вищого господарського суду України у справі №904/7501/14 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ"; скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. про повернення без розгляду апеляційної скарги ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" по справі №904/7501/14; справу №904/7501/14 передано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

18.03.2015р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/7501/14 відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. по справі №904/7501/14 до розгляду.

19.03.2015р. на адресу відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції надійшла заява ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" про зупинення провадження виконавчих дій по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/7501/14 від 28.11.2014р. по виконавчому провадженню №45714632.

Судами встановлено, що 20.03.2015р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа від 28.11.2014р. №904/7501/14 органу, що його видав, якою також припинено чинність арешту майна боржника, арешту розрахункових рахунків та скасовано інші заходи примусового виконання рішення у зв'язку з отриманням ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/7501/14 від 18.03.2014р.

20.03.2015р. з супровідним листом №В13/3368 наказ від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14 з постановою державної виконавчої служби від 20.03.2015р. надіслано на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

28.04.2015р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі №904/7501/14 залишено без змін.

12.05.2015р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47509720 з виконання наказу від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14 на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.05.2015р.

26.05.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі №904/7501/14 виконано відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 256260,79 грн., що знаходились на депозитному рахунку відповідача-1 на рахунок стягувача підприємця ОСОБА_1.

Тобто, як встановлено судами, на виконання рішення суду у справі №904/7501/14 відповідачем-1 було відкрито два виконавчих провадження: перше - постановою від 04.12.2014р. №45714632 (20.03.2015р. винесено постанову про повернення виконавчого документу від 28.11.2014р. №904/7501/14 органу, що його видав); друге - постановою від 12.05.2015р. №47509720.

Разом з тим, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. у справі №907/5272/15 за позовом підприємця ОСОБА_1. до ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" про стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №904/7501/14, зміненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р., позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" 81728,72 грн., де 3001,04 грн. 3% річних, 76004,53 грн. інфляційні втрати, 1815,43 грн. судовий збір за розгляд справи та 907,72 грн. за перегляд справи в апеляційному порядку. Як зазначено судами, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. по справі №904/5272/15 встановлено період прострочення виконання ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" рішення суду по справі №904/7501/14, а саме, з 28.11.2014р. по 27.05.2015р.

Підставою для виникнення спору у даній справі за твердженням позивача є те, що під час виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7501/14 ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції завдана йому шкода на загальну суму 81728,72 грн., оскільки відповідач-1 без поважної причини не перерахував грошові кошти під час першого виконавчого провадження №45714632, тоді як було достатньо часу та грошових коштів на рахунках позивача для виконання рішення суду з 18.12.2014р. (накладання арешту на рахунок) по 20.03.2015р. (повернення виконавчого документа), а також без правових підстав утримував грошові кошти на своєму депозитному рахунку в період з 20.03.2015р. (повернення виконавчого документа) до 12.05.2015р. (відкриття другого виконавчого провадження №47509720), а виконання другого виконавчого провадження умисно затягувалося.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Водночас за вимогами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 Цивільного кодексу України).

Тобто, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відтак необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби та/або його посадової особи) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є:

- факт неправомірних дій цього державного органу та/або його посадових осіб;

- наявність шкоди та

- причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.01.2013р. у справі №3-72гс12.

Як роз'яснено у п.п. 2,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте зі змісту оскаржуваних рішення та постанови вбачається, що суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням предмету спору, тобто не встановили наявності вищеперелічених трьох елементів, необхідних для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування шкоди в порядку визначеному ст.1174 Цивільного кодексу України. Зазначені обставини взагалі не знайшли свого відображення в оскаржуваних судових актах. Тобто судами надано неповну юридичну оцінку обставинам справи, що призвело до передчасних висновків.

Так, суди, задовольнивши позовні вимоги частково, - стягнувши з відповідача-1 шкоду пропорційно стягнутій з позивача сумі 3% річних та інфляційних втрат у справі №904/5272/15 (за несвоєчасність виконання рішення у даній справі №904/9939/15), не встановили у чому саме проявляється безпосередній причинний зв'язок між заявленою позивачем до стягнення шкодою та певними діями відповідача-1. Та власне чи є заявлені позивачами вимоги шкодою, яка підлягає відшкодуванню у розумінні вимог ст.1173,1174 Цивільного кодексу України та на підставі яких документів у справі та правових норм суди дійшли висновку про встановлений чи наявний факт неправомірних дій відповідача-1 та/або його посадових осіб.

Разом з тим, пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 01.11.1996р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як роз'яснено у постанові пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону №202/98-ВР, ст. 86 Закону № 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Аналогічне за змістом положення містить і п.28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" №6 від 07.02.2014р. згідно якого при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", а також з положень статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до приписів частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", викладених у п. 101 постанови від 31.03.1995 року № 4 судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Цивільне законодавство визначає (ст. 174 Цивільного кодексу України), що держава як самостійний учасник цивільних відносин, як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене майно, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (ст.ст. 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (ст. 56 Конституції України).

Отже, Конституція України гарантує у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів органів державної влади.

Відтак, встановивши, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними діями органу державної влади, судам слід було врахувати, що відшкодування шкоди має бути здійснено за рахунок держави, а не за рахунок відповідача-1, оскільки в таких випадках відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 56 Конституції України відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у рішенні суду, прийнятій за результатами такого розгляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/9939/15 скасувати.

Справу №904/9939/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук