Рішення № 68742086, 30.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17631/16 30.08.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини

"Медлайн"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

про припинення використання ділової репутації

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Цубері Ю.Ю.,

за участю представників:

від позивача: Кондратенко Т.О. за довіреністю № 73 від 17.12.2014 р.;

ОСОБА_3 - директор;

від відповідача: Джяутов В.В. за довіреністю №б/н від 21.06.2016 р.;

від третьої особи: Тонконожко Є.П. за ордером № КВ 263172 від 03.10.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн" про припинення використання ділової репутації.

Ухвалою суду від 29.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.10.2016 р.

У судове засідання 18.10.2016 р. представник відповідача не з'явився, проте 17.10.2016р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла телефонограма про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2016 р.

25.10.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про відкладення розгляду справи, пояснення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.10.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заява про відсутність аналогічного спору та пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи.

25.10.2016 р. від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо залучення до справи.

У судовому засіданні 25.10.2016 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 25.10.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 25.10.2016 р. оголошувалась перерва до 23.11.2016 р.

23.11.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалами суду від 23.11.2016 р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; та призначено у справі судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручити Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 501), та зупинено провадження у справі.

17.02.2017 р. до господарського суду міста Києва надійшло повідомлення про неможливість проведення експертного дослідження у зв'язку з несплатою його вартості, та матеріали справи №910/17631/16.

Ухвалою від 23.02.2017 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.03.2017 р.

07.03.2017 р. від позивача надійшли пояснення по справі.

15.03.2017 р. від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою від 15.03.2017 р. судом встановлено, що на схожість позначень, що використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн", з комерційним найменуванням позивача та позначеннями, зареєстрованими за Свідоцтвами України № 29714 від 17.02.2003 р., № 187382 від 25.06.2014 р., № 196602 від 25.02.2015 р., № 206149 від 25.11.2015 р., яка на підставу заявлених вимог посилається саме позивач, таким чином, саме позивач має, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, доводити схожість таких позначень у порядку і спосіб, передбачений чинним законодавством України, в тому числі, шляхом проведення експертного дослідження, необхідність якого встановлена судом.

Ухвалами від 15.03.2017 р. витрати з оплати вартості судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 23.11.2016 р. у справі №910/17631/16, покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" попередньо на вимогу експерта оплатити вартість експертизи; та зупинено провадження у справі.

До господарського суду міста Києва з Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшло повідомлення про несплату вартості судової експертизи та матеріали справи № 910/17631/16.

Ухвалою від 11.08.2017 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.08.2017 р.

29.08.2017 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 30.08.2017 р. представник відповідача подав письмові пояснення по справі.

Представники позивача у судовому засіданні 30.08.2017 р. підтримали заяву про відвід судді, подану 17.03.2017 р.

Ухвалою від 30.08.2017 р. відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 30.08.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн" (відповідач) про припинення використання ділової репутації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн", при здійсненні власної господарської діяльності, порушує права позивача на комерційне найменування та позначення, зареєстровані за Свідоцтвами України № 29714 від 17.02.2003 р., № 187382 від 25.06.2014 р., № 196602 від 25.02.2015 р., № 206149 від 25.11.2015 р., шляхом використання позначення, схожого до ступнею змішування (настільки, що їх можна сплутати) із вказаними знаками та призводить до введення споживачів в оману щодо особи, яка надає послуги, відносно позивача.

Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн", не являється схожим до ступнею змішування (настільки, що їх можна сплутати), з комерційним найменуванням позивача та позначеннями за Свідоцтвами України № 29714 від 17.02.2003 р., № 187382 від 25.06.2014 р., № 196602 від 25.02.2015 р., № 206149 від 25.11.2015 р., послуги, що надаються відповідачем, не являються тотожними послугам, що надаються позивачем.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно зі ст. 16 Закону, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Як роз'яснено п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, виключно на позивача покладається обов'язок доведення факту схожості позначень, які використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн", з комерційним найменуванням позивача та позначеннями, зареєстрованими за Свідоцтвами України № 29714 від 17.02.2003 р., № 187382 від 25.06.2014 р., № 196602 від 25.02.2015 р., № 206149 від 25.11.2015 р.

З метою встановлення дійсних обставин схожості позначень, які використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн", з комерційним найменуванням позивача та позначеннями, зареєстрованими за Свідоцтвами України № 29714 від 17.02.2003 р., № 187382 від 25.06.2014 р., № 196602 від 25.02.2015 р., № 206149 від 25.11.2015 р., у справі призначалась судова експертиза у сфері інтелектуальної власності, оскільки встановлення вказаних обставин потребує спеціальних знань.

Положеннями ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

У зв'язку з несплатою вартості експертного досліджень як позивачем, так і відповідачем, призначена судом експертиза залишилась без виконання.

Таким чином, позивач не скористався наданим йому правом підтвердити підстави та вимоги позовної заяви належними і допустимими доказами.

Водночас, судом було здійснено самостійне дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про те, що найменування відповідача - "Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн", не являється схожим настільки, що його можна сплутати, із найменування позивача - "Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф", та з позначеннями, захищеними Свідоцтвами України № 29714 від 17.02.2003 р., № 187382 від 25.06.2014 р., № 196602 від 25.02.2015 р., № 206149 від 25.11.2015 р., використання відповідачем найменування "Центр сімейної медицини "Медлайн" не може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги, відносно позивача.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Медлайн" про припинення використання ділової репутації.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.09.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна