Ухвала суду № 68741912, 22.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Київ К/800/16575/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Маринчак Н.Є., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року

у справі № 808/730/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь»

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 808/730/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 21.12.2012 року № 0000742301 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, відповідачем складено акт від 19.12.2012 року № 473/22-11/30284993, яким встановлено зокрема порушення: - п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 305 068, 00 грн. та завищено від'ємне значення на суму 10 595, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 305 069, 00 грн. в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 305 068, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 1, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агроальянс».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з контрагентом ТОВ «Агроальянс» на підставі договору поставки, предметом якого є поставка та передача у власність товару - насіння гарбузового.

Реальність даної господарської операції підтверджується договором, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.

Завантаження та перевезення (транспортування) товару здійснювалось позивачем самостійно власним транспортом, наявність якого на момент здійснення господарської операції підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки Камаз та довідкою Енергодарського ВРЕР УДАІ ГУМВС України.

Позивачем також надано Баланс сільськогосподарської продукції за 2011 рік та Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2011 року, з яких вбачається наявність у контрагента позивача товару - насіння гарбузового в кількості, необхідній для виконання умов договору поставки.

На момент здійснення господарської операції позивач та його контрагент були в установленому законом порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджується подальша реалізація придбаного товару.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі № 808/730/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Н.Є.Маринчак

В.П.Юрченко