Ухвала суду № 68740980, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2017 р. м. Київ К/800/31661/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі № 825/3606/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року № 0001621700, яким підприємцю збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з ПДВ у сумі 4080,00 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року № 0001621700.

У касаційній скарзі Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення підприємцю грошового зобов'язання за штрафним фінансовими санкціями з ПДВ згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 27 травня 2013 року № 78/17-124/3032418479 щодо результатів проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих підприємцем у податковій звітності з ПДВ за січень-квітень 2013 року.

Згідно з висновками цього акту позивачем порушено п. 49.1, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок неподання податкових декларацій з ПДВ у період, охоплений перевіркою.

Підставою таких висновків стала податкова інформація щодо господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 (використаний акт податкової перевірки від 13 травня 2013 року № 100/17/3032418479 за період з 11 серпня 2012 року по 31 грудень 2012 року), відповідно до якої обсяг наданих підприємцем послуг протягом періоду з 29 серпня 2011 року по 03 липня 2012 року становив 302308,00 грн. Однак, у результаті перевищення обсягу продажу у 300000,00 грн, яке відбулося у липні 2012 року, ФОП ОСОБА_4 станом на 31 грудня 2012 року платником ПДВ не зареєструвався та податкові зобов'язання з ПДВ не декларував.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що до особи, яка не зареєстрована платником ПДВ, фінансові санкції за неподання податкової звітності не застосовуються. При цьому як на підставу таких висновків суд послався на Узагальнюючу консультацію щодо окремих питань, пов'язаних з обов'язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, затвердженої Наказом ДПС України від 06 липня 2012 року № 588, та положення п. 53.1 ст. 53 ПК України, яким передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Аналіз положень ст. 53 ПК України дає підстави для висновку, що податкові консультації не мають сили правового акта, фактично є позицією податкового органу щодо того, як повинна застосовуватися норма права, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до положень п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10 ст. 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, у разі якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, не подала до органу ДПС Заяву № 1-ПДВ або подала її з порушенням строку, встановленого п. 183.2 ст. 183 ПК України, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Поряд з цим п. 120.1 ст. 120 ПК України (у редакції, з що діяла на момент прийняття податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір) передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, відповідальність за неподання податкових декларацій поширюється на осіб, які зобов'язані нараховувати та сплачувати податки, але цей обов'язок не виконували.

При цьому повторність та відповідно застосування більш жорсткої фінансової санкції можливо лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми.

Суди попередніх інстанцій наведені вище норми податкового законодавства не врахували.

Також, з метою правильного вирішення справи, суди не перевірили належним чином доводи сторін щодо обов'язкової реєстрації позивача платником ПДВ з серпня 2012 року; чи оскаржувалось підприємцем в адміністративному/судовому порядку податкове повідомлення - рішення щодо застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680,00 грн за неподання податкових декларацій, прийняте за на підставі акту перевірки від 13 травня 2013 року № 100/17/3032418479, висновки якого стали підставою для застосування до ФОП ОСОБА_4 фінансових санкцій за порушення, вчинене повторно, які є предметом спору у цій справі.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи судом касаційної інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 825/3606/13-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна