Ухвала суду № 68740967, 12.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/6588/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області)

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року

у справі № 813/5494/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1"

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (далі - позивач, ТОВ "Транс-Сервіс-1") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2015 року № 0000432200, № 0000422200, № 0000442200.

Львівський окружний адміністративний суд від 15 грудня 2015 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26 червня 2015 року № 0000432200, № 0000422200, № 0000442200; присудив на користь ТОВ "Транс-Сервіс-1" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 941808,16 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 лютого 2017 року апеляційну скаргу ДПІ повернув, відмовивши у задоволені клопотання про продовження процесуального строку.

У касаційній скарзі Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи направити до Львівського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1035988,98 грн Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2016 року первісно подану ДПІ апеляційну скаргу повернув.

16 грудня 2016 року ДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою повторно.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог ч. 2 ст. 186 та ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених для подання апеляційної скарги, а особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою ДПІ надано тридцятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Зазначене судове рішення вручено відповідачу 28 грудня 2016 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19 т. 15).

У межах строку, встановленого ухвалою суду для усунення недоліків апеляційної скарги, податковий орган звернувся до суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Обґрунтовуючи вимоги заяви про продовження процесуального строку, відповідач фактично посилається на відсутність кошторисних призначень на сплату судового збору.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 лютого 2017 року у задоволені клопотання про продовження процесуального строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовив, а апеляційну скаргу повернув.

Відмовляючи у задоволені клопотання та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Посилаючись на рівність учасників процесу, як одного із принципів правосуддя, суд дійшов висновку, що відсутність чи недостатність фінансування діяльності бюджетної установи не може свідчити про наявність підстав для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Тобто, продовження строку являє собою надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений строк.

Питання про поважність причин для продовження процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

У п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Львівський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у продовженні процесуального строку для сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу ДПІ (ухвала від 03 лютого 2017 року), діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому повернення апеляційної скарги з підстав передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі № 813/5494/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.В. Борисенко

__ Т.М. Шипуліна