Ухвала суду № 68740959, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/19065/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Баркова С.Є., відповідача Демченка С.В., прокурора Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року

у справі № 2а-0870/3668/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС)

за участі Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000170801, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2011 року на 3622576,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000170801.

У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 21 квітня 2011 року № 235/08-01/00191230 про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" щодо правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за лютий 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за цей же податковий період, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року. Згідно з цим висновком ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" порушено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на загальну суму 3622576,00 грн. Як на підставу таких висновків СДПІ посилається на те, що метою товариства було отримання лише податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, оскільки за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів - постачальників позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями постачальників у ланцюгу постачання товару (послуг) та сумою податкового кредиту, який взяв участь у формуванні бюджетного відшкодування.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з яким погодився апеляційний суд, вмотивований тим, що факт здійснення господарських операцій з придбання товару (металопродукція) є встановленим в судовому процесі, а порушення контрагентами податкового законодавства не є підставою у даному випадку для позбавлення товариства права на відшкодування ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 цієї статті).

Водночас, наявність у платника податку, виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, якщо податковий орган посилається на безтоварність операцій та їх фіктивність.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

При цьому норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 грудня 2007 року, від 13 січня 2009 року, від 31 січня 2011 року (справи № 21-1376во06, № 21-1578во08, № 21-42а10 відповідно). Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування, у разі коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге.

У судовому процесі суди встановили, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача мали господарську та податкову правосуб'єктність, придбана на договірних засадах металопродукція була використана у межах господарської діяльності, а її придбання підтверджено належними первинними документами, які були надані і під час податкової перевірки.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали належну оцінку наведеним обставинам та зробили обґрунтований висновок, що СДПІ не доведено безпідставність заявленої товариством до відшкодування суми ПДВ за лютий 2011 року.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі № 2а-0870/3668/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна