Ухвала суду № 68740950, 12.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/5799/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Ніколюк О.Л., відповідача Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року

у справі № 810/5154/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Талісман"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Талісман" (далі - ТОВ ВКФ "Талісман", позивач) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі - ОДПІ, відповідач) в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 18 травня 2013 року № 0002602202 та № 0002612202, якими товариству збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 526767,00 грн та з податку на прибуток на суму 460920,00 грн відповідно.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2013 у задоволенні позову ТОВ ВКФ "Талісман" відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2014 постанову суду першої інстанції скасував, позов ТОВ ВКФ "Талісман" задовольнив: податкові повідомлення - рішення ОДПІ від 18 травня 2013 року № 0002602202 та № 0002612202 визнав протиправними та скасував.

У касаційній скарзі Броварська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Київській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 351178,00 грн та з податку на прибуток у сумі 368736,00 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в розмірі 175589,00 грн за платежем з ПДВ та 92184,00 грн. - з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 18 травня 2013 року № 0002602202 та № 0002612202 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 26 квітня 2013 року № 392/222/13732199 позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ "Талісман" з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при проведенні господарських операцій за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року. Згідно з висновками цього акту позивач, у період охоплений перевіркою, занизив податкові зобов'язання з ПДВ, зокрема за січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 року, та з податку на прибуток за І-й - ІІ-й квартали 2012 року на вказані вище суми внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 351178,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Ферріт-Д", ТОВ "Галактика М", та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів у зазначених постачальників.

Висновок ОДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Ферріт-Д", ТОВ "Галактика М" не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними, які спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Ферріт-Д", ТОВ "Галактика М", отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкових перевірок зазначених постачальників, система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), згідно з якою господарська діяльність вказаних юридичних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; вказані підприємства не мають матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Крім того, податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недостовірність даних податкового обліку позивача послався на відсутність під час перевірки документів щодо перевезення придбаного у ТОВ "Ферріт-Д", ТОВ "Галактика М" товару (листва декоративна, штифти, комплекти карнизів європаз, ножі для зачеканки, несучі профілі, анкери, болти).

Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин під час проведення перевірки, а також досліджених у судовому процесі обставин щодо обсягу матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для обробки алюмінієвих профілів, у позивача; місця знаходження контрагентів (м. Дніпропетровськ) та складів/виробничих потужностей позивача (м. Бровари); припинення ТОВ "Галактика М", ТОВ "Ферріт-Д" та ПП "Волга" (перевізник) наприкінці 2012 року та у 2013 році відповідно, - дійшов висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ "Галактика М", ТОВ "Ферріт-Д".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд, дослідивши доводи контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем своїх даних податкового обліку та надані останнім проти цих доводів докази, дійшов висновку, що вчинені ТОВ ВКФ "Талісман" господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з положеннями п. 138. 1 ст. 138 ПК України в редакції до внесення змін Законом України від 17 липня 2015 року № 652-УІІІ (набрав чинності з 13 серпня 2015 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У судовому процесі суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ ВКФ "Талісман" з метою здійснення господарської діяльності, основним видом якого за КВЕД є: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; оброблення металів та нанесення покриття на метали; механічне оброблення металевих виробів; неспеціалізована оптова торгівля, на підставі договорів із ТОВ "Галактика М" та ТОВ "Ферріт-Д" від 19 грудня 2011 року № 71, № 72, від 08 лютого 2012 року № 08/02, від 24 лютого 2012 року № 24/02 придбав товар (листва декоративна, штифти, комплекти карнизів європаз, ножі для зачеканки, несучі профілі, анкери, болти тощо) та послуги (підготовка поверхонь алюмінієвих профілів до фарбування, нанесення на ці поверхні полімерного покриття; збір заготовки, нарізка профілю за розміром, торцювання, свердління отворів, приведення профілю до товарного вигляду, пакування тощо). Контрагенти на адресу ТОВ ВКФ "Талісман" виписали рахунки - фактури, податкові та видаткові накладні, а позивач оприбуткував товар, прийняв роботи, що підтверджено прибутковими накладними та актами прийняття - виконаних робіт, та провів розрахунки з постачальниками. Перевезення придбаного позивачем товару у межах договорів із ТОВ "Галактика М" та ТОВ "Ферріт-Д" здійснено за рахунок позивача із залученням перевізника ПП "Волга", що підтверджено товарно-транспортними накладними. Також суд врахував обставини щодо наявності у контрагентів товариства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій та відсутності з боку контролюючого органу доказів щодо притягнення посадових осіб ТОВ "Галактика М" та ТОВ "Ферріт-Д" до кримінальної відповідальності за фіктивну господарську діяльність або інші правопорушення.

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, та з огляду на відсутність доказів з боку ОДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентами податкового законодавства чи-то сприяння їм в цьому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі № 810/5154/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.В. Борисенко

__ Т.М. Шипуліна