Ухвала суду № 68740436, 05.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України в місті Тернополі Тернопільської області, про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, яким просила зобов'язати відповідача сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3897,50 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 12.11.2016 року вперше придбала житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - двокімнатну квартиру № 74, що розташована в будинку № 5б по вул. М.Коцюбинського в м. Тернополі і при оформленні документів безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3897,50 грн., який підлягає поверненню. В свою чергу, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Також, на думку апелянта, надані позивачем документи лише підтверджують факт нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла, а не факт придбання нею житла вперше і відсутність фактів придбання житла раніше.

В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 12.11.2016 року відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Перед укладенням даного договору позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості - 3897,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 11.11.2016 року № 58 і не заперечується відповідачем.

17.11.2016 року позивач звернулась до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у вказаній сумі.

Однак листом від 18.11.2016 року № 14952/07 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для повернення вказаного збору немає, мотивуючи відмову тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій (відмови) відповідача з наступних підстав.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз. 1 п. 9 ст. 1 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є, зокрема, фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій регулюються «Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Зокрема, п. 15-1 цього Порядку (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

А згідно з п. 15-3 цього Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, із системного аналізу наведених правових актів слідує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Водночас, слід зазначити, що на час придбання позивачем нерухомого майна та на час судового розгляду справи відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, зокрема, не існує єдиної бази (реєстру) для визначення первинного придбання нерухомого майна особою, а також відсутній компетентний орган, який формує та надає таку інформацію.

Тому, враховуючи предмет доказування в даній справі та загальні засади адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що обов'язок довести правомірність своєї відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3897,50 грн. покладено саме на Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області як суб'єкта владних повноважень, що безпосередньо передбачено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вимогам наведеної норми відповідач не надав жодних доказів того, що ОСОБА_1 придбавала чи була власником житла до моменту придбання зазначеної вище квартири по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2016 року, а також доказів того, яких заходів вживало Управління для з'ясування цих обставин, а лише констатує про відсутність в органів Пенсійного фонду України таких відомостей.

При цьому, колегія суддів вважає, що неможливість встановити придбання житла конкретною особою вперше не може бути підставою для позбавлення такої особи права на встановлені законом пільги із сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може негативно впливати на визначені законодавством права громадян.

Водночас, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_1 є власником 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1. Також згідно з довідкою ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 21.01.2017 року № 134 ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3, яка належить їй на праві приватної власності і зареєстрована за нею на підставі розпорядження органу приватизації від 15.06.2007 року № 10334.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 12.11.2016 року вперше придбала нерухоме майно - двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1, а тому при оформленні права власності на це майно безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3897,50 грн.

В свою чергу, як також правильно зазначив суд першої інстанції, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не здобуто.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

А відповідно до п. 39 ст. 2 цього Кодексу органи, що контролюють справляння надходжень бюджету - це органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», Пенсійний фонд України визначено в переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі-продажу нерухомого майна.

А відповідно до п. 2.2 «Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі), визначені «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище положення нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано зобов'язав Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3897,50 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 819/1612/16 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України в місті Тернополі Тернопільської області, про зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.