Ухвала суду № 68739920, 25.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/777/17 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області (форма «Ф») від 30 червня 2016 року №29991-13.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невірного застосування судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач є власником легкового автомобіля, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому спірне податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу марки Audi, модель Q7, з об'ємом двигуна 2967 куб.см, тип пального «D», 2015 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 10 липня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

30 червня 2016 року Чернігівською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №29991-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. з граничним строком сплати - 60 днів з дня вручення, яке було направлено на адресу позивача 21 липня 2016 року.

Конверт з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було повернуто відправнику у зв'язку з закінченням строку згідно довідки відділення поштового зв'язку, та фактично податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №29991-13 було отримано позивачем разом з листом Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 11 січня 2017 року №275/Г/25-22-13-04-26.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. відбувалося з порушеннями вимог Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З аналізу наведених норм вбачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.

У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, в силу п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно пп.12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішенням Чернігівської міської ради 47 сесії VІ скликання від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» встановлено на території м.Чернігова місцеві податки, зокрема, транспортний податок.

Додатком 3 до рішення Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» є Положення про транспортний податок, відповідно до п.п.2-6 якого платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Положення є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Положення. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Положення. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Враховуючи, що рішення Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки», яким встановлено транспортний податок, було прийнято та оприлюднено після 15 липня 2014 року та до 15 липня 2015 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році - відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається саме з 01 січня 2016 року.

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» наведеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28 січня 2016 року №3/VII-11 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» (47 сесії 6 скликання) зі змінами і доповненнями (49 сесія, 53 сесія 6 скликання)» внесено наступні зміни та доповнення, зокрема, пп.3.1 п.3 Положення про транспортний податок викладено в такій редакції «Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».

Таким чином, рішенням Чернігівської міської ради від 28 січня 2016 року №3/VII-11 змінені вимоги до об'єкта оподаткування транспортним податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м.Чернігові, встановленого ПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, відповідно до п.п.13, 14 якої Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2016 року встановлено на рівні 1378 гривень.

Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком є автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, з об'ємом двигуна 2967 куб.см, тип пального «D», 2015 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 10 липня 2015 року.

Аналогічна інформація міститься в наданому відповідачем до суду першої інстанції витягу інформації з системи «МРЕВ» та «НАІС ДДАІ» по ОСОБА_2

З наданого відповідачем розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вбачається, що станом на 29 травня 2017 року середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, 3,0, внутрішнього згорання, бензин, АТ, 2015 року випуску з пробігом 33000 км становить 1041333,40 грн.

Колегія суддів зазначає, що наведений розрахунок було здійснено 29 травня 2017 року, в той час, як спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем 30 червня 2016 року.

Крім того, в наданому відповідачем розрахунку зазначено, що середньоринкова вартість визначалась з урахуванням бензинового типу двигуна та пробігу 33000 км.

В той же час, зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вбачається, що у транспортному засобі позивача використовується тип пального «D», а отже тип двигуна автомобіля, що належить ОСОБА_2, є дизельним.

З наявної в матеріалах справи копії акту №ГМ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05 січня 2016 року, наданим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, пробіг транспортного засобу позивача становить 40377 км.

Таким чином, наданий відповідачем розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не відповідає середньоринковій вартості транспортного засобу, що належить позивачу.

В той же час, з наданого позивачем розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 29 травня 2017 року середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Audi, модель Q7, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2015 року випуску з пробігом 39000 км становить - 1023449,20 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наведена податковим органом середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля є завищеною, оскільки для її визначення бралася модель автомобіля з урахуванням бензинового типу двигуна, в той час, як тип двигуна автомобіля позивача є дизельним, та з меншим пробігом, ніж має автомобіль позивача, в зв'язку з чим належна сума такої вартості становить саме 1023449,20 грн.

Таким чином, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 1023449,20 грн., що не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України.

Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів визначення вартості належного позивачу автомобіля за відповідною методикою станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення та підтвердження, що середньоринкова вартість належного позивачеві автомобіля станом на 30 червня 2016 року становила понад 1033500,00 грн., і зазначений автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_2 в 2016 році транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 30 червня 2016 року №29991-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Крім того, відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 30 червня 2016 року та направлено на адресу позивача 21 липня 2016 року, тобто з порушенням строків, визначених податковим законодавством України. Хоча зазначене порушення не впливає на правомірність або протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, однак, порушує права позивача на своєчасне отримання такого податкового повідомлення-рішення та можливість сплати визначеного податкового зобов'язання в передбачений ПК України строк або його оскарження.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30 червня 2016 року №29991-13 не відповідає положенням податкового законодавства України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 31 липня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.