Постанова № 68739773, 25.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/565/17 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач) про визнання дій протиправними Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині не виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за 2015 -2016 роки; зобов'язання Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з січня 2015 року по серпень 2016 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по серпень 2016 року;

зобов'язано Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по серпень 2016 року;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач проходив військову службу за контрактом в Чернігівському прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 2 відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави «Чернігів».

Наказом начальника Чернігівського прикордонного загону від 06.07.2016 року №145-ос «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України, припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби згідно пункту «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» старшину ОСОБА_2 (П-034158), інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 2 відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави «Чернігів», без права носіння військової форми з 06.07.2016 року.

Підстава: подання до звільнення начальника мобільної прикордонної застави «Чернігів» від 06.06.2016 року, рішення атестаційної комісії від 06.06.2016 року, протокол №37.

25.08.2016 року наказом начальника Чернігівського прикордонного загону від №191-ос «По особовому складу», старшину ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

З довідки від 11.04.2017 року №134, наданої Відповідачем вбачається, що виплата індексації грошового забезпечення Позивачу здійснювались з січня по червень 2015 року включно та йому було нараховано індексацію у сумі 2677,48 грн; з липня 2015 року не здійснювалась виплата, оскільки вказані видатки не були передбачені кошторисними призначеннями ДПС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За приписами статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078).

У пункті 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині, що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення Позивача в період проходження військової служби з липня 2015 по грудень 2016 року.

Щодо задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4500,00 грн,, то колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

За приписами ст.87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам - наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Положеннями статті 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Разом з тим, надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення, складання та подача процесуальних документів не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду першої інстанції надано: договір про надання правової допомоги від 01.04.2017 року, акт виконаних робіт від 01.04.2017 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 01.04.2017 року №10 на суму 4500,00 грн.

Згідно з актом виконаних робіт, Позивачу надана правова допомога шляхом: надання усної юридичної консультації (1 год) - 500,00 грн; складання процесуальних документів у цій адміністративній справі (4 год) - 2000,00 грн; підготовка до судових засідань у справі (2 год) - 1000,00 грн; час прибуття та участь в судових засіданнях (1 год) - 1000,00 грн.

З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 має бути компенсовано витрати на правову допомогу у судовому засіданні.

Так, в акті виконаних робіт суб'єктом надання правової допомоги вказано 1 годину участі у судовому засіданні, між тим відповідно до журналу судового засідання від 10.05.2017 року, представник Позивача був присутній у судових засіданнях 1 год. 03 хв.

Законом встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який може бути відшкодований суб'єктом владних повноважень, зокрема, година участі адвоката в судовому засіданні складає 640,00 грн (1600,00 грн * 40%), що з урахуванням фактичного часу участі представника в судовому засіданні складає 672, 21 грн.

Крім того, 11 липня 2017 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником Позивача заявлене клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду апеляційної скарги; на підтвердження цієї обставини надано акт виконаних робіт від 11.07.2017 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 11.07.2017 року №16/17/Г на суму 4200,00 грн.

Згідно з актом виконаних робіт, Позивачу надана правова допомога шляхом: складання процесуальних документів в адміністративній справі (3 год) - 1800,00 грн; підготовка до судових засідань (1 год) - 600,00 грн; час прибуття та участь в судових засіданнях апеляційної інстанції м.Києва (3 год) - 1800,00 грн.

Колегія суддів, з огляду на приписи чинного законодавства, яким врегульовано вказані правовідносини, вважає, що Позивачу має бути компенсовано витрати на правову допомогу: участь представника у судовому засіданні у сумі 1350,00 грн (600 * 2год,15хв), оскільки зайнятість у суді апеляційної інстанції складає 2 години 15 хвилин, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання від 11.07.2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено правильне по суті рішення, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині розміру суми відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року в частині розміру відшкодування витрат на правову допомогу змінити та абзац четвертий резолютивної частини викласти в такій редакції.

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321765) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в сумі 672,21 грн.(шістсот сімдесят дві гривні 21 копійка).»

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321765) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1350,00 грн.(одна тисяча триста п'ятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 28 липня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.