Постанова № 68739421, 05.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2017 року № 826/7918/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг»доОфісу великих платників податків ДФСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 р. № 0003134106,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 р. № 0003134106.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийняття якого позивач вважає втручанням у його майнові права шляхом безпідставного стягнення податків, без забезпечення балансу обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки останнє винесене до порушення процедури банкротства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення представник відповідача зазначив, що позивач не є банкрутом - ліквідаційна процедура припинена, а, отже, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до позивача не відноситься, а тому оскаржуване рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні суд, за згодою сторін, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг» з питань несвоєчасності сплати платежу за податковою декларацією з податку на додану вартість за період грудень 2015 року по декларації з податку на додану вартість реєстраційний номер 9273948421 від 20.01.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст.57 та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті до бюджету суми внеску з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за період грудень 2015 року (реєстраційний номер 9273948421 від 20.01.2016 р.)

За результатами перевірки складено акт від 10.10.2016 р. № 1605/28-10-41-06/38038769 та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 р. № 0003134106, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 266 583,61 грн. податку на додану вартість за затримку на 32 календарні дні сплати грошового зобов'язання у сумі 1 332 918,09 грн.

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем рішення таким, що винесено всупереч положенням чинного законодавства, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності.

Відповідно до п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 цього ж Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укр Енерго Холдінг» 20.01.2016 р. було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9273948421 за грудень 2015 року, в якій задекларовано податкове зобов'язання в сумі 8 564 207,00 грн.

Відповідач зазначає, що в інтегрованій картці позивача обліковувалась недостатня сума для сплати узгодженого зобов'язання, граничний термін сплати якого був 30.01.2016 р., в результаті наведеного утворилась недоїмка у сумі 1 332 918,09 грн., яка і стала підставою для нарахування штрафних санкцій.

20.02.2016 р. ТОВ «Укр Енерго Холдінг» подано декларацію з податку на додану вартість № 9021294239 (декларація за січень 2016), термін сплати якої настав 01.03.2016 р., якою позивач задекларував від'ємне значення у сумі 4 432 897,00 грн.

02.03.2016 р. ТОВ «Укр Енерго Холдінг» подало уточнюючу декларацію № 9027543654, якою уточнило значення Декларації за січень 2016 року, а саме: частину від'ємного значення зарахувало у зменшення суми податкового збору з податку на додану вартість у сумі 1 332 918,00 грн.

Отже, як зазначає відповідач, підставою для проведення камеральної перевірки та винесення оскаржуваного рішення стало подання позивачем уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Київської області від 22.11.2016 р. визнано ТОВ «Укр Енерго Холдінг» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Водночас, відповідач, обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваного рішення, посилається на ухвалу Вищого господарського суду України від 08.08.2017 р., якою касаційну скаргу ТОВ «Укр Енерго Холдінг» повернуто без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р., якою скасовано постанову Господарського суду Київської області від 22.11.2016 р. по справі № 911/3386/16, скасовано. Отже, провадження у справі про банкрутство припинено у зв'язку із чим положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до позивача не відноситься.

Однак, суд не може погодитися із твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII (надалі - Закон N 2343-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 названого Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (ч. 3 цієї статті).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, останній перебуває в особливому правовому режимі, коли не виникає жодних зобов'язань зі сплати, зокрема, податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.

Водночас, у випадку існування зобов'язання боржника перед іншими особами, організаціями, установами, підприємствами, останні можуть звернутися до суду із відповідною заявою в порядку Закону N 2343-XII в статусі кредитора.

Отже, з дати винесення постанови Господарського суду Київської області, а саме: з 22.11.2016 р. нарахування будь-яких податкових зобов'язань ТОВ «Укр Енерго Холдінг» мало бути припинено.

Як вбачається з пояснень позивача, 16.03.2017 р. до Господарського суду Київської області у межах справи № 911/3386/16 надійшла заява Офісу платників податків ДФС про визнання кредиторських вимог у сумі 269773,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2017 р. у справі № 911/3386/16 заяву відповідача відхилено.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення було винесено 11.11.2016 р. обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання мав би виникнути 03.02.2017 р., тобто в період на який розповсюджувалися положення ч. 1 ст. 38 Закону N 2343-XII.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено до початку процедури ліквідації, оскільки згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Укр Енерго Холдінг» з 10.08.2016 р. розпочато процедуру припинення про що відповідач був також повідомлений.

Так, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вказана інформація передається державним реєстратором автоматично електронним повідомленням в Єдиному державному реєстрі всім державним установам, органам.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що обов'язок щодо сплати суми грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 11.11.2016 р. № 0003134106, виник на час відкриття ліквідаційної процедури, відтак, позивача в силу приписів ч. 1 ст. 38 Закону N 2343-XII слід вважати вільним від нарахованого грошового зобов'язання в сумі 269773,69 грн., а податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 р. № 0003134106 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні доказів правомірності винесеного рішення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають поверненню в повному обсязі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 11.11.2016 р. № 0003134106.

3. Судові витрати в сумі 4 000,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа