Постанова № 68739272, 24.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2017 року № 826/10195/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві доДослідного виробництва Інституту органічної хімії Національної академії наук Українипронадання дозволу на погашення боргу за рахунок майна

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі також - ДПІ, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дослідного виробництва Інституту органічної хімії Національної академії наук України (надалі також - відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача у розмірі 214 089,20 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у відповідача податкового боргу, який не може бути погашений за рахунок грошових коштів, у зв'язку з їх відсутністю, у зв'язку з цим, позивач просить надати дозвіл на погашення боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданою сторонами письмовою заявою про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Дослідне виробництво Інституту органічної хімії Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417805) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 23.09.2015 адміністративний позов ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві до Дослідного виробництва Інституту органічної хімії Національної академії наук України по справі 826/16872/15 задоволено повністю.

Стягнуто податковий борг з Дослідного виробництва Інституту органічної хімії Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417805) у розмірі 106 765,12 грн. (сто шість тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 12 копійок), в тому числі:

- податок на додану вартість у сумі 52 109,49 грн;

- надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у сумі 8,51 грн;

- збір за спеціальне використання води в сумі 3,33 грн;

- земельний податок з юридичних осіб у сумі 54 643,79 грн;

Згідно даних автоматизованої бази «Діловодство спеціалізованого суду» постанова Окружного адміністративного суду від 23.09.2015 №826/16872/15 в апеляційному порядку не оскаржувалась. Набрання вказаною постановою законної сили сторонами не заперечується.

З метою погашення заборгованості та на виконання вказаного рішення суду, позивачем направлялися інкасові доручення (платіжні вимоги) до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення податкового боргу. Втім, останні повернулися без виконання.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)..

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, є виключно органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (абз. 3 п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу).

Зі змісту наведених норм слідує, що достатньою умовою для звернення до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 №К/9991/38076/12.

Позивач зазначає про наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 214089,20 грн, який неможливо стягнути з відповідача за рахунок належних йому коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи інкасовими дорученнями, а отже, в даному випадку є підстави для надання дозволу на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до п. 1.1, п. 4.1 Статуту Держаного підприємства "Органічна хімія" Національної академії наук України" затвердженого розпорядженням Президії НАН України від 10.05.2016 р. №367 (надалі - Статут), Держане підприємство "Органічна хімія" Національної академії наук України" засноване на державній власності та перебуває у віданні Національної академії наук України (далі - Уповноважений орган управління). Підприємство є правонаступником Дослідного виробництва Інституту органічної хімії НАН України, створеного згідно з постановою Президії АН УРСР від 12 червня 1968 р. №212. Майно Підприємство є державною власністю та закріплюється за ним Уповноваженим органом управління на праві оперативного управління.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.01.2001 р. №2864-III (надалі - Закон №2864-III), встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що статут Відповідача заснований Національною академією наук України та становить 100% частки держави в установчому фонді Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в Актах опису майна №726-52-23-20 від 26.05.2016 р. та №9/26-52-25-20 від 13.08.2014 р. в цілях податкової застави описано наступне майно: 5-поверхова бетонна будівля, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 60; автомобіль ЗІЛ-130 6000 (р.н. №17443 КА); автомобіль ВАЗ-2106 1300 (р.н. №АА 46-16 ВВ).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2864-III, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно (автомобілі і будівлі) знаходяться на праві оперативного управління Відповідача та є державною власністю.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Довідка від 03.08.2016 р. №8-32/67, в якій зазначено, що спірне майно (будівля) перебуває на балансі Відповідача та належить на праві власності саме державі.

В пункті 4.7 Статуту зазначено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

У відповідності до ч. 4, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» на нерухоме майно Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що в даному випадку, Суд не наділений правом про надання дозволу на реалізацію майна, яке є державною власністю.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 94, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук