Постанова № 68739252, 21.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2017 року № 826/13861/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» доНовомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №257 про опис майна у податкову заставу На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №257 Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідачем не було вчинено дій передбачених Податковим кодексом України щодо опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ХАС». В той же час, вказане Товариство є відповідальним за сплату передбачених чинним законодавством податків та обов'язкових зборів (платежів) відповідно до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №60 від 04.02.2004 р.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Заперечень на позов не надавав. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.

Рішенням Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №257 від 01.08.2016 р. про опис майна в податкову заставу виконуючий обов'язки начальника Новомосковської ОДПІ ОСОБА_1 відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України вирішив/ла здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПАТ «Укргазвидобування».

Позивач вважає, що спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції чинній на момент винесення спірного рішення).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Згідно п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України).

При цьому, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності (п. 88.3 ст. 88 ПК України).

Відповідно до пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

В той же час, згідно п. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 ПК України платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз вказаних правових норм дає суду підстави дійти висновку, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Виключенням з цього правила, є недостатність майна у вказаного вище платника податків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ХАС" (Сторона 1), з однієї сторони, та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Сторона 2), з іншої сторони, укладено Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004 №60 (надалі - Договір №60).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Договору №60 для координації спільних дій сторін, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, до складу якого входять 2 (два) представника сторони -1 та 2 (два) представники Сторони - 2. Кожному представникові належить 1 (один голос).

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Договору №60 введення загальних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона - 1 (далі також - оператор). При цьому, оператор діє в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління. Оператор здійснює ведення спільних справ учасників договору на підставі довіреності, що видається стороною - 2.

До компетенції оператора, в контексті п. 5.10 ст. 5 Договору №60 відноситься, зокрема: відкриття (закриття) та розпорядження окремим поточним рахунком у банку; ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових зборів (платежів).

Для досягнення мети, визначеної у статті 1 договору №60, сторона - 1 зобов'язується серед іншого належним чином виконувати обов'язки, випливають із статуту сторони, уповноваженої на ведення загальних справ (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Договору №60).

Пункт 7.2 Договору №60 передбачає, що доходи, які одержуються в результаті Спільної діяльності, використовуються, в першу чергу, на сплату податків та інших обов'язкових платежів та відшкодування матеріальних витрат, пов'язаних із веденням Спільної діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 1135 Цивільного кодексу України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Системний аналіз умов договору №60 у взаємозв'язку з приписами ПК України дає суду підстави дійти висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ХАС» є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність, оскільки є учасником договору про спільну діяльність до компетенції якого згідно умов договору належить сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових (зборів) платежів.

З матеріалів справи вбачається, що Контролюючим органом приймалися рішення про надання розстрочення грошових зобов'язань ТОВ "Надра Геоцентр", але не було враховано, що у останнього не має достатніх коштів на погашення існуючого податкового боргу.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Згідно п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України).

При цьому, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності (п. 88.3 ст. 88 ПК України).

Відповідно до пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

В той же час, згідно п. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 ПК України платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз вказаних правових норм дає суду підстави дійти висновку, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Виключенням з цього правила, є недостатність майна у вказаного вище платника податків.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд звертає увагу, що Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року по справі №810/2154/16 встановлено, що ТОВ «ХАС», як оператором спільної діяльності подавалися Відповідачу податкові розрахунки з рентної плати за користування надрами на підставі яких, зокрема, виник податковий борг.

Проте, як свідчать матеріали справи Відповідачем не вживалися дії щодо отримання майна ТОВ «ХАС» в податкову заставу, як гарантію погашення податкового боргу.

Суд приходить до висновку про протиправність дій Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області по надсиланню (врученню) ПАТ «Укргазвидобування» податкової вимоги №257 від 01.08.2016 року.

Таким чином, в контексті п. 88.3 ст. 88 ПК України, приймаючи до уваги те, що податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договору про спільну інвестиційну діяльність, у податкову заставу слід було передати майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ХАС», тобто того платника який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

В той же час, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Суд зазначає, що відповідачем не надано ані письмових заперечень, ані належних та допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення останнім дій щодо опису майна в податкову заставу платника який згідно з умовами договору №60, який був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують недостатність майна платника який згідно з умовами договору №60 був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав у Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області для прийняття спірного рішення, з огляду на відсутність обставин передбачених п. 88.3 ст. 88 ПК України.

Вказане, в свою чергу, свідчить про протиправність рішення №257 Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2016 р. про опис майна у податкову заставу та, як наслідком, про наявність підстав для скасування останнього.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №257 від 01.08.2016 Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу.

3. Стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок державних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (код ЄДРПОУ - 30019775) судові витрати в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук