Постанова № 68739146, 05.09.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року справа № 823/716/17

м. Черкаси

16 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Потенко А.О.

за участю сторін:

представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС України в Черкаській області про визнання наказу протиправним та скасування вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2017 року до суду з позовною заявою звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в якій просить:

визнати протиправним наказ № 24 від 13.01.2017 Головного управління ДФС у Черкаській області про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010741301 від 24.03.2017 на суму 242210,37 грн донарахованого внеску за актом перевірки;

визнати протиправним та скасувати рішення № 0010751301 від 24.03.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 47561, 51 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ винесений у відсутності підстав передбачених ст. 77 Податкового кодексу України, оскільки план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, а тому неправомірно до позивача застосовано додаткових заходів податкового контролю у вигляді перевірки. Також наголошено на тому, що ФОП ОСОБА_2 було не належним чином повідомлено, відповідно до вимог чинного законодавства, про проведення перевірки, а вимога про надання підтверджуючих документів направлена ще до початку проведення такої перевірки. Таким чином, позивач зазначає, що незаконна перевірка не створює правових наслідків, аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14. Окрім того, згідно п.2.3.1 акта перевірки встановлено, що перевіркою ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок, порушень не встановлено, як не встановлено порушень, щодо звітності про суми нарахованого єдиного внеску (п.2.3.2 акту), проте зроблено висновок про заниження чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок. Таким чином, представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Представник відповідача щодо позову заперечував, з підстав зазначених у письмових запереченнях та вважає оскаржувані дії законними і обґрунтованими, вчиненими на виконання діючих норм податкового законодавства, а оскаржуваний наказ - таким, що не порушує права позивача та просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 07.05.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Згідно наказу № 24 від 13.01.2017 начальника Головного управління ДФС у Черкаській області, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з 17.02.2017 по 02.03.2017, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14 по 31.12.16, єдиного соціального внеску за період діяльності з 08.05.2013 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 99/23-00-13-0117/НОМЕР_2 від 10.03.2017.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Черкаській області, винесено податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій, в тому числі:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0010741301 від 24.03.2017 на суму 242 210,37 грн. донарахованого єдиного внеску за актом перевірки;

- рішення № 0010751301 від 24.03.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 47 561,50 грн.

Не погоджуючися з прийнятими рішеннями, позивачем останні оскаржені в адміністративному порядку до ДФС України, рішенням якої вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф-0010741301 від 24.03.2017 та рішення № 0010751301 від 24.03.2017 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

В силу приписів п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп.62.1.3. п.62.1. ст.62 Кодексу).

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. (п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Суд зазначає, підставою для проведення перевірки, слугувало включення позивача до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на 1-й квартал 2017, однак враховуючи п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідачем даний порядок не був дотриманий, оскільки план - графік оприлюднений не був.

Таким чином, підстави для проведення планової виїзної документальної перевірки згідно п.п.77.1 Податкового кодексу України відсутні.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. (п. 85.1. ст. 85 Податкового кодексу України)

Проте, всупереч даному припису, вимога щодо надання документів винесена 16.01.2017, хоча перевірка здійснювалася у відповідності до наказу № 24 в період з 17.02.2017 по 02.03.2017, а акт перевірки винесений поза межами строку проведення перевірки 10.03.2017.

Таким чином дії відповідача з проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2, є незаконними.

Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно п. 2.3.1 акта перевірки встановлено, що перевіркою ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок, порушень не встановлено, як не встановлено порушень, щодо звітності про суми нарахованого єдиного внеску (п.2.3.2 акту).

При цьому в акті перевірки, на підставі якого винесено вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій, зазначено тільки щодо суми заниження доходу.

Окрім того, суд врахував правову позицію Верховного суду України висловленій в постанові № 21-425а14 від 27.01.2015, що незаконна перевірка не створює правових наслідків, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0010741301 від 24.03.2017 та рішення № 0010751301 від 24.03.2017 підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконаний покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 158-163 Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним наказ № 24 від 13.01.2017 Головного управління ДФС у Черкаській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2».

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0010741301 від 24.03.2017 на суму 242210,37грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0010751301 від 24.03.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 47561, 51 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39392109) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 3537 (три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 71 коп. судового збору сплаченого у відповідності до квитанції від 19.06.2017 №П117/5257890/1.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 08.09.2017