Рішення № 68737302, 30.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2017Справа №910/11293/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ ІСТЕЙТ"

про стягнення 5 931 367,77 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Тузова В.О. - за довіреністю №5449-К-О від 22.03.2017 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ ІСТЕЙТ" про стягнення 2 474 695,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умови Кредитного договору №2Е003Г, зокрема у визначений договором строк не повернув позивачу кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитними коштами та не сплатив винагороду банку.

З цих підстав позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою корить: 1 765 816,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 394 954,18 грн. - заборгованості за процентами, 224 634,44 грн. - пені, 89 290,80 грн. - штрафу, 42 592,04 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.07.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року розгляд справи відкладено на 08.08.2017 року.

07.08.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 1 765 816,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 394 954,18 грн. - заборгованості за процентами, 224 634,44 грн. - пені, 89 290,80 грн. - штрафу, 3 456 672,35 грн. - винагороди за користування кредитом, 92 592,04 грн. - судового збору. Вказана заява прийнята судом до розгляду, а тому справа розглядається з врахуванням даної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 року відкладено розгляд справи на 30.08.2017 року.

В судове засідання 30.08.2017 року представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 13.07.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.08.2017 року представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 30.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2011 року між Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі по тексту - Банк, Позивач, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ ІСТЕЙТ» (далі по тексту - Позичальник, Відповідач, ТОВ «ЕВЕРЕСТ ІСТЕЙТ») укладено Кредитний договір №2Е003Г (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит з загальним кредитним лімітом 652 190,00 грн., на поповнення обігових коштів з відсотковою ставкою 12% річних та строком погашення кредиту 18.10.2014 року.

15.06.2012 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "ЕВЕРЕСТ ІСТЕЙТ" укладена угода про використання електронного цифрового підпису (далі по тексту - Угода від 15.06.2012 року), відповідно до якої сторони домовилися, що ведення документообігу, в тому числі підписання договорів, додаткових угод та інших документів та офіційне листування може здійснюватися сторонами як в письмовому так і в електронному вигляді з накладанням ЕЦП з посиленим сертифікатом ключа, який видано АЦСК ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

21.01.2014 року між сторонами підписана Додаткова угода до кредитного договору №2Е003Г від 19.10.2011 року, якою внесені зміни до кредитного договору та згідно з пунктом А.2. розмір кредитного ліміту збільшено до 1 515 816,00 грн., та змінений строк повернення кредиту - 18.10.2015 року (додаткова угода укладена/підписано з використанням електронного цифрового підпису на підставі укладеної між сторонами Угоди від 15.06.2012р.).

20.01.2015 року між сторонами підписаний Договір про внесення змін до кредитного договору №2Е003Г від 19.10.2011 року, яким внесені зміни до п. А.2. - збільшено розмір кредитного ліміту до 1 765 816,00 грн. Відповідно до п. А.6, п.А.7 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних, а у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (додаткова угода була укладена/підписано з використанням електронного цифрового підпису на підставі укладеної між сторонами Угоди від 15.06.2012 року).

12.02.2015 року з використанням електронного цифрового підпису сторонами підписаний Договір про внесення змін, за умовою якого внесені зміни до Додатку №1 до Кредитного договору, зокрема змінений строк повернення кредиту, та згідно до графіку зменшення ліміту встановлений строк - 10.02.2016 року.

29.02.2016 року з використанням електронного цифрового підпису сторонами підписаний Договір про внесення змін, яким внесені зміни до Додатку №1. Згідно із Графіком зменшення поточного ліміту, в редакції від 29.02.2016 року, повне погашення кредиту здійснюється 01.02.2017 року.

Пунктами 1 та 2 Графіку зменшення поточного ліміту встановлено, що погашення різниці, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту, трактується як погашення кредиту. Погашення кредиту вважається здійсненим, якщо різниця, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту на зазначену дату згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, надійшла на рахунок у Банку не пізніше дати, встановленої Графіком зменшення поточного ліміту.

Пункт А.8. Договору (в редакції від 29.02.2016 року) передбачено, що датою сплати процентів є 31-е число кожного поточного місяця, починаючи з 31.01.2017 року, якщо інше не передбачене п. 7.3. цього Договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.2.2.2. Кредитного договору (в редакції від 20.01.2015 року) позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. цього Договору.

Згідно із п. 2.2.3. Кредитного договору (в редакції від 20.01.2015 року) позичальник зобов'язується повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2. цього Договору. У випадку якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до Договору) для поточного періоду користування кредитом Позичальник зобов'язується погасити різницю у день її виникнення.

Пунктом 4.1. Кредитного договору (в редакції від 20.01.2015 року) визначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2., 2.4.1. цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6. цього Договору, тобто 12% річних.

Пунктом 4.2. Кредитного договору (в редакції від 20.01.2015 року) передбачено, що відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2., 2.4.1. цього Договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7. цього Договору, тобто 24% річних.

Умови пункту 4.7 Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної в п.4.7 формули. Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п.1.2 кредитного договору для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день фактичного повного виконання зобов'язань за цим Договором.

Сплата винагороди за користування кредитом здійснюється в українській гривні.

Сума винагороди за користування кредитом сплачується понад суму процентів, що залежить, що належить до сплати згідно з цим Договором у строк, встановлений п. 1.2. договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку несплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

Пунктом 2 Договору про ведення змін від 25.07.2016 року до кредитного договору визначено, що за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016 позичальник в термін, встановлений п.1.2 Договору або у день дострокового повернення кредиту п.2.4.1 Договору, сплачує Банку винагороду за користування кредитом

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання, передбачені пунктом 1.1. Кредитного договору, Банк виконав в повному обсязі, перерахувавши Відповідачу кредитні кошти на його поточний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку №20631050004930.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та у визначений договором строк не повернув позивачу кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитними коштами та не сплатив винагороду банку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позивні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір який укладено між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні (грошові) кошти згідно умов Кредитного договору, а відповідач в порушення умов Кредитного договору не повернув Банку (позивачу) кредитні кошти, не сплатив проценти за їх користування та не сплатив винагороду банку за користування кредитом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення: 1 765 816,00 грн. (заборгованості за тілом кредиту), 394 954,18 грн. (заборгованості за процентами), 3 456 672,35 грн. (винагороди за користування кредитом) - нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктами 5.1., 5.8. Кредитного договору просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунком позивача становлять: 224 634,44 грн. (пені) та 89 290,80 грн. (штрафу).

Пунктом 5.1. Кредитного договору (в редакції від 20.01.2015 року) передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.3.2. цього Договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6. цього Договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п.5.8. Кредитного договору (в редакції від 20.01.2015 року) у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2. цього Договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (від 8 липня 2011 року №3674-VI, зі змінами та доповненнями) за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (від 21 грудня 2016 року №1801-VIII) установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі (для працездатних осіб): з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2017 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 600,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 600,00 грн. та не більше 240 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 92 592,04 грн. (платіжні доручення: №PROM5B3883 від 05.07.2017 року на суму 42 592,04 грн.; №PROM5B387Y від 05.07.2017 року на суму 50 000,00 грн.), однак за позовні вимоги про стягнення 5 931 367,77 грн. позивач повинен сплатити 88 970,52 грн. (5 931 367,77 грн. * 1,5% = 88 970,52), а тому наявна переплата судового збору в розмірі 3 621,52 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 3 621,52 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ ІСТЕЙТ" (03148, м. Київ, ВУЛ. ПШЕНИЧНА , будинок 4; код ЄДРПОУ 34761965) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 1 765 816 (один мільйон сімсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 394 954 (триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 18 коп. - заборгованості за процентами, 224 634 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 44 коп. - пені, 89 290 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 80 коп. - штрафу, 3 456 672 (три мільйони чотириста п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 35 коп. - винагороди за користування кредитом, 88 970 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 52 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 3 621 (три тисячі шістсот двадцять одну) грн. 52 коп. - зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.09.2016 року.