Рішення № 68737012, 05.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2017р. Справа №905/1673/17

за позовом: Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая», м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, код ЄДРПОУ 40150216

про стягнення 1094,19 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 юрисконс. 1 кат.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Шахта ім.М.С.Сургая», м.Вугледар звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення суми збитків у розмірі 1094,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №53582268 від 06.01.2017р., перевізником було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційний акт №БН729331/14 від 12.01.2017р. Наявність вказаних обставин, за твердженням Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая», є підставою для стягнення з перевізника вартості нестачі вантажу у розмірі 1094,19 грн.

Відповідач у поясненнях №2022/204 від 30.08.2017р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказував, що відповідно до приписів ст.130 Статуту залізниць України у позивача, як відправника вантажу за накладною №53582268 від 06.01.2017р., відсутнє право на предявлення позову до залізниці, а передбачений ст.133 вказаного підзаконного нормативно-правового акту переуступний надпис на залізничній накладній відсутній.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 05.09.2017р. не зявився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням накладної.

За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

06.01.20167р. за залізничною накладною №53582268 Державне підприємство «Шахта ім.М.С.Сургая» (відправник) зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Красноармійськ Донецької залізниці відвантажило на адресу Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (одержувач), зокрема, у вагоні №68482280 вугілля камяне. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №53582268, маса нетто у вагоні №68482280 63100 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Красноармійськ Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений станцією Красноармійськ Донецької залізниці акт загальної форми №37в/ст від 12.01.2017р. було здійснено комісійне переваження вагону №68482280, про що складено комерційний акт №БН729331/14 від 12.01.2017р., відповідно до якого встановлено, що у вагоні №68482280 брутто 82100 кг, тара з документа 21100 кг, нетто 61000 кг, що менше документу на 2100 кг.

У комерційному акті №БН729331/14 від 12.01.2017р. також відображено, що поверхня вантажу у вагоні №68482280 нижче рівня бортів на 20 30 см; над 1, 2, 3, 4 люками від борта наявна виїмка 1500 см х 1000 см х 1000 см; двері, люка закриті, течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переваження вантажу у вагоні №68482280 здійснювалось із зупинкою без розцепки на 150 т вагонних вагах станції Красноармійськ Донецької залізниці (повірка 28.07.2016р.). При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Як передбачено у ст.130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Як вказувалось судом, у поясненнях №2022/204 від 30.08.2017р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вказувало, що відповідно до приписів ст.130 Статуту залізниць України у позивача, як відправника вантажу за накладною №53582268 від 06.01.2017р., відсутнє право на предявлення позову до залізниці, а передбачений ст.133 вказаного підзаконного нормативно-правового акту переуступний надпис на залізничній накладній відсутній.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, графа 20 залізничної накладної №53582268 від 06.01.2017р. містить переуступний надпис, а саме зазначено, що право на предявлення претензії та позову передано Державному підприємству «Шахта ім.М.С.Сургая». Вказаний надпис засвідчено підписами генерального директора та головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» та скріплено печаткою підприємства.

Відтак, вказане твердження відповідача не приймається судом до уваги як необґрунтоване та безпідставне.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

За змістом довідки б/н б/д Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» станом на 06.01.2017р. вартість 1 тонни вугілля марки Г (Г2) 0-200 становить 1305,7190 грн.

У графі 20 залізничної накладної №53582268 від 06.01.2017р. «Найменування вантажу» зазначено, що вологість спірного вантажу (вугілля камяного) дорівнює 9%.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для вугілля у вологому стані становить 2%.

За даними комерційного акту №БН729331/14 від 12.01.2017р. недостача у вагоні №68482280 складає 2100 кг.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за вказаною відправкою, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків у розмірі 1094,19 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая», м.Вугледар до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення суми збитків у розмірі 1094,19 грн, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» (85670, Донецька обл., м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) суму збитків у розмірі 1094,19 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.09.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця