Постанова № 68736979, 05.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 910/1830/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі№ 910/1830/17 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" доПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" провизнання припиненими правовідносин за договором поруки від 06.08.2010

За участю представників сторін:

- позивача: Мишакова Ю.А., дов. б/н від 01.06.2017

- відповідача: Бондаренко О.М., договір від 30.08.2017

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання припиненими правовідносин за договором поруки від 06.08.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/1830/17 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Андрієнка В.В., Калатай Н.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПрАТ "Сільпо Рітейл" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 910/1830/17, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач - ПАТ "Банк Форум" надало відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надала відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів, справи, 06.08.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (відповідачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (третьою особою, покупцем) був укладений договір № Д- 170/10 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати (передати у власність) ТОВ "Фоззі - Фуд" (покупцю) цінні папери за ціною 35 297 590,00 грн, а останній зобов'язався сплатити продавцю вказану суму та після цього прийняти цінні папери у власність в порядку та строки встановлені цим договором.

В подальшому між зазначеними сторонами були укладені додаткові договори № 1 від 11.08.2011, № 2 від 30.08.2013, № 3 від 19.11.2013 до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д- 170/10 від 06.08.2010, відповідно до яких були внесені зміни та доповнення до договору.

06.08.2010 між відповідачем (кредитором) та ЗАТ "Сільпо Рітейл" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл") (поручителем, позивачем ) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (ТОВ "Фоззі - Фуд") зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д- 170/10 від 06.08.2010, який укладений між кредитором та боржником за проспектом емісії облігацій, що зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 06.11.2008 (далі - Проспект) в частині виплати відсоткового доходу за відсотковими іменними облігаціями ТОВ "Фоззі - Фуд", серії В, ISIN UA 4000048540 (п. 1.1.).

Відповідно до умов вказаного договору поруки позивач поручився перед відповідачем за виконання ТОВ "Фоззі - Фуд" зобов'язань за договором купівлі-продажу та за проспектом емісії облігацій ТОВ "Фоззі - Фуд", зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в частині виплати відсоткового доходу за відсотковими іменними облігаціями серії В, ISIN UA 4000048540.

Як уже зазначалося, 30.08.2013 між банком та позичальником було укладено додатковий договір № 2 до договору № Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів

Також 30.08.2013 у зв'язку з внесенням змін до договору № Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів, між банком та поручителем був укладений додатковий договір № 1 до договору поруки.

Відповідно до п.1 додаткового договору до договору поруки № 1 від 30.08.2013 боржник зобов'язався придбати (прийняти у власність) у кредитора відсоткові іменні облігації ТОВ "Фоззі - Фуд", серії В, ISIN UA 4000048540, свідоцтво ДКЦПФР про реєстрацію випуску облігацій підприємств № 856/2/08 від 06.11.2008 загальною вартістю 36 303 050,00 грн, з яких: 3 500 облігацій по ціні 1 010,85 грн за 1 шт.; 17 500 облігацій по ціні 1 037,97 грн за 1 шт.; 14 000 облігацій за ціною 1 042,90 грн за 1 шт.; а також сплатити кредитору можливі неустойки в розмірах та у випадках, передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів.

Судами встановлено, що ПАТ "Банк Форум" є власником відсоткових іменних облігацій ТОВ "Фоззі - Фуд" серії В, ISIN UA4000048540 у кількості 28 000 штук номінальною вартістю 1 000,00 грн на загальну суму 28 000 000,00 грн.

У відповідності до проспекту емісії облігацій прийнятого зборами учасників ТОВ "Фоззі - Фуд" (протокол № 32/08 - зборів учасників ТОВ "Фоззі-Фуд" від 09.09.2008, із урахуванням змін від 05.11.2013, опублікованих у відомостях Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №211 від 07.11.2013), встановлені наступні параметри емісії: іменні відсоткові забезпечені облігації, у кількості 100 000 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн, на загальну суму 100 000 000,00 грн, у бездокументарній формі, серія "В" порядкові номери № 000001 - 100000.

Відповідно до зареєстрованих змін до проспекту емісії, ТОВ "Фоззі - Фуд" та відповідач внесли зміни до договору купівлі-продажу шляхом укладення додаткового договору № 3 від 19.11.2013.

Після підписання 19.11.2013 між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Фоззі - Фуд" додаткового договору №3 до договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-170/10 від 06.08.2010 договірна вартість цінних паперів була встановлена в розмірі 35 297 590,00 грн, з них: 22 000 облігацій по ціні 1 000,00 грн за 1 шт.; 3 500 облігацій по ціні 1 010,85 грн за 1 шт.; 500 облігацій по ціні 1 016,03 грн за 1 шт.; 1 000 облігацій по ціні 1 016,56 грн. за 1 шт.; 2 000 облігацій по ціні 1 018,16 грн за 1 шт.; 6 000 облігацій по ціні 1 033,12 грн за 1шт.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у зв'язку зі змінами, які були прийняті в додатковому договорі № 3 від 19.11.2013 до договору купівлі-продажу, був збільшений і обсяг відповідальності поручителя, оскільки був збільшений період викупу облігацій, і відповідно збільшений період виплати відсоткового доходу на користь відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, пославшись відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України на обставини встановлені у постанові Київського апеляційного госпосподарського суду України від 22.03.2016 у справі № 910/14773/15 зазначив, що після підписання 19.11.2013 додаткового договору № 3 до договору № Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів зменшився розмір зобов'язань за договором з 36 303 050,00 грн до 35 975 590,00 грн і хоча це є зміною зобов'язань, але не припиняє поруки, оскільки не збільшує розміру відповідальності поручителя. Також, пославшись на обставини встановлені у постанові Київського апеляційного госпосподарського суду України від 22.03.2016 у справі № 911/1962/15 дійшов висновку про відсутність підстав для припинення поруки у зв'язку із внесенням змін до проспекту емісії облігацій ТОВ "Фоззі-Фуд", оскільки згідно укладеного між сторонами договору поруки від 06.08.2010 ПрАТ "Сільпо Рітейл" поручилося перед банком за належне виконання зобов'язань щодо виплати відсоткового доходу за відсотковими іменними облігаціями ТОВ "Фоззі-Фуд" без обмеження періоду та обсягу нарахування відсоткового доходу за спірними облігаціями.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, позивач обґрунтовує свої вимоги збільшенням обсягу відповідальності поручителя без згоди останнього та відповідно просить визнати припиненою поруки за договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (вказаний висновок викладений, зокрема у постанові Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Статтею 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15, від 23.12.2014 № 3-196гс14, від 20.02.2013 № 6-172цс12, від 21.05.2012 № 6-18цс11, від 10.10.2012 № 6-112цс12).

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13, згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Звертаючись з позовом позивач, зокрема, посилається на те, що у зв'язку з реєстрацією змін до проспекту емісії облігацій, 19.11.2013 ТОВ "Фоззі-Фуд" та відповідачем було укладено додатковий договір № 3 до договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-170/10 від 06.08.2010, яким було внесено зміни до п. 2.2.1. вказаного договору, змінено графік виплат за договором та таким чином збільшено період викупу облігацій та відповідно збільшено період виплати відсоткового доходу на користь відповідача.

В порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України судами не надана належна правова оцінка обставинам справи щодо внесення кредитором та боржником змін до графіку виплат за договором та доводам позивача про збільшення період викупу облігацій та відповідно збільшення періоду виплати відсоткового доходу на користь відповідача.

Так, судами лише з'ясовано, що внаслідок внесення змін до договору №Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів зменшився розмір зобов'язань за договором з 36 303 050,00 грн до 35 297 590,00 грн, що не припиняє поруки, оскільки не збільшує розмір відповідальності самого поручителя.

Однак, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається не на зміну договірної вартості цінних паперів, а на збільшення періоду виплати відсоткового доходу за облігаціями.

Як встановлено судами та зазначає сам позивач, порядок і строк виплати відсоткового доходу за відсотковими іменними облігаціями було визначено проспектом емісії облігацій ТОВ "Фоззі-Фуд", зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 06.11.2008.

За твердженням позивача у зв'язку із внесенням 25.10.2013 змін до проспекту емісії була збільшена кількість відсоткових періодів, тобто збільшено період, за який нараховується дохід за облігаціями, що відповідно, на думку позивача, призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Окрім того, позивачем будо надано розрахунок розміру відсоткової ставки за кожен відсотковий період по облігаціям.

Судами не надано оцінки вказаним доводам позивача, як і не надано оцінки розміру відсоткового доходу, що підлягає виплаті за облігаціями відповідно до укладених між сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів, договору поруки та проспекту емісії облігацій ТОВ "Фоззі-Фуд".

Натомість судами лише зазначено, що відповідно до договору поруки від 06.08.2010 ПрАТ "Сільпо Рітейл" поручилося перед банком за належне виконання ТОВ "Фоззі-Фуд" зобов'язання щодо виплати відсоткового доходу за відсотковими іменними облігаціями без обмеження періоду та обсягу нарахування відсоткового доходу за облігаціями.

Проте, як слушно зазначено позивачем у касаційній скарзі, судами не вказано, з посиланням на встановлені обставини справи та умови договору поруки, з чого саме випливає такий обсяг відповідальності поручителя.

Окрім того позивач посилається на те, що не був обізнаний про реєстрацію змін до проспекту емісії облігацій та, що з 30.08.2013 між банком та поручителем не було погоджено жодних змін до договору поруки.

Дані обставини справи також не були досліджені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене вище, судами попередніх інстанцій не досліджено та не з'ясовано, чи призвело внесення змін до проспекту емісії облігацій ТОВ "Фоззі-Фуд" та внесення у зв'язку з цим 19.11.2013 додатковим договором № 3 змін до договору №Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів від 06.08.2010 до збільшення періоду та обсягу нарахування відсоткового доходу за облігаціями та, як наслідок, до збільшення загальної суми виплати відсоткового доходу і збільшення обсягу відповідальності поручителя; чи був обізнаний поручитель з умовами додаткового договору № 3 від 19.11.2013 до договору №Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів від 06.08.2010 та чи надав згоду на його укладення, а відтак, чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних та не обґрунтованих висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/1830/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова