Постанова № 68736841, 05.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 904/8128/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - Грикун В.О.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; третьої особи - не з'явився; прокурора - Гришина Г.А.;розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від06.04.2017та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської областівід23.01.2017у справі№ 904/8128/16за позовомДніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областідоДніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Дніпропетровській областіпровизнання недійсним договору суборенди нерухомого майна та повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" (далі - КП Дніпропетровського району "БТІ") про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності - частини нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності, площею 123,4 кв. м., розташованої за адресою: вул. Фрунзе (вул. Будівельників), буд. 3, у с. Ювілейне (с. Слобожанське) Дніпропетровського (Дніпровського) району, укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та КП Дніпропетровського району "БТІ" 27.03.2015; про зобов'язання КП Дніпропетровського району "БТІ" повернути Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності, площею 123,4 кв.м., розташованої за адресою: вул. Будівельників, буд. 3, у с. Слобожанське, Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом підписання акту приймання-передачі вказаного нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 порушено провадження у справі № 904/8128/16 за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та КП Дніпропетровського району "БТІ" про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна та повернення майна.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Дніпропетровській області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: Загинайко Т.В., судді Євстигнеєва Н.М., Ліпинський О.В.) від 23.01.2017 позов задоволено, суд визнав недійсним договір від 27.03.2015 № 1 суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та КП Дніпропетровського району "БТІ"; зобов'язав КП Дніпропетровського району "БТІ" повернути Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області частину нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності, площею 123,4 кв.м., розташованої по вул Будівельників (колишня вул. Фрунзе), буд. 3 в сел. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області шляхом підписання акту приймання-передачі вказаного нерухомого майна.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Науменко І.М., судді Чус О.В., Кузнецов В.О.) від 06.04.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017, КП Дніпропетровського району "БТІ" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та за наявності правових підстав прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, або направити справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 203, 215 ЦК України, та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 26, 32, 81, 84 ГПК України.

Скаржник посилається зокрема на те, що господарськими судами не дано належної правової оцінки доказам, які засвідчують, що спірне майно належить до комунальної власності.

Також КП Дніпропетровського району "БТІ" вказує на те, що порушення процедури погодження укладення договору суборенди не має наслідком визнання його недійсним, а - розірвання такого договору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 касаційну скаргу КП Дніпропетровського району "БТІ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2017. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017, у справі № 904/8128/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

На адресу суду від Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 надійшов відзив на касаційну скаргу КП Дніпропетровського району "БТІ", в якому керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Від КП Дніпропетровського району "БТІ" 04.09.2017 на адресу суду надійшли письмові пояснення до касаційної скарги із клопотанням про зупинення провадження у даній справі до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/3712/17 за позовом Дніпропетровської обласної ради до Державного реєстратора Ланської Світлани Валеріївни, Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання незаконним дій. Також КП Дніпропетровського району "БТІ" до клопотання додано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2017 про повернення позовної заяви у справі № 904/6560/17 за позовом Дніпропетровської обласної ради до Державного реєстратора Ланської Світлани Валеріївни, Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування свідоцтва САК № 375303 від 23.11.2013.

При цьому КП Дніпропетровського району "БТІ" просило розглядати справу за відсутності представника підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З огляду на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2017 у справі № 904/6560/17 позовну заяву Дніпропетровської обласної ради повернуто без розгляду з доданими до неї документами на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, доказів порушення провадження у згаданій справі суду не надано, а з наданої копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/3712/17 неможливо встановити предмет та підстави адміністративного позову, то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі на стадії її розгляду в порядку касації.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Дніпропетровською районною державною адміністрацією 03.09.2014 укладено договір оренди №12/02-5623-()Д адміністративної будівлі за адресою: вул. Фрунзе (на теперішній час вул. Будівельників), буд. 3, с. Ювілейне (на теперішній час - с. Слобожанське), Дніпропетровський (на теперішній час - Дніпровський) район, Дніпропетровська область.

Згідно з п. 1.2 договору оренди, майно передається в оренду для розміщення бюджетної установи, використання майна не за призначенням забороняється.

Відповідно до п. 5.1 орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Пунктом 6.3 договору оренди передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця передавати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно за умови відсутності заперечень органу управління. При цьому строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Суборендну плату у розмірі, що не перевищує розміру орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету.

Між Дніпропетровською районною державною адміністрацією (орендодавець) та КП Дніпропетровського району "БТІ" (суборендар) 27.03.2015 було укладено договір суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності №1, за умовами якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, частину нежитлових приміщень 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності (далі - майно) площею 123,4 кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, вул. Фрунзе, 3, на першому поверсі зазначеної будівлі, що перебуває на балансі Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 27.01.2015 р. і становить за незалежною оцінкою 1 388 094 грн (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору суборенди передбачено, що майно передається в суборенду з метою розміщення архіву та служб БТІ Дніпропетровського району.

Суборендна плата визначена за згодою сторін становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 809 грн 50 коп. (пункт 3.1. договору суборенди).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області заявлена Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 в інтересах держави до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та КП Дніпропетровського району "БТІ" про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності - частини нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності, площею 123,4 кв. м., розташованої за адресою: вул. Фрунзе (вул. Будівельників), буд. 3, у с. Ювілейне (с. Слобожанське) Дніпропетровського (Дніпровського) району, укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та КП Дніпропетровського району "БТІ" 27.03.2015; про зобов'язання КП Дніпропетровського району "БТІ" повернути Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності, площею 123,4 кв.м., розташованої за адресою: вул. Будівельників, буд. 3, у с. Слобожанське, Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом підписання акту приймання-передачі вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 посилається на те, що при укладенні спірного договору суборенди сторонами не дотримано порядку укладення договорів суборенди державного майна, не отримано погоджень уповноважених органів, порушено вимоги законодавства, зокрема, ст. 287 ГК України, абз. 6 ч. 1 ст. 4, ст.ст. 9, 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, порушено цільове призначення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем, зокрема є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

У ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди (ч. 4 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною 1 ст. 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 договору оренди передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця передавати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно за умови відсутності заперечень органу управління.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у листі від 15.01.2015 №02-002-00223 "Щодо суборенди державного майна", спрямованого Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області, було повідомлено, про те, що, як орендодавець, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не заперечує щодо передачі частини орендованого майна в суборенду.

Проте, в подальшому в листі від 19.01.2015 № 04-02-00291 "Щодо суборенди державного майна", спрямованого Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області та Головному управлінню державної санітарно-епідеміологічної служби у Дніпропетровській області, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у зв'язку зі зверненням орендаря - Дніпропетровської районної державної адміністрації щодо необхідності у передачі в суборенду частини орендованого майна було повідомлено, що для подальшого звернення до органу, уповноваженого управляти зазначеним державним майном - Державної санітарно-епідеміологічної служби України, а у разі відсутності заперечень - для подальшого погодження Регіональним відділенням розрахунку плати за суборенду, Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області необхідно надати позивачу інформацію щодо площі, яка планується передаватися у суборенду, наміру використання суборендарем орендованого майна, копії установчих документів потенційного суборендаря, проект договору суборенди, до умов якого повинні бути застосовані положення договору оренди та в умовах договору суборенди необхідно обов'язково передбачити, що орендар відповідає перед орендодавцем за виконання всіх зобов'язань за договором, зокрема, за суборендаря; він зобов'язаний компенсувати орендодавцю збитки у випадку пошкодження майна. У листі також вказано, що Регіональне відділення зможе повернутися до розгляду зазначеного питання після отримання вищезазначеної інформації та документів.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна санітарно-епідеміологічна служба України, яка є органом управління спірного нерухомого майна, листом від 14.08.2014 №06.21-7713/14, надала погодження щодо передачі в оренду нежитлових приміщень адміністративної будівлі площею 352,6 кв.м, розташованої за адресою: вул. Фрунзе (на теперішній час - вул. Будівельників), буд. 3, с. Ювілейне (на теперішній час - с. Слобожанське), Дніпропетровський (на теперішній час - Дніпровський) район, для розміщення бюджетної установи Дніпропетровської районної державної адміністрації. Про наміри передати вищевказане нерухоме майно в суборенду Держсанепідемслужбі України не повідомлялось та відповідно згода не надавалась.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, згода орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, фактично не була надана однозначно, орган управління - Державна санітарно-епідеміологічна служба України, про намір передати об'єкт оренди в суборенду не повідомлявся, що унеможливило висловлення ним заперечення чи їх відсутності, то колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про наявність правових підстав для визнання недійним оспорюваного договору у зв'язку з порушенням ст.ст. 9, 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Щодо інших підстав позовних вимог судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Згідно з п. 1.2 договору оренди, майно передається в оренду для розміщення бюджетної установи, використання майна не за призначенням забороняється.

Разом з тим, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Статуту КП Дніпропетровського району "БТІ" метою створення підприємства є господарська діяльність щодо поліпшення та задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в послугах, пов'язаних із технічною інвентаризацією, паспортизацією та оцінкою об'єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності, з метою отримання прибутку у порядку, передбаченому чинним законодавством. Підприємство працює на повному госпрозрахунку і самофінансуванні, має основні та оборотні кошти.

Окрім того, господарськими судами встановлено, що відповідно до п. 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, розмір плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна. Орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем.

Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно.

Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до державного бюджету здійснюється орендодавцем.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.3 договору суборенди, суборендна плата визначена за згодою сторін та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 809,5 грн. Суборендна плата перераховується Орендодавцю (орендарю) або балансоутримувачу.

Разом з тим, розмір суборендної плати у порушення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу не погоджено з орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що підтверджується листом Дніпропетровської районної держаної адміністрації №1-50-1786/0/290-16 від 11.11.2016.

Також судами попередніх інстанцій відхилено доводи КП Дніпропетровського району "БТІ" щодо належності зазначеного у договорі суборенди майна територіальній громаді області, оскільки матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна та інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з яких вбачається про належність зазначеного у договорі суборенди нерухомого майна до державної власності, власник - держава в особі Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З врахуванням викладеного, оскільки господарськими судами встановлено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, то суди вважали обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу і про повернення орендованого майна орендареві - Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи КП Дніпропетровського району "БТІ", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно із ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

У абз. 4 п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 1211 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в порядку касації, виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017, яке було зупинено ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 у справі № 904/8128/16 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 у справі № 904/8128/16.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.