Вирок № 68734264, 08.09.2017, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/971/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2017 року м. Камянка-Бузька

Камянка-Бузький районний суд Львівської області у складі :

головуючого-судді Котормуса Т.І.;

за участі секретарів судового засідання Коваль В.А. Карпа Г.М.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2;

прокурорів Липа І.Б., Трояновського Б.С.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4;

обвинуваченого ОСОБА_5;

захисника ОСОБА_6;

представника потерпілого ОСОБА_7;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140220000405 від 20 травня 2015 року за обвинуваченням:

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючого, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого 1. ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року, точної дати судом не встановлено, ОСОБА_5, маючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна з корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні недіючої котельні №74 вивільненого військового містечка №1, яке розташоване по вул. Ярослава Мудрого у м. Камянка-Бузька Львівської області та належить Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова, шляхом вільного доступу, таємно викрав два металевих парових котли марки "НІІСТУ-5", вагою 2300 кілограм брухту чорного металу кожен, вартістю 3,20 грн. за 1 кілограм, чим спричинив Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова, матеріальну шкоду на загальну суму 14720,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та заперечив повністю. Зокрема зазначив, що з березня до грудня 2015 року він працював за трудовим договором на посаді інженера будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова і в його обовязки входило обслуговування обєктів житлового фонду, які належать Міноборони України в містах Камянка-Бузька, Радехів та с. Новий Став. Йому від мешканців надходили повідомлення про поганий стан будинків і він з цим звертався в КЕВ м. Львова для виділення коштів, проте коштів не виділялось. Згодом до нього звернулися мешканці м. Камянка-Бузька із проханням налагодити огорожу та дитячий майданчик біля будинків №46 та №48 по вул. Героїв Небесної Сотні. Коли він сказав це своєму начальнику Суботі, то той відповів, що коштів немає, проте повідомив, що поряд є військове містечко де є металеві котли і він не заперечує щоб їх здати на металобрухт, а за виручені кошти облаштувати огорожу та дитячий майданчик. В травні 2015 року він зібрав робочих підприємства, а саме ОСОБА_8, Хаврона, ОСОБА_9, Кремінецький і повідомив, що він отримав дозвіл на демонтаж котлів. Для цього він з ними виїхав та показав це місце, яким було котельня військового містечка по вул. Ярослава Мудрого у м. Камянка-Бузька. На місці він побачив ребра від теплообмінника, які працівники розпиляли та завантажили на автомобіль, а після чого відвезли на пункт прийому металобрухту до гр. ОСОБА_10 що по вул. Шевченка у м. Камянка-Бузька, де і отримав близько 5 тис. грн. Виручені кошти він потратив на ремонт дитячого майданчика та загорожі біля будинків №46 та №48 по вул. Героїв Небесної Сотні у м. Камянка-Бузька.

Обвинувачений зазначив, що наміру красти у нього не було, а займався демонтажем залишків котлів за згодою керівника та з метою використати кошти для покращення житлового фонду.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винність у скоєному злочині повністю стверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Так, з показів представника потерпілого ОСОБА_7 встановлено, що у травні 2015 року стало відомо про крадіжку котлів із військового містечка по вул. Ярослава Мудрого у м. Камянка-Бузька і він був безпосередньо залучений до внутрішнього розслідування як майстер. Викрадені котли були на балансі Міністерства і їх відновлення до робочого стану було можливим, хоч і відзначив, що такі були не в робочому стані. Востаннє він їх бачив особисто у липні 2014 року і такі були майже цілі. Вказав, що ОСОБА_5 ніхто дозволу на демонтаж котлів не давав, так як процедура отримання такого дозволу передбачає погодження у вищестоящих керівників та обовязково у письмовому вигляді.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що він є інструктором військово-туристичного гуртка "Легіон", який займається на території військової частини по вул. Я.Мудрого. Одного разу у травні 2015 року він побачив, що на території військової частини проводяться якісь роботи біля котельні і де він бачив ОСОБА_5 та ще якихось людей, після чого до нього підійшов ОСОБА_5 та повідомив, що вони забирають теплообмінники для того, щоб зробити дитячий майданчик. Проте він, разом із ОСОБА_12 викликали поліцію щоб впевнитись у тому, що такі дії є законними. Свідок повідомив, що він хоч і не заходив у приміщення котельні, проте бачив зі двору два котли та підготовчі роботи для демонтажу. Самого демонтажу він не вже не бачив, так як проводив заняття.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він разом із ОСОБА_11 у травні 2015 року займалися з дітьми на території військової частини по вул. Я.Мудрого у м. Камянка-Бузька. Він бачив ОСОБА_5 який повідомив, що він буде демонтовувати котли на що у нього є дозвіл. З ним ще був якийсь чоловік і вони проводили підготовчі роботи для демонтажу, а саме встановлювався газозварювальний апарат. Про вказане вони повідомили в поліцію. Свідок вказав, що до того і після того він був у приміщенні котельні та бачив спочатку теплообмінники, а після того їх вже там не було.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що його син займається у військово-туристичному гуртку "Легіон" і він йому повідомив про демонтаж котлів. Після чого він прийшов і побачив поскладану цеглу, яка була обмурована навколо котлів, а син йому повідомив, що ОСОБА_5 вивіз теплообмінники про що вони повідомили в поліцію. Самого демонтажу він не бачив.

Свідок ОСОБА_14 в суді пояснив, що одного разу, коли не пригадує, ОСОБА_5 прийшов до нього та попросив перевезти металобрухт на що він погодився. Згодом він поїхав на територію в/ч у м. Камянка-Бузька, де була котельня і там якісь робітники йому завантажили на автомобіль куски металевих труб вагою близько 2 тонни. Він не виходив із машини, а коли завантажили то відвіз до пункту прийому металобрухту у м. Камянка-Бузька, де його автомобіль був розвантажений. За таку роботу він отримав 100 грн. Свідок вказав, що він не припускав про те, що такий метал є викраденим, бо інакше він би не поїхав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона проживає у будинку на території в/ч А1773 і вона часто гуляє по території в/ч. Їх будинок опалювався від котельні, з якої викрадено котли до 2004р. Свідок вказала, що в/ч на даний час не діє і на її території часто відбуваються крадіжки, про що вона повідомляє поліцію. Орієнтовно літом 2015р. вона бачила, що в котельні працюють люди, але що робили не бачила. Коли вона зателефонувала ОСОБА_5 як працівнику КЕВ м. Львова, то він їй повідомив, що він в курсі цих подій.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що він був працівником КЕВ м. Львова і десь 2 роки тому він разом із ОСОБА_5 оглядав територію військової частини і бачили, що все розкрадено, а залишилося лише 2 котли у котельні. ОСОБА_5 йому повідомив, що хоче забрати їх для ремонту дитячого майданчика. Для цього він, свідок, привів двох працівників (ОСОБА_16 та ОСОБА_11 прізвище не пригадує), які повинні були зняти цеглу під котлами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що він працював слюсарем в КЕВ м. Львова звідки звільнився в 2015 році. Йому було дано завдання розбирати цеглу під котлами в котельні військової частини. З ним поїхав ОСОБА_11 двірник і вони близько 4 годин знімали цеглу щоб демонтувати два котли. Цеглу вони поскладали і почистили, а демонтаж не здійснювали. Свідок вказав, що котли були не порізані, а відрізаними були лише труби, які до них вели системи опалення.

Свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що він працював на посаді слюсаря-сантехніка у КЕУ м. Львова і у нього з майстерні без його дозволу ОСОБА_16 забрав газовий балон та апарат, який в подальшому не повернули. Будь-що про крадіжку котлів йому не відомо.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що до нього телефонував ОСОБА_5 і говорив, що має намір здати металобрухт, а на другий день приїжджав ОСОБА_5 і здавав металобрухт близько 3 тонн, який був завантажений на автомобіль "ГАЗ 53" за що йому було заплачено 3 грн. за 1 кг. тобто близько 9 тис. грн. Метал складався із труб тонких та грубих, які були порізані і було видно, що в середині них колись йшла вода.

Сідок ОСОБА_18 суду повідомила, що вона працювала бухгалтером у КЕУ м. Львова до 15.06.2015р. Їй відомо, що будинки по вул. Героїв Небесної Сотні у м. Камянка-Бузька є на балансі у КЕВ м. Львова. Вона зі слів ОСОБА_5 чула, що він отримав дозвіл на демонтаж котлів і ремонт дитячого майданчику. Проте, як вказала свідок, за даними КЕВ м. Львова будь-які кошти від реалізації котлів чи для ремонту дитячого майданчика не проводились.

Свідок ОСОБА_19 суду повідомила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 і їх будинок є на балансі КЕУ м. Львова. ОСОБА_5 працював у КЕВ м. Львова і вони ходили до нього із проханням відремонтувати дитячий майданчик. Десь ближче до осені 2015р. дитячий майданчик зробили, а також загорожу. Свідок не знає за які кошти зробили це, але знає, що це зробив ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_20 суду повідомила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 і такий будинок є на балансі КЕВ м. Львова. Дитячий майданчик біля будинку був у поганому стані, проте його відремонтував ОСОБА_5 до якого вони зверталися з проханням щодо ремонту. Про походження коштів не відомо нічого.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_21 суду повідомила, що їй нічого не відомо щодо крадіжки котлів. Вона лише знає про будівництво майданчика для дітей, бо їй повідомила сусідка, що приїжджала поліції щодо незаконного будівництва дитячого майданчика, який будував ОСОБА_5 Також свідок повідомила, що ОСОБА_5 неподалік цього дитячого майданчику має магазин, де здійснює торгівлю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду повідомив, що він живе в м. Камянка-Бузька по вул. Героїв Небесної Сотні і йому відомо, що ОСОБА_5 зробив дитячий майданчик на вулиці, а неподалік має магазин. Про крадіжку котлів йому нічого не відомо.

Протоколом огляду місця події від 19.05.2015р. та фототаблицею до нього (а.с. 8-10 матеріалів кримінального провадження) стверджується, що місцем огляду є територія вивільненого військового містечка №1, яке розташовано в м. Камянка-Бузька по вул. Я. Мудрого. Вхід на територію здійснюється через недіюче КПП, а територія не охороняється. На території військової частини є приміщення котельні, двері в якому відсутні. При вході в це приміщення виявлено в хаотичному порядку на купі цеглу, яка розкидана по приміщенні. Прямо у стіні вмонтований вентиляційний отвір.

Висновком експерта №9/40 від 25.01.2016р. про те, що вартість котла стального парового марки "НИИСТУ-5" може бути визначена по цінах пунктів прийому чорних та кольорових металів, оскільки збігся розрахунковий термін служби та експлуатація заборонена (а.с. 60-61 матеріалів кримінального провадження).

Згідно довідки ТзОВ "Вавін" від 28.01.2016р. №2801/1 закупівельні ціни брухту чорних металів на умовах поставки на виробничу площадку в смт. Запитів станом на 01.05.2015р. становить 3,20 грн. за 1 кг. (а.с. 62 матеріалів кримінального провадження).

Як видно з листа КЕВ м. Львова від 10.09.2015р. №4924 (а.с. 148 матеріалів кримінального провадження) котельня військового містечка №1 в м. Камянка-Бузька перебуває на обліку у КЕВ м. Львова. Повідомлено, що командування КЕВ м. Львова розпоряджень на проведення монтажних робіт теплообмінників котельні, яка розташована на території військового містечка №1 в м. Камянка-Бузька, вул. Я.Мудрого, не надавало.

Також, як стверджується листом КЕВ м. Львова від 15.01.2016р. №224 у котельні №74 вивільненого військового містечка №1 (м. Камянка-Бузька, вул. Я.Мудрого) було встановлено 2 (два) котли марки НІІСТУ-5 (а.с. 174 матеріалів кримінального провадження).

Згідно довідки від 06.01.2016р. №82 про балансову (залишкову) вартість будівлі котельні в/м №1 (Камянка-Бзький гарнізон) будівлі №74 станом на 01.01.2016р. складає 42 758,00 грн., а теплообмінники та котли окремо на балансі не перебувають, а обліковується котельня, як цілісний майновий комплекс (а.с. 186 матеріалів кримінального провадження).

Згідно заяви ОСОБА_5 від 10.03.2015р. на імя начальника КЕВ м. Львова, він просив прийняти його на роботу з 11.03.2015р. (а.с. 172 матеріалів кримінального провадження), а відповідно до трудової угоди від 11.03.2015р. укладеної між Будинкоуправлінням №4 (Липники) КЕВ м. Львова та ОСОБА_5 працівник прийняв на себе зобовязання з виконання обовязків інженера (Камянка-Бузька). Пунктом 7 цієї угоди стверджується, що така припинена достроково 10.06.2015р. у звязку із невідповідністю займаній посаді (а.с. 171 матеріалів кримінального провадження).

ОСОБА_23 територіального КЕУ від 02.07.2012р. на імя начальника КЕВ м. Львова повідомлено, що з метою запобігання викрадення обладнання котельні та підтримання в робочому стані діючих котелень КЕВ м. Львова Західне територіальне управління КЕУ не заперечує проти демонтажу 2-х котлів НІІСТУ-5 законсервованої котельні №74 військового містечка №1 (м. Камянка-Бузька) (а.с. 175 матеріалів кримінального провадження).

Також, як видно із зведеного кошторису розрахунку вартості будівництва (а.с. 179-190) вартість обєкта будівництва складає 14935,00 грн.

Із листа КЕВ м. Львова від 08.06.2016р. адресованого адвокату ОСОБА_6 видно, що на балансі КЕВ м. Львова дитячий майданчик, що знаходиться у житловому кварталі за адресою: м. Камянка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні, 46 не перебуває і на його облаштування фінансування не виділялося, а роботи працівниками КЕВ м. Львова не виконувалися та не обліковувалися (а.с. 197).

А листом КЕВ м. Львова від 14.07.2016р. адресованого адвокату ОСОБА_6 повідомлено, що на балансі будинкоуправління №4 (Липники) м. Львова перебувають житлові будинки №30,32,36,44,46 по вул. Героїв Небесної Сотні, а також будинок №8 по вул. Камянка Гора у м. Камянка-Бузька (а.с. 198).

За приписами ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оцінюючи докази, які викликали сумніви у сторони захисту щодо їх недопустимості у відповідності до ч. 3 ст. 358 КПК України, суд виходив із наступного.

Так, протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2016р. та фототаблицею до нього стверджується, що свідок ОСОБА_9 на території в/ч А1753, що розташована по вул. Я.Мудрого у м. Камянка-Бузька, де знаходиться недіюча котельня показав місце, де знаходився котел, якого він порізав за допомогою газового різака на частини та якого в подальшому було вивезено автомобілем у невідомому напрямку. (а.с. 70-74 матеріалів кримінального провадження).

Також, протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2016р. та фототаблицею до нього стверджується, що свідок ОСОБА_16 при проведенні слідчого експерименту повідомив, що він із ОСОБА_5В, та трьома чоловіками знаходилися на території колишньої військової частини у м. Камянка-Бузька біля приміщення схожого на котельню для демонтажу металевої труби "ко-хи", яка слугувала як вентиляційний отвір в стіні навпроти місця розпочинання слідчого експерименту та два котли, які між собою були зєднані металевими трубами та розмежовані цегляною стінкою. (а.с. 75-77 матеріалів кримінального провадження).

Як зазначено у ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Частина 3 цієї статті визначає, що до участі в слідчому експерименті може бути залучений зокрема свідок.

За таких обставин, суд вважає, що слідчий експеримент є самостійною процесуальною дією, право на проведення якої має орган досудового розслідування, а відтак протокол проведення такої слідчої дії не може бути визнаний судом недопустимим доказом з тих підстав, що в ньому бере участь особа свідок, так як закон передбачає участь особи свідка у такій процесуальній дії.

Причому суд відзначає, що заборона, яка міститься у ч. 4 ст. 95 КПК України і яка передбачає, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, не має як наслідок визнання недопустимим доказу протоколу проведення слідчого експерименту проведеним зі свідком, так як покази свідка суд оцінює окремо і не бере до уваги покази такого, які дані на стадії досудового розслідування відповідно до протоколів його допиту.

Тому, суд вважає, що такі протоколи проведення слідчого експерименту є належними та допустимими доказами по даному кримінальному провадженню і підлягають оцінці судом при вирішенні даної справи.

Суд також відхиляє покликання сторони захисту на недопустимість доказу трудової угоди укладеної між ОСОБА_5 та КЕВ м. Львова, оскільки така угода не визнана у встановленому законом порядку не дійсною, а жодна зі сторін, в т.ч. обвинувачений не заперечують факт перебування ОСОБА_5 із КЕВ м. Львова у трудових відносинах.

Окрім того, в судовому засіданні 16.03.2017р. під час дослідження письмового доказу (а.с. 191-192), а саме договору №006/п від 30.05.2016р., який було надано стороною захисту, захисник ОСОБА_6 заявила про виключення такого з числа доказів по справі.

Так, із вказаного доказу видно, що такий договір підписано між ТзОВ "Артур" як виконавцем та ОСОБА_5 як замовником на виконання робіт по виготовленню кошторисної документації, а з преамбули цього договору вбачається, що замовником є ОСОБА_24

Як зазначено у ч. 3 ст. 358 КПК України якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.

З огляду на те, сторона яка подала такий доказ просить суд його виключити з числа доказів і такий викликає сумніви у його достовірності, то суд виключає такий з числа доказ і вирішує справу на підставі інших доків у справі.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозвязку, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При судовому розгляді є повністю доведеним факт вчинення крадіжки ОСОБА_5 двох металевих парових котлів марки "НІІСТУ-5" із приміщення недіючої котельні №74 вивільненого військового містечка №1, яке розташоване по вул. Ярослава Мудрого у м. Камянка-Бузька Львівської області, які належали Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова.

Дана обставина доводиться зокрема і показами самого обвинуваченого ОСОБА_5, який не заперечує, що ним було здійснено демонтаж таких котлів і реалізовано на пункті прийому металобрухту, а також доводиться показами допитаних у суді свідків та письмовими доказами по справі.

Той факт, що кошти від реалізації демонтованих котлів, як стверджує обвинувачений він витратив на облаштування дитячого майданчика біля будинку №46 по вул. Героїв Небесної Сотні у м. Камянка-Бузька не виключає злочинність діяння обвинуваченого, так як для кваліфікації його діяння не має значення подальше розпорядження викраденим майном.

Суд також не бере до уваги покликання захисту та самого обвинуваченого на той факт, що обвинуваченому надано усну згоду керівництва КЕВ м. Львова на демонтаж таких котлів, так як видно із досліджених письмових доказів по справі (а.с. 148), що командування КЕВ м. Львова розпоряджень на проведення монтажних робіт теплообмінників котельні, яка розташована на території військового містечка №1 в м. Камянка-Бузька, вул. Я.Мудрого не надавало.

А лист ОСОБА_23 територіального КЕУ від 02.07.2012р. щодо відсутності заперечень проти демонтажу 2-х котлів НІІСТУ-5 законсервованої котельні №74 військового містечка №1 (м. Камянка-Бузька) (а.с. 175) був виданий задовго до виникнення трудових відносин між обвинуваченим та КЕВ м. Львова, і судом не встановлено, що обвинуваченому надавалась згода на демонтаж таких відповідного до такого листа.

За таких обставин, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_5 є винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, а вина його повністю доводиться зібраними та дослідженими по справі доказами.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Досліджуючи дані які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судимий, якого вироком Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 07.09.2017р. засуджено за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу, який не набрав законної сили, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.

Обставин, які помякшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченого повинно бути повязано зі штрафом в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Вирішуючи цивільний позов КЕВ м. Львова до обвинуваченого (а.с. 35-36) суд виходив із наступних міркувань та положень закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Правові підстави стягнення матеріальної шкоди регламентовані Главою 82 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи встановлення судом протиправних дій цивільного відповідача та наявність письмових доказів, якими стверджується завдання шкоди потерпілому на суму 14720,00 грн., то суд вважає підставними такі вимоги цивільного позивача і їх задовольняє.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Цивільний позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ЄДРПОУ 07638027) 14720,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень нуль копійок) як відшкодування завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в сумі 184,14 грн. (сто вісімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок) за проведення товарознавчої експертизи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Камянка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Котормус Т.І.