Ухвала суду № 68733781, 07.09.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/1742/17

Справа № 22-ц/778/3314/17 Головуючий у 1-й інстанції: Марко Я.Р.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В., Гончар М.С.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Плюс Запоріжжя» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя» (далі - ОСББ «Полюс Запоріжжя») звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з червня 2013 року по лютий 2017 року в розмірі 21 890, 10 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, відтак, є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються ОСББ «Полюс Запоріжжя». Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо сплати своєчасно та у повному обсязі внесків на оплату комунальних послуг та витрат по утриманню будинку, внаслідок чого у ОСОБА_2 виникла заборгованість за період з 01.06.2013 року по 28.02.2017 року на загальну суму 21 870,10 грн., із яких: 10 001, 41 грн. за технічне обслуговування будинку та 11 888, 69 грн. за опалення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 26 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя» суму боргу за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 21 288, 74 грн., з яких 11 888, 69 грн. за послуги з централізованого опалення, 9 400, 05 грн. за технічне обслуговування будинку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя» суму судового збору у розмірі 1556, 05 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог щодо заборгованість за опалення, оскільки його квартира відключена від централізованого теплопостачання і опалюється автономно від електричного обігрівача. Зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи відповідача і його представника, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову і стягуючи заборгованість в межах строків позовної давності, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Такі висновки суду є правильними, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та постановив законне і обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, відповідач є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер № 20587724 (а.с.45), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20589320 (а.с.46), копією акту приймання - передачі приміщення від 03.03.2008 року (а.с.47).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2008 року відповідно до протоколу № 1 від 11.03.2008 року співвласниками будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке зареєстроване рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради 22.04.2008 року № 176/2.

Відносини з приводу створення та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків регулюються Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», їх статутом та договором про обслуговування будинку та прибудинкової території.

Відповідно до пункту 2.1. затвердженого Статуту метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 12.1 цього Статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного управління, утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статурними документами. Завданням та предметом діяльності об'єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членами об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб (пункт 2.2. Статуту).

Відповідно до пункту 12.3 Статуту член об'єднання зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, будучи балансоутримувачем, надавав житлово-комунальні послуги, а саме, вчиняв певні дії з утримання будинку АДРЕСА_1 у період з 01.06.2013 року по 28.02.2017 року, тому, враховуючи норми статті 11 Цивільного кодексу України, відповідач в силу фактично існуючого договору зобов'язаний проводити оплату за отримані послуги.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 та частин 1 та 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.08.2008 року між ОСББ «Полюс Запоріжжя» та концерном «Міські теплові мережі» укладено договір № 401660 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 2.1. договору № 401660 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 року теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього Договору в гарячій воді, зокрема, на опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду.

Як вбачається з копії довідок про заборгованість, виданих головою правління ОССБ «Полюс Запоріжжя» (а.с.5-8) відповідач має заборгованість у розмірі 21 890, 10 грн. по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2013 року по 28.02.2017 року, яка складається з заборгованості за технічне обслуговування будинку у сумі 10 001, 41 грн., та заборгованості за опалення у сумі 11 888, 69 грн., яка відповідачем не погашена.

Відповідач оспорює суму заборгованості у розмірі 11 888, 69 грн., нараховану за надання послуг з опалення, посилаючись на те, що в його квартирі відсутні мережі централізованого опалення, та ним було встановлено електричні засоби опалення. На підтвердження даного факту він посилається на акт приймання-передачі приміщення від 03.03.2008 року відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Постулат» передало у його власність вищевказану квартиру, а також на укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» договору № 565310266 від 16.06.2016 року про користування електричною енергією та на акти виконання технічної перевірки енергопостачальною організацією від 16.06.2016 року та 02.09.2016 року.

За змістом вищевказаного акту приймання-передачі приміщення від 03.03.2008 року у квартирі відсутні робочі (справні) мережі централізованого опалення (теплопостачання), у зв'язку з чим відсутня можливість опалення квартири централізовано. Акти виконання технічної перевірки енергопостачальною організацією від 16.06.2016 року та 02.09.2016 року та договір № 565310266 від 16.06.2016 року про користування електричною енергією підтверджують факт постачання у квартиру відповідача електроенергії. Проте, зазначені докази суд оцінив критично, оскільки з них не можливо встановити, чи дійсно квартиру АДРЕСА_1 відключено від мереж централізованого опалення.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії заяв відповідача, адресовані голові правління ОСББ «Полюс Запоріжжя», з проханням відключити централізоване постачання води для опалення.

Відповідно до пунктів 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (надалі - Порядок), який містить в собі імперативні норми, тобто норми, що не допускають будь-яких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків тих чи інших суб'єктів.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

Відповідно до пункту 2.2.1 Порядку при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже з наведених вище норм, вбачається, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення, який передбачає виконання низки проектно - технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженим органами. Якщо при відключенні від централізованого опалення не було дотримано вимог Правил та Порядку, такі дії слід вважати самочинними.

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів відключення його квартири АДРЕСА_1 від мережі теплопостачання у встановленому зазначеними нормативно-правовими актами порядку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов правильного висновку, що відповідач належним чином не виконав свої обов'язки щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг, в результаті чого за період з 01.06.2013 року по 28 лютого 2017 року утворилася заборгованість на загальну суму 21 870 грн. 10 коп., з яких 10 001,41грн. за технічне обслуговування будинку, та 11 888,69 грн за опалення, що підтверджено розрахунками та копією особового рахунку, яку суд першої інстанції правильно вважав необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя».

Докази та обставин, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно ж до ст.. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: